Справа № 22Ц-2766/2006 p.            Головуючий в 1 інстанції Заріцький C.M.

Категорія                                                              Доповідач Корзаченко І.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня    2006 року   колегія судової палати   в цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого      Лащенка В.Д.

суддів     Корзаченко І.Ф., Червінко К.С.

при секретарі     Левочко І.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду від 22 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру,

встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру. Позов обґрунтовував тим, що вони з відповідачкою перебували в шлюбі з серпня 1998 року по грудень 2005 року. 5 жовтня 2004 року між ним та ЗАТ «КиївСоцБуд» укладено договір на пайову участь у будівництві жилого будинку АДРЕСА_1. Вартість квартри на момент укладення договору становила 130 256 грн. 20 жовтня 2004 року він уклав з ТОВ «Артем-Банк» кредитний договір про надання йому кредиту в сумі 16800 доларів США на будівництво житла на строк до 20 жовтня 2009 року. З метою внесення першого внеску в сумі 39700 грн. вони з відповідачкою отримали 3000 доларів США від батьків відповідачки та 4100 доларів США від батьків позивача. 390 доларів США сторони сплатили з сімейних заощаджень. В період спільного проживання з відповідачкою на погашення боргу за кредитом та відсотків ними сплачено 2025 доларів США. Шлюбні відносини з відповідачкою припинені з червня 2005 року, після чого борг за кредитним договором . він виплачував сам. Фінансовим поручителем за договором кредиту є батько позивача ОСОБА_3. Згідно з договором іпотеки від 20 жовтня 2004 року спірна квартира передана в іпотеку товариству з обмеженою відповідальністю «Артем- Банк». Позивач просив визнати за ним право власності і стягнути з нього на користь відповідачки 4208 доларів США.

Рішенням Вишгородського районного суду від 22 травня 2006 року позов задоволено. Постановлено визнати за позивачем право власності на спірну квартиру. Стягнути з позивача на користь відповідачки 21250,40 грн. грошової компенсації.

В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду з підстав   неповного з'ясування   обставин   справи, порушення   норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення.

Апеляційну скаргу необхідно задоволити частково з таких підстав.

Задовольняючи позов про поділ спільного майна подружжя, суд зазначив, що спірна квартира не може бути поділена в натурі, за свідоцтвом про право власності власником квартири та іпотекодавцем є позивач, який зобов»язаний погасити кредит, тому квартиру необхідно залишити у власності позивача з виплатою відповідачці компенсації її частки в майні, що визнане спільною сумісною власністю подружжя.

З висновками суду не можна погодитись, оскільки вони зроблені без повного з»ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.

На порушення ст.ст. 60, 70, 71 Сімейного кодексу України при вирішенні спору про поділ спільного майна подружжя суд не встановив та в рішенні не зазначив яке майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності, зробив суперечливі висновки, з яких не вбачається чи виникло у сторін право спільної сумісної власності на квартиру, не визначив частки сторін в праві власності на це майно.

Відповідно до ст.71 Сімейного кодексу присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Суд не з»ясував наявності підстав для присудження відповідачці грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на квартиру, зокрема, її забезпеченості житлом у іншому місці.

Відповідно до кредитного договору від 20 жовтня 2004 року та договору іпотеки від 20 жовтня 2004 року відповідач уклав з ТОВ «Артем-Банк» кредитний договір про надання йому кредиту в сумі 16800 доларів США на будівництво житла на строк до 20 жовтня 2009 року та передав спірну квартиру в іпотеку ТОВ «Артем-Банк». Відповідно до договорів поруки від 20 жовтня 2004 року поручителями перед ТОВ «Артем-Банк» за виконання позивачем зобов»язань по кредитному договору є ОСОБА_3 та відповідачка.

Рішення в справі про поділ квартири може вплинути на права та обов»язки ТОВ «Артем-Банк». На порушення ст.ст. 35 ЦПК України суд не залучив ТОВ «Артем-Банк» до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.

В договорі іпотеки від 20 жовтня 2004 року є відмітка нотаріуса про посвідчення 16 грудня 2005 року додаткової угоди до цього договору. Суд не дослідив вказаної додаткової угоди, хоча вона має значення для справи.

Оскільки суд неповно з»ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, внаслідок яких суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити спір по суті, рішення суду необхідно скасувати і передати справу на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, вирішити питання про залучення до участі в справі ТОВ «Артем-Банк», сприяти всебічному і повному з»ясуванню обставин справи і в залежності від встановленого вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 311,315 ЦПК України, колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Вишгородського районного суду від 22 травня 2006 року скасувати і справу передати на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.