Справа №1-17/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шпак

Номер провадження 11/1890/406/12 Суддя-доповідач - Філонова

Категорія - 62

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Філонової Ю. О.,

суддів - Демченка М. О., Сахнюка В. Г.,

з участю прокурора - Кравцової Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Шостка, раніше не судимий,

- засуджений за ст.365, ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України до основного покарання, у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах, пов'язаних з виконанням владних функцій строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік і відповідно до ст.76 КК України покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про місце роботи та мешкання.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за скоєння такого злочину.

ОСОБА_2, перебуваючи на посаді о/у карного розшуку ВСМ УМВС України в Сумській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, будучи представником влади та службовою особою правоохоронного органу, діючи всупереч вимогам ЗУ «Про міліцію» та Конституції України, 02 квітня 2011 року у проміжок часу між 17.30 год. до 18.30 год., перевищуючи владу та свої службові повноваження, знаходячись у нетверезому стані біля під'їзду 12, будинку 17 по вул. Онупрієнко, м. Шостка, наніс один удар кулаком лівої руки потерпілому ОСОБА_3 в область щелепи спереду, один удар коліном правої ноги по голові в область виска зліва, один удар правої ноги в область ребер зліва, спричинивши останньому, згідно судово-медичної експертизи, легкі тілесні ушкодження. Після чого, продовжуючи злочинний характер своїх дій, ОСОБА_2, наніс один удар кулаком лівої руки потерпілому ОСОБА_4 в область носу, спричинивши останньому, згідно судово-медичної експертизи, легкі тілесні ушкодження. Внаслідок зазначених дій та громадським інтересам спричинено істотної шкоди у вигляді дискредитації діяльності та підриву авторитету правоохоронних органів, а охоронюваним законним правам та інтересам потерпілих заподіяно істотну шкоду у вигляді порушення конституційних прав та особисту недоторканість на захист від злочинних посягань та спричинення легких тілесних ушкоджень.

На вирок суду надійшли апеляції, в яких :

-Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій ОСОБА_2, у зміненій та доповненій апеляції просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до призначення покарання, яке внаслідок м'якості не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та даним про особу винного, а також у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Справу просить повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів. Свої вимоги мотивує тим, що суд при призначенні покарання засудженому за ст.365 ч.2 КК України безпідставно застосував ст.69 КК України, призначивши більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією ст.365 ч.2 КК України, зазначивши, що ОСОБА_2 фактично визнав свою вину, проте, останній на протязі всього досудового слідства вину не визнавав, вчинив тяжкий злочин у сфері службової діяльності, будучи представником виконавчої влади та службовою особою правоохоронного органу, знаходячись при цьому у стані алкогольного сп'яніння. Також зазначає, що суд безпідставно не позбавив ОСОБА_2 спеціального звання «старший лейтенант міліції», посилаючись на позитивну характеристику з місця служби останнього. Та у мотивувальній частині вироку суд в порушення вимог ст.334 КПК України, безпідставно не зазначив покази ряду свідків, які були допитані в судовому процесі, не мотивувавши своє рішення щодо того, з яких підстав їх покази не взяті до уваги.

- засуджений ОСОБА_2, посилаючись на незаконність постановленого вироку, просить його скасувати, а справу закрити на підставі ст.6 п.2 КПК України за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ст.365 ч.2 КК України, посилаючись на те, що судом при постановленні вироку не було взято до уваги, що досудове слідство велося однобічно та неповно, з обвинувальним ухилом, оскільки не були витребувані і досліджені докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильної кваліфікації і вирішення справи. Вказує, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, так як висновок суду не підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд не взяв до уваги показання ряду свідків, в основу обвинувачення судом було покладено обтяжуючу обставину стан алкогольного сп'яніння, проте об'єктивних доказів цьому немає, про це було зроблено висновок тільки з показань заінтересованої особи ОСОБА_3, отже при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому судом було відкинуто одні докази та взяті до уваги інші. Вказує, що досудовим слідством допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону через незрозумілість підстав огляду його квартири; також суд не взяв до уваги, що в його діях вбачаються умови необхідної оборони, оскільки існувала реальна загроза нападу на нього з боку потерпілих.

- потерпілий ОСОБА_3 у своїй апеляції просить вирок суду відносно ОСОБА_2, скасувати та призначити більш суворе покарання у зв'язку з тим, що останній вину не визнав, у скоєному не розкаявся. Зазначає, що у нього із засудженим неприязних стосунків не було, останнього особисто не ображав та не погрожував, на той момент знаходився після операції і ніякої загрози для ОСОБА_2 не становив.

Від засудженого ОСОБА_2 надійшла до апеляційного суду відповідна заява, де він повідомляв про неможливість прибути на розгляд справи з поважних причин, та просив розглянути справу у його відсутність, за таких обставин колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за відсутності засудженого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію та вважав за необхідне вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора , засудженого та потерпілого підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 367 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в апеляційному суді є однобічність та неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи.

Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В той же час матеріали кримінальної справи вказують на те, суд першої інстанції при розгляді справи по суті не виконав вимоги вказаного і постановив вирок на неповно досліджених доказах .

Як вбачається з пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, яке було змінено в судовому засіданні, органи досудового слідства встановили, що останній, перебуваючи на посаді о/у карного розшуку ВСМ УМВС України в Сумській області, будучи представником влади та службовою особою правоохоронного органу, діючи всупереч вимогам ЗУ «Про міліцію» та Конституції України, 02 квітня 2011 року перевищуючи владу та свої службові повноваження, заподіяв тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_3 ОСОБА_4, та кваліфікували дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 365 КК України, як перевищення влади та службових повноважень із застосуванням фізичного насильства.

Суд першої інстанції погодився з такою кваліфікацією і засудив ОСОБА_2 за ч.2 ст. 365 КК України. При цьому засуджуючи ОСОБА_2, суд у вироку виходив з того, що оскільки на момент скоєння злочину він працював оу карного розшуку відділення спеціальної міліції, тому згідно вимог ЗУ « Про міліцію» ОСОБА_2, як працівник міліції на території України, незалежно від посади, місцезнаходження і часу в разі виявлення правопорушення має діяти відповідно до ЗУ « Про міліцію» та Конституції України.

При цьому, колегія суддів вважає, що органи досудового слідства не дослідили належним чином та не з'ясували які ж службові повноваження мав засуджений ОСОБА_2 відносно потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а судом першої інстанції в ході судового слідства не було враховано інших доказів та обставин, які впливають на правову оцінку дій засудженого ОСОБА_2 в даній ситуації.

Як видно з показів засудженого, який в ході досудового та судового слідства зовсім не визнавав свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, він стверджував, що 02.04.2011 року у нього був вихідний день і близько 17.30-18.30 він йшов до своєї дівчини, та проходячи біля 12 під'їзду будинку по вул.Онупрієнко у м.Шостка, побачив гурт чоловіків. До гурту також підійшли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Потім ОСОБА_4, який був в стані алкогольного сп'яніння відізвав ОСОБА_2 в сторону, почав ображати його, зазначаючи, що той був поганим міліціонером і що зараз підійде людина, яка дасть йому в обличчя. Знаючи ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як раніше судимих осіб, ОСОБА_2 сприйняв цю погрозу реально, і коли до нього, в цей момент, підійшов ОСОБА_3, то ОСОБА_2, щоб випередити їх наміри, спочатку вдарив ОСОБА_3, а потім і ОСОБА_4, який від удару впав. Впевнившись, що погрози більше не існує, він відвів ОСОБА_4 додому. Також ОСОБА_2 зазначав, що він діяв в стані необхідної оборони, оскільки існувала реальна загроза нападу на нього з боку потерпілих.

Згідно показів ОСОБА_4, у нього дійсно була образа на ОСОБА_2, як на бувшого дільничного інспектора міліції, бо той неодноразово складав відносно нього адміністративні протоколи. 02.04.2011 року, він зранку вживав спиртні напої, а ввечері , зустрів ОСОБА_3, з яким спілкувався в дворі будинку. Побачивши в дворі цього ж будинку ОСОБА_2, він вирішив над ним поглузувати, для чого відкликав вбік, та сказав, що він поганий міліціонер і що його зараз будуть бити. Після цих слів ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3 та вдарив його, а потім повернувся та вдарив ОСОБА_4

Відповідно до роз'яснень п.3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» відповідальність за ст.365 КК України настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов'язані з її владними чи службовими повноваженнями. Якщо такого зв'язку не встановлено, дії винного за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо.

Перевищення влади або службових повноважень визнається умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їх прав чи повноважень, якщо ними заподіяно істотну шкоду.

Тобто, для застосування ст.365 КК України необхідно встановити, що дії винної службової особи були зумовлені її службовим становищем і перебували у зв'язку з службовими повноваженнями щодо потерпілих.

Тому, колегія суддів вважає, що органи досудового слідства в порушення зазначених вимог, не дослідили зазначені обставини, і належним чином не проаналізувавши їх, допустили неповноту досудового слідства та невідповідність висновків фактичним обставинам справи.

Крім того, як зазначено в ч.1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, з зазначенням, зокрема, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, формулюючи обвинувачення відносно засудженого ОСОБА_2 за ч.2 ст. 365 КК України, не в повній мірі дотримався вимог вказаного закону і, як наслідок, не в повному обсязі розкрив суб'єктивну сторону зазначеного злочину, не зазначивши у своїх висновках в чому ж саме виразилося перевищення ним влади та своїх службових повноважень по відношенню до потерпілих, що є обов'язковою ознакою даного злочину.

Самі висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 365 КК України зроблені без повного, об'єктивного, всебічного, достатнього та належного аналізу сукупності зібраних доказів.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що судове слідство по даній кримінальній справі проведено неповно, у зв'язку з чим, залишились не дослідженими ряд обставин, з'ясування яких має істотне значення для правильного вирішення кримінальної справи, тому колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, задовольнивши, таким чином, апеляції прокурора, засудженого та потерпілого частково.

При новому судовому розгляді справи, суду слід урахувати наведені недоліки, всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі докази по справі, в тому числі і твердження засудженого ОСОБА_2, які наведені в його апеляції, та в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення по справі.

Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону, що призвело до призначення покарання, яке внаслідок м'якості не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та даним про особу винного та прохання потерпілого призначити більш суворе покарання засудженому, то колегія суддів вважає, такі доводи безпідставні, оскільки, покарання засудженому ОСОБА_2 було призначено у відповідності з вимогами ст.65 КК України і підстав вважати призначене йому покарання за цим вироком м'яким, немає.

Що стосується доводів засудженого ОСОБА_2 про закриття справи, то на даній стадії підстав для цього не має.

Керуючись ст.ст.362, 365, 366, 367 КПК України колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2012 року відносно ОСОБА_2 скасувати в зв'язку з однобічністю, неповнотою судового слідства, та невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи і справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншому складу суду.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд.

СУДДІ:

Філонова Ю. О. Демченко М. О. Сахнюк В. Г.