Справа № 22- 2364 Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 44 БойчукаО.Г.
Доповідач Матківська М.В.
РІШЕННЯ
Апеляційного суду Вінницької області
від 6 жовтня 2006 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Матківської М.В. Суддів : Іванюка М.В., Колодійчука В.М. При секретарі : Шевчук Л.В. За участю : позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 06.07.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в сумі 1 600 гр.,-
Встановила:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 1600 гр., мотивуючи свої вимоги таким. Вони обидва являлися кандидатами на посаду сільського голови Черемошнянської сільської ради. Під час проведення передвиборної агітації, ОСОБА_2 з метою набрання більшості голосів, розповсюджував стосовно нього, діючого сільського голови, неправдиві відомості, які порочать його честь, гідність та ділову репутацію. Так, 3 березня 2006 року в с. Кулешів на сході жителів села відповідач безпідставно звинуватив його в крадіжці державних коштів в сумі 12 000 гр., що були ніби-то виділені для ремонтних робіт сільського клубу. 17 березня 2006 року в приміщенні Степанківської амбулаторії відповідач в присутності виборців повторно звинуватив його в крадіжці зазначеної суми коштів, а також коштів, що були зібрані для виготовлення державних актів. Також звинуватив його у привласненні земельних паїв громадян.
Своїми висловлюваннями ОСОБА_2 образив його, принизив його честь, гідність та ділову репутацію, як керівника, та причинив йому моральну шкоду, яка полягає в тому, що він перенервував, у нього розболілося серце, загострилася гіпертонічна хвороба, в зв'язку з чим він змушений був лікуватися в лікарні. Це позбавило його можливості провести агітаційні заходи і він змушений був відмінити всі заплановані зустрічі із виборцями. Він морально постраждав, втратив спокій, сон, його звичайний спосіб життя був порушений. Перед односельчанами він відчував сором, приниженість і вимушений був виправдовуватися. Тому в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, яку він оцінив в 1 600 гр., та витрати по сплаті державного мита в сумі 1б гр.
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 6 липня 2006 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 в десятиденний термін з дня набрання чинності рішення суду, спростувати поширені ним, зазначені в рішенні відомості, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність, шляхом оголошення спростування на зборах мешканців с. Кулешів Погребищенського району із участю представників виконкому Черемошнянської сільської ради.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 гр. компенсації вартості моральної шкоди, 16 гр. судових витрат по сплаті державного мита, а всього 316 гр.
В решті позовних вимог в задоволенні відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий судовий розгляд.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним і необгрунтованим. Воно не відповідає фактичним обставинам справи і постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач ОСОБА_1 заперечив апеляційну скаргу, просить її відхилити в зв'язку з тим, що судом першої "інстанції повно та всебічно з'ясовані всі обставини справи, досліджено докази по справі і дано належну їм оцінку. Висновок суду відповідає фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав .
Суд першої інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований кандидатом на посаду сільського голови Черемошнянської сільської ради. В березні 2006 року на сходах жителів села Кулешів та села Степанки розповсюджував відносно ОСОБА_1 - діючого сільського голови, неправдиві відомості, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію серед громадян. Так, 3 березня 2006 року в селі Кулешів ОСОБА_2 звинуватив ОСОБА_1 в крадіжці державних коштів в сумі 12000 гр., які були виділені для ремонту сільського клубу. А 17 березня 2006 року в приміщенні Степанківської медичної амбулаторії ОСОБА_2 знову звинуватив ОСОБА_1 в крадіжці цих же 12 000 гр., 5 000 гр., що були зібрані для виготовлення державних актів та звинуватив його у привласненні земельних паїв громадян.
Також суд встановив, що цими своїми діями ОСОБА_2 причинив позивачу моральну шкоду, яка виразилася в тому, що позивач пережив душевні хвилювання і моральні страждання, у нього погіршився стан здоров'я: розболілося серце, загострилася гіпертонічна хвороба, через що він змушений був лікуватися і відмовитися від проведення своєї агітаційної діяльності та зустрічей з виборцями.
Проте, не можна погодитися з таким висновком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою, де зазначив єдину позовну вимогу, якою просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 1600 гр. та витрати по сплаті державного мита 16 гр. (а. с. 4). І в судовому засіданні ці позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити в повному об'ємі.
Суд же в своєму рішенні вийшов за межі позовних вимог і зобов'язав ОСОБА_2 спростувати поширені ним, зазначені в рішенні відомості, що не відповідають дійсності та порочать честь та гідність позивача, чого позивач не просив в своїй позовній заяві. А тому судове рішення в цій частині є незаконним, оскільки постановлено з порушенням норм цивільного процесуального права, зокрема - вимог ст. 11 ЦПК України, та підлягає скасуванню на підставі ч. З ст. 309 ЦПК України, так як це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
ОСОБА_1 просив стягнути на його користь моральну шкоду. Виходячи із вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.
Із матеріалів справи вбачається, що обидві сторони: і позивач і відповідач в березні 2006 року були кандидатами на посаду сільського голови Черемошнянської сільської ради. В той же час позивач обіймав посаду сільського голови. Також із матеріалів справи, в тому числі із протоколу судового засідання ( а. с. 26-38), де давали пояснення сторони та всі допитані судом свідки, вбачається, що події, про які зазначив позивач відбувалися тільки 17 березня 2006 року, коли схід жителів села проходив біля Степанківської медичної амбулаторії. Свідки: ОСОБА_3, який теж був зареєстрований кандидатом на посаду сільського голови, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 всі вони пояснили, що ОСОБА_2 не ображав ОСОБА_1 і не обвинувачував того ні в привласненні земельних паїв громадян, ні в крадіжці коштів: 12 000 гр., що виділені на ремонт сільського клубу та 5 000 гр., зібраних у громадян для виготовлення державних актів. Всі ці свідки пояснили, що як ОСОБА_2 так і інші жителі села задавали запитання діючому сільському голові ОСОБА_1 про ці кошти.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Тому колегія суддів на підставі ст. 303 ЦПК України вправі дослідити та оцінити наявні в справі докази, якими також являються і покази свідків.
Пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягають критичній оцінці; вони є такими, що не відповідають дійсним фактам, оскільки заперечуються поясненнями відповідача та інших шести свідків, допитаних в судовому засіданні та свідок ОСОБА_10 являється кумою позивачеві, яка дала такі свідчення з метою допомогти йому.
Кожна сторона повинна і зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (ст. 10 та 60 ЦПК України). Позивач же в судовому засіданні не довів, що 3 березня 2006 року та 17 березня 2006 року відповідач причинив йому своїми діями моральну шкоду. А тому, і в цій частині позов до задоволення не підлягає.
Тому, за таких обставин, колегія суддів вважає, що з боку відповідача ОСОБА_2 не було таких дій, які б спричинили позивачеві ОСОБА_1 моральну шкоду.
Отже, позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, тому рішення суду на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307 , 309 , 313-314, 316 ЦПК України , колегія суддів , -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.
Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 6 липня 2006 року скасувати.
В задоволенні позову. ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення .
На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців .