ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"17" липня 2008 р. Справа № 17/43
Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши справу
за позовом Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист", м.Рівне
до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1м.Рівне
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2
про визнання недійсним договору купівлі продажу від 09 грудня 2005 року,
та за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1м.Рівне
до відповідача за зустрічним позовом Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист", м.Рівне
про визнання недійсним Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ "Рівнетурист"
за участю представників сторін:
позивача: Овдійчук О.О. дов. у справі
відповідача: не з`явився
третьої особи: ОСОБА_3. дов. у справі, ОСОБА_2
Статті 20,22 ГПК України сторонам роз'яснені.
В С Т А Н О В И В:
Рівненське обласне закрите акціонерне товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" звернулось в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху ресторану загальною площею 331,3 кв.м., що складає 10/100 ідеальної частки цієї будівлі, що складає цілу ідеальну частку в складі будівель туркомплексу "Турист", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач звернувся із зустрічною позовною заявою до позивача про визнання недійсним Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ "Рівнетурист".
Рішенням господарського суду Рівненської області від 04 травня 2007 року відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позову.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2007 року, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині було скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позов Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Постановою Вищого господарського суду України від 02 квітня 2008 року скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 04 травня 2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2007 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду про прийняття справи до розгляду від 25 квітня 2008 року до участі в справу в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог, залучено ОСОБА_2
Розгляд справи відкладався з 15.05.2008 року на 23.05.2008 року та з 23.05.2008 року на 29.05.2008 року, у зв'язку з подачею сторонами клопотань про відкладення судового розгляду.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач -Рівненське обласне закрите акціонерне товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ним і відповідачем -суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1., 09.12.2005 року, за умовами якого Рівненське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" продало, а суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 купила приміщення цокольного поверху ресторану загальною площею 331,3 кв.м., що складає 10/100 ідеальної частки цієї будівлі, що складає цілу ідеальну частку в складі будівель туркомплексу "Турист", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Свої вимоги обґрунтовує тим, що при укладенні вказаного договору голова правління Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" - ОСОБА_3перевищив надані йому законом, статутом та Положенням про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ "Рівнетурист" повноваження. З цих підстав та відповідно до вимог ч.1 ст.215, ч.2.ст.203 ЦК України, просить в судовому порядку визнати договір недійсним. У задоволені зустрічного позову просить відмовити.
Відповідач надав відзив на позовну заяву та підтримав свої вимоги по зустрічному позову. Свої заперечення мотивує необґрунтованістю позовних вимог та вказує, що спірний договір укладено без будь-яких порушень, як норм чинного законодавства так і установчих документів відповідача. В обґрунтування вимог по зустрічному позову відповідач посилається на те, що Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ "Рівнетурист" прийняте з порушенням вимог абз.11 п.3 Положення про спостережну раду позивача та не відповідає вимогам чинного законодавства. З підстав наведених у відзиві та у зустрічному позову, просить відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний.
Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог надала відзив на позовну заяву Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист", в якому просить відмовити у задоволенні первісного позову, покликаючись на те, що спірний договір укладено з дотриманням вимог законодавства, оскільки установчими документами позивача право виконавчого органу на укладення такого виду договорів не обмежено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що і первісний і зустрічний позови не підлягають до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу від 09.12.2005 року, Рівненське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" продало, а суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. купила приміщення цокольного поверху ресторану загальною площею 331,3 кв.м., що складає 10/100 ідеальної частки цієї будівлі, що складає цілу ідеальну частку в складі будівель туркомплексу "Турист", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Договір підписано з боку позивача: головою правління ОСОБА_3 який діяв на підставі статуту Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист", а з боку відповідача -суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусомОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі нотаріуса за НОМЕР_1 від 09.12.2005 року та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 09.12.2005 року.
В подальшому, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. відчужила вказаний об'єкт нерухомого майна на користь ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 26.12.2005 року. Договір посвідчений приватним нотаріусомОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі нотаріуса за НОМЕР_1від 26.12.2005 року та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 26.12.2005 року.
На день розгляду справи об'єкт приміщення цокольного поверху ресторану загальною площею 331,3 кв.м., що складає 10/100 ідеальної частки цієї будівлі, яка є цілою ідеальною часткою в складі будівель туркомплексу "Турист", що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України, а стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину.
Відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частина 1 ст.203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з вимогами ч.2.ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а згідно з вимогами ч.3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 5 ст.203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу містить всі істотні умови, не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Даний правочин вчинений уповноваженими особами, доказів про те, що волевиявлення учасників не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі сторонами не надано. Договір вчинений у формі, встановленій законом, посвідчений нотаріально, зареєстрований у Держаному реєстрі правочинів (т.1 а.с.18-19). Правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і виконаний сторонами повністю, що підтверджено актом приймання-передачі об'єкту нерухомості від 09.12.2005 року (т.1 а.с.20, 56), фактом реєстрації права власності на приміщення за відповідачкою - витяг про реєстрацію права власності НОМЕР_2 від 26.12.2005 року (т.1 а.с.55), - з одного боку та прийняття позивачем оплати за відчужені по договору приміщення - платіжні доручення №103 від 12.12.2005 року, №105 від 13.12.2005 року, №106 від 14.12.2005 року на загальну суму договору: 179000 грн. та бухгалтерська довідка Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" (т.1 а.с.57,58), - з другого.
Статтею 154 ЦК України, статтею 82 ГК України та ст.4 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що господарські товариства діють відповідно до установчих документів, а установчим документом акціонерного товариства є статут. Статут визначає предмет і цілі діяльності товариства, склад його засновників та учасників, а також склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень.
Рівненське обласне закрите акціонерне товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" створене 03.12.2003 року. Статут Товариства зареєстрований розпорядженням міського голови м.Рівне за №3890р від 29.12.2003 року. Рішенням установчих зборів Товариства головою правління Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" обрано ОСОБА_3 (протокол Установчих зборів №1).
Акціонерне товариство, в силу положень ст.12 Закону України "Про господарські товариства", є власником майна, переданого йому засновникам і учасниками у власність та отриманого в результаті його господарської діяльності.
Відповідно до ст. 89 ГК України, ст.23 Закону України "Про господарські товариства", управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Відповідно до вимог ст.ст. 41,46, 47,49 Закону України "Про господарські товариства" та п.49 статуту Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" управління Товариством здійснюють: Загальні збори акціонерів -вищий орган, Рада товариства -наглядовий орган, Правління -виконавчий орган та Ревізійна комісія -контролюючий орган.
Компетенція Загальних зборів Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" визначена п.50 Статуту, згідно з яким до повноважень вищого органу Товариства віднесено, зокрема, і затвердження договорів (угод), укладених Товариством на суму, що перевищує ? розміру статутного фонду Товариства. Зазначені положення Статуту повністю відповідають вимогам ст.41 Закону України "Про господарські товариства".
Компетенція Ради Товариства визначена п.51 Статуту, згідно з яким до повноважень наглядового органу Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" віднесено, зокрема, і здійснення окремих функцій по господарському управлінню майном Товариства, в тому числі по затвердженню договорів на суму, що перевищує 25% вартості активів Товариства за даними останньої фінансової звітності, включаючи кредитні договори.
Компетенція Голови правління Товариства визначена п.53 Статуту, згідно з яким до повноважень керівника виконавчого органу Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" віднесено, зокрема, і право на укладення договорів (угод) на суму, що не перевищує 25 % вартості активів Товариства за даними останньої фінансової звітності. Інших обмежень на укладення головою правління господарських договорів статутом не передбачено.
Правлінням Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" 11.05.2005 року було прийнято рішення про реалізацію на конкурсній основі неперспективної частини туркомплексу "Турист", а саме ресторанного блоку та інших приміщень, які безпосередньо не використовуються у господарській діяльності Товариства, а здаються ним в оренду іншим суб'єктам господарювання (протокол правління №5). З метою визначення ринкової вартості будівлі туркомплексу "Турист", суб'єктом оціночної діяльності асоціацією "УкрЕксПроБуд" було складено висновок, згідно якого ринкова вартість готелю визначена на рівні 4280000 гривень, а ресторану -1460000 гривень. 25.10.2005 року в Біржовому віснику (№29(71) було опубліковано інформацію про виставлення на торги частини приміщень туркомплексу "Турист". Для проведення конкурсу, Рівненським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" було створено конкурсну комісію (наказ №94-ВР від 11.11.2005 року). Відповідачка -суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. 15.11.2005 року подала заявку на участь у конкурсі і рішенням комісії позивача від 17.11.2005 року була визнана переможцем конкурсу з продажу об'єкту: "Приміщення цокольного поверху ресторанного блоку туркомплексу "Турист", загальною площею 331,2 м2 . На підставі вказаного рішення конкурсної комісії і був укладений спірний договір, який від імені Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" підписаний головою правління ОСОБА_3
Суд відхиляє доводи позивача, що конкурс не проводився, які грунтуються на тому, що відсутній ряд документів про його проведення.
Обов`язок забезпечення схоронності документації товариства лежить на позивачеві.
Відповідач не мав можливості і не міг їх зберігати.
Посилання відповідача на службові записки членів комісії Корнієнко Н.М. та Трушко О.А. про службове підроблення суд не приймає, оскільки безпосередньо у судовому засіданні вони пояснень не давали, а тому є неналежним та недопустимим доказом (ст.34 ГПК України).
Також суд зауважує, що йому не надано з цього приводу вирок з кримінальної справи, який для нього був би обов`язковим з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, як і не надано інших доказів які б давали підстави робити висновок про відсутність конкурсу.
Спірний договір купівлі-продажу було укладено 26.12.2005 року, тому останньою звітністю Товариства була фінансова звітність за III квартал 2005 року, відповідно до якої, вартість активів Товариства складає 6774000 грн. Оскільки за договором купівлі-продажу відчужено об'єкт нерухомого майна вартістю 179000 грн., то сума такої угоди складає 2,7 % вартості активів Товариства за даними останньої фінансової звітності, а відтак укладаючи її голова правління Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" діяв в рамках повноважень, наданих йому Статутом та законом.
Посилання позивача на положення пунктів 50,51 Статуту не можуть бути прийняті як доказ обмеження повноважень голови правління на укладення договорів, оскільки ними передбачено обов'язкове затвердження вищим та наглядовим органом лише договорів на суму, що перевищує 25 % вартості активів Товариства за даними останньої фінансової звітності, а не їх укладення. Оскільки установчим документом Товариства надано право виконавчому органу на укладення договору з відчуження майна на суму, що не перевищує 25 % вартості активів Товариства за даними останньої фінансової звітності - то такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень. Сам же факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Контракт від 29.12.2003 р. був укладений між позивачем та ОСОБА_3на підставі Кодексу законів про працю України, і регулював трудові відносини голови правління як працівника акціонерного товариства. Водночас компетенція виконавчого органу визначена у статуті позивача відповідно до ст..4 Закону „Про господарські товариства”. Чинним законодавством не передбачена можливість врегулювання компетенції голови правління у контракті, що з ним укладається, або можливість встановлення у контракті обмежень щодо компетенції голови правління порівняно з компетенцією, визначеною у статуті акціонерного товариства.
Крім того, якщо Контракт і установлює обов`язок правління і його голову виконувати рішення Ради товариства, то мова йдеться лише про легітимні, законні рішення цього органу.
Щодо посилання позивача на порушення Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ „Рівнетурист” та Положення про порядок проведення конкурсів з продажу об'єктів нерухомого майна ЗАТ „Рівнетурист” то вони є безпідставними, оскільки норми цих Положень обмежують права власника майна визначені чинним законодавством України та статутом товариства, а також самі ці акти прийняті з порушенням установленого порядку.
Згідно ст. 12 Закону України “Про господарські товариства” та ст. 25 Закону України “Про власність”, акціонерне товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій, отриманого в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.
Статтями 316, 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про власність”:
“1. Колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать.
2. Право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).
3. Окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи. “
Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України передбачено:
“Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.”
Таким чином, передача окремих функцій по господарському управлінню майном товариства, згідно ч.3 ст. 30 Закону України “Про власність” має бути закріплена рішенням загальних зборів товариства. Це може бути зроблено шляхом визначення таких функцій в статуті товариства чи окремим рішенням загальних зборів акціонерного товариства з чітким переліком функцій по господарському управлінню майном товариства.
В той же час, Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ „Рівнетурист” та Положення про порядок проведення конкурсів з продажу об'єктів нерухомого майна ЗАТ „Рівнетурист” затверджені радою ЗАТ “Рівнетурист” а не вищим органом товариства - загальними зборами товариства, тому їх недотримання виконавчими органами акціонерного товариства, зокрема і головою правління при укладанні оспорюваного договору, не можна вважати перевищенням своїх повноважень.
Крім цього, норми вказаних Положень, щодо порядку відчуження майна, на які посилається ЗАТ “Рівнетурист” у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до неї, не відповідають компетенції ради товариства по здійсненню окремих функцій з управління майном (п.п. н), п.51 Статуту), оскільки поняття “управління” не може включати в себе дії, що відносяться до поняття “розпорядження”, майном, як однієї із складових права власності, що в іншому випадку буде суперечити статуту товариства.
Також, суд зауважує, що Положення про спостережну Раду товариства затверджене загальними зборами у березні 2004 року, протокол № 2/2, а зазначені вище акти прийняті Радою 29 січня 2004 року, тобто, за два місяці до наділення її відповідними повноваженнями.
Указані обставини прямо відображені у розділі 5 цього документу: "Це Положення набуває чинності від дати його затвердження загальними зборами акціонерів" (березень 2004 р.).
Таким чином, відсутність вирішення загальними зборами питань щодо названих Положень , затвердження Положення про спостережну Раду, а тим самим і легітимізація її діяльності, після прийняття нею спірних актів, установлення, зокрема, Положенням "Про порядок відчуження основних фондів" такого порядку реалізації майна, який суперечить порядку установленому Статутом (обов`язковість затвердження загальними зборами переліку майна незалежно від суми, яке реалізується і т.д.) свідчить про те, що ці документи прийнятті з порушенням установленого порядку, а відтак, не є обов`язковими для виконання.
Твердження, що указані акти лише установлюють механізм (процедуру) реалізації повноважень голови правління є хибними, оскільки, як зазначено вище, вони змінюють визначену загальними зборами компетенцію різних органів товариства.
Рада товариства у своїй діяльності у першу чергу повинна керуватися законом та підзаконними нормативними актами, її рішення мають грунтуватись на законі і вона не наділена правом заборонити голові правління укладати угоди у межах 25 % вартості активів, або обумовити їх укладення порядком, який суперечить визначеному Статутом порядку.
Акт ревізії Контрольно-ревізійного управління в Рівненській області за період з 01 грудня 2005 року по 01 грудня 2006 року яким установлено перевищення головою правління 25 % суми укладених угод - як доказ для суду не має заздалегідь установленої сили (ст.44 ГПК України).
Суд зауважує, що, зокрема, зазначений акт не містить інформації які саме угоди входять до тих, що не перевищують 25 %, а які входять до числа тих, які знаходяться за межами 25 %, адже, незаконними будуть лише угоди, які є за межами 25 %.
Крім того, в акті не викладено розрахунок угод на суму 25% вартості активів та не вираховані по кожній угоді суми. Зокрема, не обгрунтовано чому по угодах з орендою бралась до уваги сума майна а не сума орендної плати, оскільки, оренда не змінює права власності, не обгрунтовано чому усі угоди підсумовувались, а не кожна розглядалась окремо.
Суд зазначає, що прямих, конкретизованих, достовірних доказів перевищення головою правління 25 % межі щодо укладення спірної угоди стороною не надано.
При оцінці рішення Судової палати з цивільних справ Апеляційного Суду Рівненської області від 08.05.07 р. за позовомОСОБА_3. про поновлення на роботі суд зазначає, що предметом його розгляду не були безпосередньо питання розпродажу та передачі в оренду головою правління майна товариства. Висновки суду грунтуються на зазначеному вище акті КРУ в Рівненській області.
Апеляційний суд прийшов до висновку, що установлених цим актом та інших порушень достатньо для відмови у поновленні на роботі.
Проте, указаний акт при вирішені цього спору оцінюється за іншими критеріями, а саме критеріями визначеними Господарським процесуальним кодексом України та іншим господарським законодавством.
Відповідно до частини 3 статті 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, будь-які обмеження повноважень голови правління Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" на представництво Товариства, зазначені у його внутрішніх та інших документах, в тому числі і в статуті, не породжують для відповідачки ніяких правових наслідків і не можуть бути підставою для визнання недійсним укладеного в рамках такого представництва договору купівлі-продажу від 09.12.2005 року.
Винятком із загального правила є випадки, коли сторона договору знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. Рівненським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" не доведено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. знала чи повинна була знати про встановлені контрактом та Положенням про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ "Рівнетурист", обмеження повноважень голови правління.
Висновок, про те, що відповідач знала про установлені указаними Положеннями обмеження можна було б зробити при наявності її підпису безпосередньо на цих документах, проте, такий доказ суду не надано і його не замінює підпис на бланку заяви про участь у конкурсі, оскільки, обмеження у заяві не викладені. Відповідач заперечує свою поінформованість про обмеження повноважень голови правління і указані обставини не спростованні позивачем.
Відповідно до вимог ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Доказом такого схвалення може бути вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення або приймання платежу сторони і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Матеріалами справи доведено схвалення позивачем договору купівлі-продажу від 09.12.2005 року, яке полягає у передачі майна за актом відповідачці і прийняття від неї грошових коштів в рахунок оплати за придбані об'єкти нерухомості.
Подані позивачем в якості доказів по даній справі копії звіту приватного підприємця ОСОБА_5 від 28.04.2006р. (зроблений на звернення УСБУ в Рівненській області) та висновку науково-правової експертизи у кримінальній справі № 51-19-06 від 26.02.2007р. не оцінюються судом, оскільки не можуть бути прийняті як допустимі докази на основі ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Крім цього, питання правозастосування, як однієї з складових процесу здійснення правосуддя та функцій суду при вирішенні спорів, згідно ст.ст. 124, 129, Конституції України, ст. 4, 82 ГПК України відноситься до компетенції суду.
Суд зауважує, що залучена до справи у якості третьої особи ОСОБА_2 набула право власності на спірне майно уже після укладення договору купівлі-продажу, який є предметом даного судового розгляду, а тому під час його укладення її права не порушувались.
Разом з тим, спір про витребування спірного майна із її володіння є предметом іншого судового провадження.
Таким чином, суд вважає, що при укладанні спірного договору від імені позивача голова правління Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Рівнетурист” Янушевський І. В. діяв в межах своїх повноважень.
Інших підстав недійсності оспорюваного договору, встановлених законом, позивач суду не навів.
З огляду на викладене, в задоволенні первісного позову слід відмовити.
Щодо відмови в задоволенні зустрічного позову, то при прийнятті даного рішення суд виходив з того, що для задоволення зустрічного позову необхідно встановити такі обставини як невідповідність Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ „Рівнетурист” чинному законодавству та порушення в зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів підприємця ОСОБА_1.
В даному випадку, як встановлено судом вище, оспорюване Положення, в супереч нормам законів України та статуту товариства, затверджене рішенням ради товариства а не рішенням загальних зборів.
Проте, Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ „Рівнетурист” є внутрішнім документом товариства, спрямоване на організацію роботи саме товариства і його органів та не стосується прав і обов'язків інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Враховуючи, що підприємець ОСОБА_1. ні в зустрічному позові ні в судовому засіданні не вказала в чому саме виявляється порушення її прав та охоронюваних законом інтересів оспорюваним Положенням, суд прийшов до висновку про безпідставність та необгрутованість позовних вимог по зустрічному позову.
Згідно вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивачів за первісним та зустрічним позовам.
Керуючись ст.ст. 49, 68, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд,
ВИРІШИВ :
1. В задоволенні первісного позову відмовити.
2. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
3. Скасувати заходи по забезпеченню позову, що були вжиті господарським судом згідно ухвали суду у даній справі від 06.03.2005р.
Повний текст рішення оформлено та підписано 17 липня 2008 року.
Суддя Войтюк В.Р.