ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"14" липня 2008 р. |
справа № 5020-11/171 |
За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Комунального підприємства “Орбита”
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради та Фонд комунального майна Севастопольської міської ради
про визнання недійсним свідоцтва про право власності
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники:
від позивача ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1 від 21.10.2007
від відповідача Волошин О.М., довіреність № 2 від 08.05.2008.
від третьої особи Дюкова М.О., довіреність № 83 від 12.01.2008 Ф(онд комунального майна Севастопольської міської ради)
від третьої особи не з`явився (Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради)
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним свідоцтва про право власності.
Ухвалою суду від 23.06.2008 до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача було залучено Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради та Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.
В судове засідання представник Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає, позовні вимоги обґрунтовує наявністю у нього права на користування та розпорядженням нерухомим майно, крім того, позивач посилається на той факт, що він приймав участь у фінансуванні будівництва об`єкта. Також позивач вважає, що свідоцтво про право власності не являється правовстановлюючим документом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, заперечення обґрунтовує відсутністю відповідно до умов Договору № 409 від 27.12.1999 у позивача можливості набуття права власності на спірний об`єкт.
Представник Фонду комунального майна Севастопольської міської ради проти задоволення позовних вимог заперечує, доводи відповідача підтримує.
Згідно ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством “Орбита” було укладено договір № 409 від 27.12.1999 про дольову участь у реконструкції ринку по вул. Юмашевській, друга черга.
Відповідно до умов Договору предметом договору являється дольова участь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1в реконструкції ринку “Юмашевській”, друга черга, а також відношення сторін у зв`язку з наступною експлуатацією ринку.
11.07.2000 Управлінням майном міська Севастопольської міської державної адміністрації було видано Комунальному підприємству “Орбита” свідоцтво про право власності (арк. с. 25) на об`єкт першої та другої черги реконструкції ринку “Юмашевський” (торгівельні павільйони А1-А14), яки знаходиться вАДРЕСА_1
У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності.
Судом розглянуто позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі у зв`язку з наступним.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звертатись до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Пунктом другим статті 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способи, що встановлений договором або законом.
Захист прав суб'єктів господарювання та споживачів визначений ст. 20 ГК України, згідно ч. 2 якої кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Відповідно до листа Вищого господарського суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов`язані із здійсненням права власності та його захистом” самі лише свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не є правовстановлювальними документами, хоча й можуть оцінюватися арбітражними судами у вирішенні спорів відповідно до вимог розділу V АПК в сукупності з іншими доказами у справі. Зазначені свідоцтва не можуть виступати і предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов, спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів, інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів. Господарським судам підвідомчі справи про банкрутство, справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Таким чином, оскаржуване свідоцтво про право власності не являється актом в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, та не може бути предметом спору, воно не є волевиявленням, обов'язковим до виконання позивачем, спосіб захисту у позові, обраний позивачем, є таким, що задоволенню не підлягає, оскільки не передбачений чинним законодавством України.
Аналогічна думка викладена в постанові Вищого господарського суду України по справі № 2-6/6034.1-2005 від 19.04.06
Крім того, позивачем не надано доказів того, що діями відповідача на час звернення до суду порушено його законні права та інтереси та це порушення може бути захищено судом шляхом, передбачений діючим законодавством.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Копії рішення направити сторонам.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 21.07.2008
РОЗСИЛКА:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1-АДРЕСА_1
Комунальне підприємство “Орбита” -99038, ПОР, 52/36а
Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради - м. Севастополь, вул. Папаніна, 1-А
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради -99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5