Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/8470/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Куденков К.О.
при секретарі Окрибелашвілі В.О.
за участю:
прокурора: не з'явився
представника позивача: Федотенко А.С.
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву Прокурора Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька (надалі - позивач, УПФУ в Кіровському районі м. Донецька) звернувся до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач, ОСОБА_2) про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 45 339,49 грн.
Позов мотивовано наявністю у відповідача заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розмір якого самостійно визначений відповідачем у поданій звітності.
Прокурор у судове засідання від 19.07.2012 р. не з'явився, про дату, місце й час судового розгляду справи повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини неявки.
Представник позивача у судовому засіданні від 19.07.2012р. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні від 19.07.2012р. відповідач надав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_2 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця про що зазначено в інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (станом на 19.07.2012р.), доступ до якого впроваджено на підставі Наказу Міністерству юстиції України від 19.08.2011р. №2009/5 «Про організацію доступу до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Відповідач знаходиться на обліку в УПФУ в Кіровському районі м. Донецька з 05.08.1998 р., про що зазначено у повідомленні про взяття на облік платника єдиного внеску.
Відповідачем подані до позивача Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад - грудень 2011 р., січень - березень 2012р., Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011р.
Із витягів з картки особового рахунку відповідача вбачається, що, з урахуванням часткової сплати, відповідач має недоїмку по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 45 339,49 грн.
До судового засідання відповідачем надана заява, якою адміністративний позов визнається у повному обсязі.
Відповідно ч. 1,3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Частинами 3, 4 ст. 112 КАС України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
На підставі викладеного суд приймає вказану заяву до уваги, крім того, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. першої ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності - є платниками єдиного внеску.
Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавці фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) є- платниками єдиного внеску.
Відповідач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що зазначено у п.1 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Частиною 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, про що зазначено у ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином, на підставі звітності відповідача, у останнього виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 45 339,49 грн., що підтверджується витягами з картки особового рахунку відповідача.
Частиною другою ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Пунктом 7 ч. 1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Частиною 4 ст. 25 зазначеного Закону встановлено, що у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Підпунктами 1 та 2 п. 2.1 розділу ІІ Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002р. N 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за N 442/6730, встановлено, що основними завданнями Управління є: облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення.
Відповідно до пп. 1 п. 2.2 розділу ІІ зазначеного Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення.
Згідно п. 2.4 зазначеного Положення, управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.
Таким чином, недоїмка відповідача по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягає примусовому стягненню.
На підставі наведеного, Суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та вбачає наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 112, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання позовних вимог Прокурора Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька - прийняти.
2. Позов Прокурора Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 45 339 (сорок п'ять тисяч триста тридцять дев'ять) гривень 49 (сорок дев'ять) копійок на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька.
3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 19 липня 2012 року, складання постанови у повному обсязі - 24 липня 2012 року.
4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Куденков К.О.