Справа № 4635-2005 p. Головуючий у 1 інстанції Бондаренко І. А.
Категорія 41 Доповідач Дьоміна О.О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Дьоміної О.О.
Суддів: Мережко М.В., Оношко Г.М.
При секретарі: Козак І.А.
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2005 року по справі за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВАТ «Племінний завод «Бортничі»
про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання прав покупця за цим договором
заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2005 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 09.08. 1991 р. було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ВАТ «Племінний завод «Бортничі».
Позивач просив визнати цей договір недійсним, посилаючись на те, що на момент оформлення та підписання договору ОСОБА_2 була відсутня, вартість цієї квартири виплатив фактично ОСОБА_1, який і оформлював всі документи.
Спірна 2-х кімнатна квартира надавалася, згідно ордеру від 25 листопада 1974 р. йому, дружині, сину ОСОБА_3 та дочці ОСОБА_4.
Крім них в квартирі зареєстровані дочка ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Сім»я ОСОБА_2 в квартирі не проживає.
Всі витрати по ремонту та оплаті комунальних платежів несе ОСОБА_1, вважав що договір було укладено з порушенням вимог закону, просив задоволити позов.
Рішенням суду від 15 листопада 2005 р. в задоволенні позову - відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду позивач 16.12. 2005 р. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність, справу направити на новий судовий розгляд.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачаєтся, що 09.08. 1991 р. було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ВАТ «Племінний завод «Бортничі».
Відмовляючи в задоволенні позову суд послався на те, що згідно вимог ст. 80 ЦК України (ред. 1963) р. закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в позові.
Однак, з висновками суду про те, що позивачем було пропущено строкі позовної давності не можна погодитися з слідуючих підстав.
Згідно ст.ст. 261 ЦК України та 76 ЦПК України (ред. 1963 р.) ... Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про прорушення свого права.
З матеріалів справи вбачається, що після укладення договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 постійно проживав в цій квартирі та сплачував комунальні платежі і дізнався про те, що його права порушені, коли відповідачка вирішила розпорядитися спірною квартирою, позбавивши його житла, що він підтвердив у судовому засіданні, зазначивши, що події мали місце місяця два тому (а.с. 58 звор.- 59).
З матеріалів справи також вбачається, що відповідачка не заперечувала, щоб батько проживав в спірній квартирі.
За таких обставин не можна вважати, що строк позовної давності було порушено, так як позивач дізнався про те, що його буде виселено із квартири в травні - червні 2005 p..
З обставин справи також вбачається, що договір купівлі продажу квартири відбувався 09.08. 1991 p., на цей час діяла Постанова Ради Міністрів СРСР від 02.12. 1988 р. № 1400 «Про продаж громадянам в особисту власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду та Положення про продаж громадянам в особисту власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт, затвердженого Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.
Згідно п. 9 зазначеного Положення громадянин, який бажає придбати в особисту власність займану квартиру (будинок), подає заяву за місцем проживання до виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або адміністрації підприємства, об»еднання, організації, у віданні або власності яких перебуває будинок. До заяви додається письмова згода членів сім»ї, проживаючих разом з ним, на придбання квартири (будинку) у його особисту власність і довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку.
Згідно п. 15 Положення купівля-продаж квартири (будинку) оформляється договором, який повинен бути нотаріально засвідчений і зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, а там де є орган технічної інвентаризації,- в цьому органі.
Державне мито за оформлення договору купівлі-продажу сплачується покупцем.
Відповідачка не надала доказів того, що нею писалася заява про продаж квартири, що членами сім»ї давалася письмова згода на оформлення цього договору на її їм»я, що вона вступила у права володіння майном, також не надані докази про те, що саме її кошти сплачувалися за цим договором, так як на наданих квітанціях (а.с. 12) підпис платника виконано ОСОБА_1 та заява про надання згоди про придбання квартири також написано від імені ОСОБА_1 (а.с. 10).
За таких обставин не можна вважати договір -купівлі продажу квартиру законним, тому на підставі ст.ст. 48, 58, 60 ЦК України (ред.63), яка діяла на час укладення договору він повинен бути визнаний частково недійсним, з врахуванням того, що належним покупцем є ОСОБА_1.
Згідно ст. 59 ЦК України (ред.63р.) угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
Враховуючи вимоги Законодавства, якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі - продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за її кошти і для неї та що інших підстав для визнання даної угоди недійсною немає, вказаний договір відповідно ст.ст. 58, 60 ЦК визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої її фактично укладався цей договір, тому позов про про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання прав покупця за цим договором підлягає задоволенню.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Так як рішення постановлено з порушенням вимог закону воно підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 48,58, 60 ЦК України (ред. 1963 p.), Постановою Ради Міністрів СРСР від 02.12. 1988 р. № 1400 «Про продаж громадянам в особисту власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду та Положенням про продаж громадянам в особисту власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт, затвердженого Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок, ст.ст.309 ЦПК України колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Рішення Бориспільського місьрайонного суду Київської області від 15 листопада 2005 року- скасувати, по справі постановити нове рішення, яким позов Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВАТ «Племінний завод «Бортничі» про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання прав покупця за цим договором задоволити, визнати договір- купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, Київської області від 09.08. 1991 р. укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Племінний завод «Бортничі»в частині покупця недійсним, визнавши право покупця за ОСОБА_1.
Рішення суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.