Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/8038/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Куденков К.О.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача-1: не з'явився

представника відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, Відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції

про зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання повернути грошові кошти, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (надалі - відповідач-1, УПФУ в м. Дзержинську), Відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції (надалі - відповідач-2, ВДВС Дзержинського МУЮ) про зобов'язання відповідача-1 скасувати свою постанову про нарахування недоїмки та відкликати свою заяву до виконавчої служби про примусове стягнення; зобов'язання відповідача-2 скасувати постанову про примусове стягнення неіснуючої недоїмки; зобов'язання позивача-1 повернути утримані з пенсії 400,00 грн. недоїмки; зобов'язання відповідачів відшкодувати моральну шкоду, наданою незаконними діями відповідачів у розмірі 1000,00 грн. з кожного відповідача.

Вказана справа передана до Донецького окружного адміністративного суду з Дзержинського міського суду Донецької області в порядку ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні від 30.07.2012р. позивачем надана заява, якою позивач збільшує позовні вимоги в частині зобов'язання позивача-1 повернути утримані з пенсії кошти, та просить зобов'язати позивача-1 повернути утримані з пенсії 1 288,80 грн.

Також, у судовому засіданні від 30.07.2012р. позивачем надано уточнення до позовної заяви, яким позивач уточнює перший пункт позовних вимог та просить зобов'язати позивача-1 скасувати вимогу про сплату боргу від 03.10.2011р. і відкликати свою заяву до виконавчої служби про примусове стягнення, також позивач уточнює другий пункт позовних вимог та просить зобов'язати відповідача-1 скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.10.2011р. та скасувати постанову про звернення стягнення на доходи боржника від 13.02.2012р.

Позов мотивовано, з урахуванням наданих позивачем пояснень, нарахуванням позивачу, який зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця та який є пенсіонером за віком, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач вважає, що з моменту призначення пенсії за віком - 04.10.2009р. він вибув із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а тому, оскільки не перебуває у трудових відносинах, не є особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, та не укладав договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, він не зобов'язаний сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Також, позивач у позовній заяві зазначає про безпідставне нарахування фінансових санкцій. Позивач вважає, що внаслідок незаконних дій йому завдана моральна шкода.

Інших підстав адміністративного позову позивачем заявлено не було.

Позивач у судовому засіданні від 30.07.2012р. позовні вимоги, з урахуванням уточнень та збільшення позовних вимог, підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Також, у судовому засіданні позивач повідомив, що сума у розмірі 1 288,80 грн. по спірній вимозі утримана з його пенсії у повному обсязі.

Відповідач-1 надав письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку тим, що позивачу були нараховані внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період липень 2010р. по грудень 2010р. як фізичній особі-підприємцю.

Представник відповідача у судове засідання від 30.07.2012р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, відповідач-1 подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача-1.

Відповідач-2 письмових заперечень на позовну заяву до суду не надав.

Представник відповідача-2 у судове засідання від 30.07.2012р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, відповідач-2 подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача-2.

Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Позивач зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця з 24.09.1993р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 85200, АДРЕСА_1, про що зазначено у відповідному свідоцтві НОМЕР_2.

Згідно паспорту громадянина України НОМЕР_3, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_4 від 21.10.2009р. відповідач є пенсіонером за віком.

У 2010 році позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, про що зазначено у листі відповідача-1 від 29.03.2012р. №72/є-01-01-13 та наданих відповідачем-1 заперечень.

Вказана обставина позивачем не спростовується.

Позивачем надана декларація про доходи, одержані з 1 січня по 31 березня 2011 року, із відміткою податкового органу про отримання, у п. 1.1 якої зазначено, що позивач не працює.

03.10.2011р. відповідачем-1 прийнята вимога про сплату боргу від 03.10.2011р.№ Ф-225, згідно якої відповідач-1 вимагає у позивача сплатити недоїмку у розмірі 1 288,80 грн. за внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд зазначає, що вказаною недоїмкою вимагається сплата лише суми недоїмки за внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а не фінансових санкцій або пені.

Спірна вимога прийнята на підставі картки особового рахунку платника та, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслана за місцем проживання позивача 03.10.2011р. та отримана 07.10.2010р., про що свідчить підпис працівника установи зв'язку із відповідним відбитком печатки установи зв'язку.

Позивач зазначає, що він не отримував спірну вимогу, а наявна у матеріалах справи завірена відповідачем-1 копія повідомлення про вручення поштового відправлення містить не його підпис.

Постановою від 25.10.2011р. відповідач-2 відкрив виконавче провадження ВП29702308 на підставі вимоги відповідача-1 від 03.10.2011р. №225.

13.02.2012р. відповідачем-2 прийнята постанова про звернення стягнення на доходи боржника, якою прийнято рішення про утримання з пенсії позивача 20% до погашення заборгованості у сумі 1 288,80 грн., виконавчого збору у сумі 128,88 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 21,97 грн.

Також, до матеріалів справи позивачем надане листування із відповідачем-1 в якому відображена позиція сторін аналогічна до наведеної у позовній заяві та наданих до суду письмових запереченнях.

Із наведеного вбачається, що, з урахуванням заявлених позивачем підстав адміністративного позову, спірним питанням є наявність обов'язку сплати пенсіонером за віком, який зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2010 році.

Статтею першою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній у період, за який позивачу нараховані внески, встановлено, що застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до п. 3 ст. 11 зазначеного Закону, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною першою статті 15 зазначеного Закону встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється: у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи; у разі закінчення терміну дії договору про добровільну участь або дострокового розірвання цього договору у випадках, передбачених цим Законом;

у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату; у разі смерті застрахованої особи.

Позивач зазначає, що він припинив учать у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у зв'язку з призначенням йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, відповідно до частини 3 зазначеної статті встановлено, що особа, яка припинила участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, може поновити свою участь у цьому виді страхування з набуттям нею статусу, згідно з яким вона підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону або шляхом укладення в установленому цим Законом порядку договору про добровільну участь.

Таким чином, у разі набуття особою статусу згідно з яким вона підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, така особа бере участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Судом встановлено, що у спірний період позивач був зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, а тому, за приписами ч. 3 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він брав участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та, відповідно, був платником відповідних внесків.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до пп. 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Із п. 8.2 та п. 8.3 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663, вбачається, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки , яка формується, у тому числі на а облікових даних з карток особових рахунків страхувальників.

Крім того, Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання позивача-1 скасувати вимогу про сплату боргу від 03.10.2011р. є необґрунтованими та такими, що не мають підстав для задоволення.

Із адміністративного позову та наведених у ньому підстав вбачається, що вимоги позивача в іншій частині позовних вимог є похідними від зазначеної.

Крім того, позивачем повідомлено, що з його пенсії утримано повну суму недоїмки у розмірі 1 288,80 грн.

Пунктом 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З урахуванням викладеного, перевіривши спірні рішення згідно частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що за наведеними позивачем підставами адміністративного позову у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 30 липня 2012 року, складання постанови у повному обсязі - 3 серпня 2012 року.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.