АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 жовтня 2006 року                                                                              м. Вінниця

Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Нагорняка В.А.

Суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.

При секретарі: Пшеничній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

Заслухавши доповідача, колегія суддів, -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Позовні вимоги мотивував тим, що йому на праві особистої власності належить автомобіль "Фольксваген- Пассат" д/н НОМЕР_1.

В результаті ДТП, яке сталося 01.08.2003 року 0 11:30 годині в районі вул. Д.Нечая та вул. Островського в м. Вінниці зіткнулися автомобіль позивача під його керуванням, автомобіль марки ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_2, автомобіль "Мітсубісі Лансер" д/н НОМЕР_4 та автомобіль відповідача КРАЗ-250 д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, який належить на праві власності ОСОБА_2. Під час ДТП автомобіль позивача зазнав значних технічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 30.09.2003 року винним у скоєні ДТП визнано відповідача ОСОБА_3 у зв'язку з чим ОСОБА_2 як особа, яка володіє транспортним засобом повинна відшкодувати позивачу заподіяну майнову шкоду згідно висновку дослідження спеціаліста НОМЕР_5 в сумі 13604,25 гривень та 300 гривень за проведення даного дослідження.

Крім того, позивач вважає, що йому також було заподіяно і моральну шкоду розмір якої він оцінив в 5000 гривень. Добровільно відшкодувати завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду відповідач відмовилась, що і змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 липня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати як незаконне, оскільки судом було неправильно застосовано норми матеріального права.

Справа № 22-2328/06   категорія: 19    Доповідач: Нагорняк В.А.      рішення постановлено під головуванням

Судді Якименко М.М.

Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 01.08.2003 року 0 1:30 годині в районі вул. Д.Нечая та вул. Островського в м. Вінниці в результаті зіткнення автомобіля позивача, автомобіля марки ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_2, автомобіля "Мітсубісі Лансер" д/н НОМЕР_4 та автомобіля відповідача КРАЗ-250 д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, який належить на праві власності ОСОБА_2 сталася ДТП.

Як вбачається із матеріалів справи, автомобіль марки "Фольксваген-Пассат" д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 на підставі генерального доручення, належав на праві приватної власності громадянину ОСОБА_4.

Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приймаючи до уваги те, що позивач не є власником пошкодженого автомобіля, його посилання на те, що йому була заподіяна майнова та моральна шкода є безпідставними.

Таким чином, судом повною мірою з'ясовано обставини, які мають значення для справи, суд дійшов підставного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, судом правильно застосовані норми процесуального та матеріального права , повно і всебічно перевірено обставини справи, доводи сторін, надані докази, а тому немає підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 липня 2006 року залишити без змін.

Протягом двох місяців з дня проголошення ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.