Справа № 22-2334                                    Рішення ухвалено під головуванням

Категорія 36                                                               Маліновського О.А.

Доповідач Матківська М.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області

від 6 жовтня 2006 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого : Матківської М.В.

Суддів : Колодійчука В.М., Іванюка М.В.

При секретарі: Шевчук Л.В. За участю : сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27.06.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

Встановила:

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 27.06.2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4, в твердій грошовій сумі по 150 гр. на кожну дитину, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави 51 гр. державного мита та 7 гр. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання, починаючи з 4 травня 2006 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення і направити справу на новий розгляд.

Зазначив , що рішення суду вважає несправедливим і незаконним, оскільки суд при його ухваленні допустив порушення норм процесуального права; неповно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, а тому дав неправильну оцінку тим доказам, які були надані суду.

Позивач ОСОБА_1 заперечила проти задоволення апеляційної скарги. На її думку суд повно встановив всі обставини по справі і, врахувавши та давши їм правильну оцінку , прийняв правильне рішення, задоволивши її позов. Просить відхилити апеляційну скаргу , а рішення суду залишити без зміни.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав .

Суд першої інстанції встановив, що позов заявлено на законних підставах, оскільки відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір стягуваних аліментів не може бути меншим 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, сторони по справі перебували у шлюбі з 27.09.1985 року і розірвали його 24 лютого 2003 року. Від подружнього життя мають п'ятеро дітей, троє із яких являються неповнолітніми: донька ОСОБА_8, донька ОСОБА_5, донька ОСОБА_6, батьком яких являється відповідач ОСОБА_7. Неповнолітні діти: ОСОБА_8 та ОСОБА_6 проживають і знаходяться на утриманні позивача ОСОБА_10, а неповнолітня дитина ОСОБА_5 проживає і знаходиться на утриманні відповідача ОСОБА_7. Відповідно батьки не надають матеріальну допомогу на утримання тих дітей які проживають окремо від них.

Судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим , згідно вимог ст. 213 ЦПК України. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

По справі встановлено, що від зареєстрованого між сторонами по справі 25 вересня 1994 року шлюбу, який розірвано 16 січня 2001 року, вони мають двоє неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4, які проживають разом із позивачем та знаходяться на її утриманні. Згідно постанови Томашпільського районного суду Вінницької області від 25 листопада 1999 року з відповідача на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку ( доходу), але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 11 листопада 1999 року і до їх повноліття. Відповідач працюючи у приватного підприємця і маючи певний доход, не бажає добровільно сплачувати аліменти в більшому розмірі.

За ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

У випадку відсутності домовленості між батьками про участь в утриманні дітей, з того із батьків , хто проживає окремо від дітей, кошти на утримання дітей присуджуються за рішенням суду (ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК України дає право збільшити розмір аліментів за рішенням суду за позовом одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Встановлено, що двоє неповнолітніх дітей проживає разом із матір'ю - позивачем по справі, і знаходиться на її утриманні, а батько дітей-відповідач по справі , проживає окремо від них і по рішенню суду від 25.11.1999 року виплачує аліменти в розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу), що в грошовому виразі складає 106 гр. на обох дітей, про що пояснили в судовому засіданні і позивач і відповідач.

Також встановлено, що з часу присудження аліментів в 1999 році погіршився стан здоров'я дітей, про що позивач підтвердила відповідними медичними документами.

Тому суд на підставі ст. 182 СК України, врахувавши всі обставини, а також і те, що відповідач не підтвердив, що він працює і має регулярний дохід, що згідно зі ст. 184 СК України є підставою для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, прийшов до вірного висновку про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача в твердій грошовій сумі в розмірі 150 гр. Суд врахував вимоги ч. 2 ст. 182 СК України, яка передбачає, що розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до ч. З ст. 184 СК України, якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною 2 ст. 182 СК України, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення. Проте, в рішенні суду необхідно зазначити, що виконавчий лист від 25.11.1999 року підлягає поверненню без послідуючого виконання, оскільки рішення від 25.11.1999 року втрачає свою чинність при набранні чинності рішенням суду від 27.06.2006 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307 , 308 , 313-315 ЦПК України , колегія суддів , -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27.06.2006 року залишити без зміни.

Резолютивну частину рішення доповнити реченням: " Виконавчий лист № 2-469 від 25.11.1999 року, виданий Томашпільським районним судом Вінницької області, повернути без виконання".

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення .

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом   двох місяців .