Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/12225/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13:40
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Куденков К.О.
при секретарі Афоніної Г.Р.
за участю представників сторін:
представника позивача: Блюм К.М.
представника відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя
до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції
третя особа ОСОБА_2
про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанови від 27.08.2012р. ВП №30414255, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя (надалі - позивач, УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя) звернулось до суду із позовною заявою до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (надалі - відповідач, Жовтневий ВДВС Маріупольського МУЮ) про визнання протиправними дій державного виконавця; визнання незаконною та скасування постанови від 27.08.2012р. ВП №30414255 державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа; зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови від 12.09.2011р. №65 про накладення адміністративного штрафу на ОСОБА_2 у розмірі 1 020,00 грн.
У судовому засіданні від 27.09.2012р. представник позивача надав заяву про зміну та уточнення позовних вимог, якою просив скасувати постанову від 27.08.2012р. ВП №30414255 державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа.
Позовні вимоги мотивовані прийняттям спірної постанови у зв'язку із відсутністю у боржника - ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, боржник) майна для опису, в той час як відповідачем не здійснено заходів щодо стягнення заборгованості із заробітної плати боржника, що отримується у ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс».
Представник позивача у судовому засіданні від 27.09.2012р. адміністративний позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, за змістом яких просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на здійснення всіх необхідних заходів щодо своєчасного та повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та порядок визначені виконавчим документом, а саме: направлені запити до контрольно-реєструючих органів БТІ м. Маріуполь, ВРЕР м. Маріуполь з метою встановлення належного боржникові нерухомого майна, або транспортних засобів, а також до Жовтневої МДПІ м Маріуполя з метою встановлення належних боржникові рахунків або джерел доходів. Відповідач зазначає, що згідно отриманих відповідей, майна. належного боржникові, не виявлено, відкритих рахунків боржник не має. При виході за адресою мешкання боржника встановлено, що майна, належного опису та арешту не виявлено, про що складено відповідний акт. Крім того. відповідач зазначив, що бухгалтерія КА АПС за адресою вул. Київська, 53-49 не знаходиться. У зв'язку із зазначеним, відповідачем прийнята спірна постанова на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Представник відповідача у судове засідання від 27.09.2012р. не з`явився, про дату, місце й час розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідач надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Третя особа у судове засідання від 27.09.2012р. не з`явилась, про дату, місце й час розгляду справи був повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини неявки.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
Позивач звернувся до Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення та постановою УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя від 12.09.2011р. № 65 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу.
23 листопада 2011 року вказаними відділом Державної виконавчої служби складено акт державного виконавця щодо не знаходження бухгалтерії КА АПС за адресою вул. Київська, 53-49. у зв'язку із чим, 23.11.2011р. прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження.
16 грудня 2011 року відповідачем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №30414255 за виконавчим документом - постановою УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя від 12.09.2011р. № 65 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу у розмірі 1 020,00 грн., адреса боржника: АДРЕСА_2
При цьому, у постанові УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя від 12.09.2011р. № 65 зазначено, що ОСОБА_2 є директором ТОВ «КА «АПС», адреса підприємства: 87503, м. Маріуполь, вул. Київська, 53, кв. 49.
Відповідачем надана копія запиту до адресного бюро міста Маріуполя із відповіддю отримувача про те, що ОСОБА_2 у м. Маріуполі не зареєстрований, а також копія запиту до 2-ВРЕР м. Маріуполя із відміткою отримувача про те, що майно не значиться.
Також, надані відповідь Маріупольського міського бюро технічної інвентаризації про те, що за ОСОБА_2 даних не зареєстровано, та відповідь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про те, що ОСОБА_2 на обліку не перебуває та пенсію не отримує.
Суд зазначає, що безпосередньо до позивача - стягувача із запитом держаний виконавець не звертався.
Крім того, до суду не надано відповіді податкового органу.
Відповідачем наданий акт державного виконавця від 21.08.2012р., яким відповідачем встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не мешкає, майна яке належить боржнику - не виявлено.
Згідно наданої відповідачем копії акту державного виконавця від 23.11.2011р., бухгалтерія КА АПС за адресою вул. Київська, 53-49 не знаходиться та зазначено, що це жила квартира.
Проте, суд зазначає, що із наданої відповідачем копії акту від 23.11.2011р. неможливо встановити державного виконавця, що склав цей акт. У вказаному акті зазначено, що він складений за участю понятого, підпис цієї особи стоїть в графі - боржник.
Крім того, вказаний акт складений без участі мешканців квартири АДРЕСА_1.
Враховуючи, що понятий міг поставити підпис в графі «боржник» внаслідок недоліку бланку акта державного виконавця від 21.08.2012р., суд зазначає, що вказаний акт не підписаний двома понятими, як це передбачено формою акту, яка є додатком 5 до Інструкцію «Про проведення виконавчих дій» затвердженою наказом Міністерства юстиції України15 грудня 1999 р. N 74/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158.
27 серпня 2012 року відповідачем прийнято спірну постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №30414255, якою на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» постанова УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя від 12.09.2011р. № 65 повернута позивачу у зв'язку із тим, що самостійно рішення боржник не виконує, належного майна для опису у боржника не виявлено.
Також, позивачем до суду надані індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-7-з) відносно ОСОБА_2, із якої вбачається що протягом червня 2011р.-серпня 2012р. ОСОБА_2 отримує дохід в Кадровому агентстві «Азов персонал сервіс» (код 35455697). Крім того, зазначено, що боржник отримує неперіодичні виплати на інших підприємствах.
Частиною 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Таким чином, виконавче провадження направлено на фактичну реалізацію рішення уповноваженого органу шляхом вчинення заходів примусового характеру передбачених вказаним Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частиною першою ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно частини другої зазначеної статті, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
У відповідності до частини третьої зазначеної статті, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у тому числі: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Таким чином, наведені права, що надані державному виконавцю, повинні використовуватися ним для своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідач зазначає, що внаслідок проведених нім дій щодо виявлення майна боржника, належного боржнику майна не виявлено, проте, як було встановлено, відповідачу було відомо про місце роботи боржника.
Частиною першою статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ч. 3 зазначеної статті, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.
До суду не надано доказів здійснення саме відповідачем заходів щодо стягнення заборгованості ОСОБА_2 з заробітної плати у ТОВ «КА «АПС».
Постанови про звернення стягнення на заробітну плату відповідачем до суду не надано та у наданих письмових запереченнях відповідні посилання відсутні, у зв'язку із чим докази неможливості виконання відповідної постанови про звернення стягнення на заробітну плату - відсутні.
При цьому, з урахуванням встановлених судом недоліків акту державного виконавця від 23.11.2011р., суд вважає необґрунтованим використання цього акту, як єдину підставу для твердження про неможливість звернення стягнення на заробітну плату боржника.
На підставі наведеного, суд вважає, що спірна постанова прийнята передчасно, без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.
При цьому суд зазначає, що відповідачем надані документи, які свідчать про наявність підстав для твердження про неможливість з'ясувати місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, проте, спірна постанова прийнята згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а не п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі наведеного, суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя - задовольнити повністю.
Скасувати постанову Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 27 серпня 2012 року ВП №30414255 про повернення виконавчого документа стягувачеві.
2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 27 вересня 2012 року.
3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Куденков К.О.