02.10.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/2090/4057/12 р. Головуючий 1-ї інстанції
Справа № 2-2079/09р. Федюшин М.В.
Категорія : договірні Доповідач - Швецова Л.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Швецової Л.А.
суддів - Кругової С.С., Пономаренко Ю.А.
при секретарі - Колісник Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 грудня 2009 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення суми позики, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4: грошові кошти у розмірі 40000,00 грн. 00 коп. на виконання боргової розписки та договору поруки; три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання за борговою розпискою у розмірі 868,56 грн.; індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання за борговою розпискою у розмірі 6200 грн.; судові витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 31 серпня 2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було складено та підписано боргову розписку, відповідно до умов якої останній взяв у ОСОБА_5 у борг грошові кошти у розмірі 40000 грн. та зобов'язався повернути їх до 31 вересня 2007.
У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за боргової розпискою від 31 серпня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов'язався за виконання ОСОБА_2 свого зобов'язання за борговою розпискою у повному обсязі, враховуючи сплату основного боргу, процентів, неустойки та відшкодування збитків. А у разі порушення ОСОБА_2. свого зобов'язання ОСОБА_4 несе разом з ним солідарну відповідальність.
31 січня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір уступки права вимоги, п. 1 якого передбачає, що ОСОБА_5 уступає, а ОСОБА_3 приймає право вимоги грошових коштів від ОСОБА_2 згідно боргової розписки у розмірі 40000 грн.
На теперішній час ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_4 своїх зобов'язань, передбачених борговою розпискою не виконали, грошові кошти у розмірі 40000, 00 грн. повернуто не було.
ОСОБА_2 не погодився з заявленими до нього позовними вимогами та звернувся до суду з письмовим запереченнями, в яких зазначив про те, що він разом з ОСОБА_5 займалися комерційною діяльністю по заготовці металу. Для наступної покупки партії металу ним дійсно було отримано від ОСОБА_5 40000 грн. строком на 1 місяць та написано розписку. Проте, грошові кошти у розмірі 35000 грн. ним було повернуто ОСОБА_5, але оригінал розписки останній не повернув оскільки він ще був винен 5000 грн.
ОСОБА_4 також позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав та посилаючись на його необґрунтованість просив відмовити в його задоволенні
В обгрунтування своїх заперечень ОСОБА_4 подав до суду додаткову угоду до договору поруки від 31 серпня 2006 року, якою встановлено строк дії договору до 11 листопада 2006 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 -задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 : грошові кошти у розмірі 40000 грн. - на виконання боргової розписки від 31 серпня 2006 року; три відсотки річних за прострочення виконання боргової розписки -868 грн. 56 коп.; індекс інфляції за прострочення виконання боргової розписки у розмірі 6200 грн.; судові витрати на державне мито, інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі -470,25 грн. та за повідомлення в газеті «Слобідській край»м. Харкова - 126 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на нього, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія, вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з"явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, районний суд виходив з того, що позивачем в судове засідання надано належні та допустимі докази в обґрунтування його позовних вимог, а саме щодо наявності боргу.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всеобічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Нормами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, як це передбачено ст. 625 ЦК України.
Судовим розглядом встановлено, що 31 серпня 2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було складено та підписано боргову розписку, відповідно до умов якої останній взяв у ОСОБА_5 у борг грошові кошти у розмірі 40000 грн. та зобов'язався повернути їх до 31 вересня 2007.
У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за боргової розпискою від 31 серпня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов'язався за виконання ОСОБА_2 свого зобов'язання за борговою розпискою у повному обсязі, враховуючи сплату основного боргу, процентів, неустойки та відшкодування збитків. А у разі порушення ОСОБА_2. свого зобов'язання ОСОБА_4 несе разом з ним солідарну відповідальність.
31 січня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір уступки права вимоги, п. 1 якого передбачає, що ОСОБА_5 уступає, а ОСОБА_3 приймає право вимоги грошових коштів від ОСОБА_2 згідно боргової розписки у розмірі 40000 грн.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання представника апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на той факт, що ОСОБА_2 повернув отримані в борг гроші ОСОБА_5 безпідставні, оскільки матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_2 виконав свої обов»язки та повернув кошти.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідач будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -суддя -
Судді -