02.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2/2011/619/12р. Головуючий 1-ї інстанції -

Провадження № 22-ц/2090\5221/12 Наумова С.М.

Категорія : договірні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Кругової С.С., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Колісник Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2012 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2010 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен банк Аваль»(ПАТ «Райффайзен банк Аваль»звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції, суму заборгованості за кредитним договором від 06.10.2006 року у розмірі 59 799,46 дол. США, що за курсом НБУ -477 779,74 грн., де: 13 398, 07 дол. США, за курсом НБУ - 107 046, 57 - сума простроченої заборгованості за кредитом; 45,88 дол. США, за курсом НБУ -366,57 грн. - сума нарахованих відсотків; 7986, 65 дол. США, за курсом НБУ -63819,95 грн. -сума простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; 913, 68 дол. США, за курсом НБУ - 7300,00 грн. -сума штрафу; 24451,48 дол. США, що за курсом НБУ -195359,99 грн. -сума пені, нарахована за порушення строків повернення кредитної заборгованості; 13003,70 дол. США, за курсом НБУ -103 895,66 грн. -сума пені, нарахована за порушення строків повернення сплати відсотків за користування кредитом. Стягнути з ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції, суму судових витрати, сплачену позивачем при подачі позовної заяви 850,00 грн. та суму витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 60 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції, суму судових витрати, сплачену Позивачем при подачі позовної заяви 850,00 грн. та суму витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 60 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 06 жовтня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого на теперішні час є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської дирекції та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав останньому грошові кошти у сумі 21390,00 дол. США строком по 06.10.2012 року із сплатою 12.5% річних, а позичальник зобов'язався повернути кредитору суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені кредитним договором.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором 06 жовтня 2006 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір застави транспортного засобу 014\1150\73\79180-1, відповідно до якого ОСОБА_4 передав у заставу транспортний засіб -автомобіль Skoda Oktavia, 2006 року випуску, № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У зв'язку з виниклою заборгованістю за кредитним договором було вчинено виконавчий напис приватним нотаріусом ОСОБА_6

Дзержинським ВДВС ХМУЮ, 04.09.2008 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25.11.2009 року предмет іпотеки було реалізовано : ПП Нива -В.Ш. за 48 082,00 грн. без ПДВ. А на рахунок банку було перераховано 43 273, 80 грн.

Після примусової реалізації предмету застави, ОСОБА_4 продовжував не виконувати умови кредитного договору, у звязку з чим, станом на 24.11.2011 року виникла сума заборгованості у розмірі 59 799, 76 дол. США, що за курсом НБУ -477 779, 74 грн., де : 13 398, 07 дол. США, за курсом НБУ -107 046,57 грн.; 45, 88 дол. США, за курсом НБУ -366, 57 грн. -сума нарахованих відсотків; 7986,65 дол. США, за курсом НБУ -63810,95 грн. -сума простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.

Відповідно до умов кредитного договору та ЦК України відповідачам нараховані пеня та штраф.

Таким чином, загальна сума заборгованості перед Банком за вищевказаним кредитним договором становить 59 799, 46 дол. США, що за курсом НБУ -477 779, 74 грн.

В забезпечення умов кредитного договору від 06.10.2006 року, між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 06.10.2006 року, відповідно до умов якого останній на добровільних засадах бере на себе всі зобов'язання ОСОБА_4 перед банком.

ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та звернувся до суду з письмовими запереченнями, в яких, з посиланням на їх недоведеність та необґрунтованість, просив у задоволенні заявленого позивачем позову по відношенню до нього відмовити

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен банк Аваль»задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 06.10.2006 року в сумі 477 779, 74 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції, суму судових витрати, сплачену позивачем при подачі позовної заяви 850,00 грн. та суму витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 60 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції, суму судових витрати, сплачену позивачем при подачі позовної заяви 850,00 грн. та суму витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції змінити зазначене рішення, скасувавши його в частині стягнення з нього на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль»заборгованості за кредитним договором від 06.10.2006 року в сумі 477 779, 74 грн., а також суми судових витрат, сплачених позивачем при подачі позовної заяви - 850,00 грн. та суми витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 60 грн., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмови вити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всеобічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини по справі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

06 жовтня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого на теперішні час є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської дирекції та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав останньому грошові кошти у сумі 21390,00 дол. США строком по 06.10.2012 року із сплатою 12,5% річних, а позичальник зобов'язався повернути кредитору суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені кредитним договором.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором 06 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір застави транспортного засобу 014\1150\73\79180-1, відповідно до якого ОСОБА_4 передав у заставу транспортний засіб -автомобіль Skoda Oktavia, 2006 року випуску, № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В забезпечення умов кредитного договору від 06.10.2006 року, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 06.10.2006 року, відповідно до умов якого останній на добровільних засадах бере на себе всі зобов'язання ОСОБА_4 перед банком.

У зв'язку з виниклою заборгованістю за кредитним договором було вчинено виконавчий напис приватним нотаріусом ОСОБА_6

Дзержинським ВДВС ХМУЮ, 04.09.2008 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25.11.2009 року предмет іпотеки було реалізовано : ПП Нива -В.Ш. за 48 082,00 грн. без ПДВ. А на рахунок банку було перераховано 43 273, 80 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості перед банком за вищевказаним кредитним договором становить 59 799, 46 дол. США, що за курсом НБУ -477 779, 74 грн.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про заставу»позивач набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до п.1 ст.23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Стаття 25 вищезазначеного закону передбачає, що обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 26 Продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Позивачем ПАТ «Райфайзен банк Аваль» автомобіль який належав ОСОБА_4 як предмет застави був реалізований за позасудовою процедурою за суму за 48 082,00 грн. без ПДВ. А на рахунок банку було перераховано 43 273, 80 грн.

Відповідно до вимог ст. 611, ч.2 ст.1050 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від зобов»язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов»язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належним йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про заставу»у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Посилання представника апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на той факт, що судом першої інстанції необґрунтовано взятий до уваги розрахунок щодо наявної заборгованості, судова колегія вважає безпідставним, оскільки ОСОБА_2 ні в судове засідання суду першої ні апеляційної інстанції не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що нараховані суми є неправильними.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, ОСОБА_2 несе відповідальність за виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору у тому же обсязі, що і боржник.

Посилання представника ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на той факт, що договір поруки є припиненим, судова колегія вважає безпідставним.

Так, п. 17 постанови Пленуму від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами, законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»передбачено, що зобов»язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом ( частина перша ст.598 ЦК). Такі підстави, зокрема. Зазначені у ст.559-601,604-609 ЦК.

Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов»язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов»язання та не позволяє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідачі будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надали.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.

Головуючий суддя:

Судді -