Справа № 2/2218/4693/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2012 року м.Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої-судді: Чевилюк З.А.
секретаря: Олексійчук Г.М.
за участі позивача ОСОБА_2
представників відповідача ОСОБА_1., Свіжого О.В., Підгурського І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міського комунального аварійно-технічного підприємства Житлово-комунального господарства про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Зазначив, що працював в міському комунальному аварійно-технічному підприємстві Житлово-комунального господарства на посаді слюсаря-сантехніка дільниці аварійної служби. Звільнений за прогул 6 грудня 2011 року, відповідно до наказу від 15.12.2012 року за згодою профспілкового комітету. Рішення профкому підприємства вважає невмотивованим, безпідставним, незаконним, внаслідок прийняття за його відсутності та без повідомлення про дату засідання профкому. Відсутність на роботі обґрунтував поважною причиною -хворобою. У зв'язку з протиправною поведінкою роботодавця, що полягала у незаконному звільненні, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагає додаткових зусиль для організації життя, душевних страждань. Моральну шкоду оцінює в 5 тисяч гривень.
Просив визнати наказ №56-к від 15 грудня 2011 року незаконним, скасувати його; поновити на роботі слюсарем-сантехніком дільниці аварійної служби міського комунального аварійно-технічного підприємства Житлово-комунального господарства з 15 грудня 2011 року; стягнути заробітну плату за 06 грудня 2011 року, за 14 грудня 2011 року та за 15 грудня 2011 року; зобов'язати відповідача оплатити лист непрацездатності; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 грудня 2011 року.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та наполягав на його задоволенні Надав розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що складає 16 654,46 грн. з 06 грудня 2011 року по 26 вересня 2012 року. Оригінал листа непрацездатності не пред'явив, розрахунок заробітної плати, заявленої до стягнення не надав. Представники відповідача позов заперечили за його безпідставністю. Зауважили про попереднє порушення позивачем трудової дисципліни. Виразили готовність оплатити лист непрацездатності, за умови пред'явлення його оригіналу; видати трудову.
Опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які є членами профкому, підтвердили присутність позивача на засіданні профкому 15.12.2011 року, де приймалось рішення про його звільнення у зв'язку з прогулом 6.12.2011 року без поважних причин; відмову позивача від дачі пояснень. Вказали, що позивач покинув засідання профкому до його завершення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що наказом №56-к від 15 грудня 2011 року ОСОБА_2, слюсаря-сантехніка, звільнено з роботу за прогул за п.4.ст.40 КЗпП. В наказі зафіксовано підставу звільнення-відсутність на роботі без поважних причин, що підтверджується заключенням по факту службового розслідування комісії відповідно до розпорядження №1 від 15 грудня 2011 року. В ході розгляду справи пред'явлено для огляду та надано засвідчену копію наказу від 15 грудня 2011 року з застереженим виправленням в частині дати розпорядження: замість 15 грудня 2011 року відповідно 07 грудня 2011 року; при цьому не зазначена дата виправлення. Крім того, наказ не містить дати фактичної відсутності позивача на роботі.
Згода профкому на звільнення позивача дана 15 грудня 2011 року, відповідно до подання від 15 грудня 2011 року. Як і наказ, протокол засідання профкому Міського комунального аварійно-технічного підприємства ЖКГ не містить дати фактичної відсутності позивача на роботі як підстави звільнення. За копією протоколу, що надана позивачем вказана підстава звільнення п.1. ст..40 КЗпП, тоді як пред'явлений оригінал відповідачем та засвідчена копія в справі містять застережені виправлення нормативної підстави звільнення п.4. ст..40 КЗпП, без зазначення дати виправлення, що перешкоджає об'єктивній оцінці акта від 15 грудня 2011 року про відмову позивача з ознайомленням рішення профкому. Відповідно до ст.39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"подання про згоду на звільнення розглядається в присутності працівника. Враховуючи вищевикладене, обставини справи, працевлаштованість членів профспілки, свідків по справі у відповідача, та сумнівність об'єктивності їх тверджень, відсутність доказів повідомлення позивача про засідання профспілки, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем, його представниками факту присутності відповідача на засіданні профспілки, що відповідно обмежує можливість останнього в повній мірі захистити свої права, дати пояснення для підтвердження своєї невинуватості, поважності причин відсутності на роботі. Крім того, членство в профкомі позивача не підтверджено, що ставить під сумнів необхідність отримання згоди профкому на звільнення.
Акт відсутності позивача на роботі фіксує відсутність з 17 год.30 хв. по 23.30 хв. 6 грудня 2011 року, тоді як доведений до відома позивача графік роботи аварійної служби встановлює наступний графік: робочі дні з 17 год. До 8 год.; вихідні дні-цілодобово, святкові дні-цілодобово.
Підставою для службового розслідування стали доповідні ОСОБА_11, ОСОБА_1. про відсутність позивача 06.12.11 року. Заключення по факту службового розслідування, акт відмови від пояснень причин відсутності позивача містить інформацію про відсутність ОСОБА_2 на роботі з 17-30год. 6 грудня 2011 року до 8-00 год.07 грудня 2011 року.
В той же час позивач доводить поважність причин відсутності на роботі копією листа непрацездатності та випискою з медичної карти про непрацездатність з 7 грудня по 13 грудня 2011 року. Копія листа непрацездатності не є належним та допустимим доказом відповідно до ст..64 ЦПК, внаслідок непред'явлення оригіналу. Проте виписка з медичної карти доводить факт непрацездатності позивача, зокрема 7 грудня 2011 року.
Звільняючи з роботи за п.4. ст..40 КзпП, керівник розірвав трудовий договір із позивачем з власної ініціативи встановивши, що позивач був відсутній на роботі без поважних причин протягом робочого дня. При цьому, в наказі не сформульовано чітко підставу звільнення-не зазначено дату прогулу.
Згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів" прогулом визнається
відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня,
так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого
дня без поважних причин.
Згідно ст.4 Конвенції №158 Міжнародної організації праці "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року", спрямованої на захист прав працівника, - трудові відносини з працівником не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, зв'язаних зі здібностями або поведінкою працівника.
Як вбачається з ст.7 Міжнародної Конвенції №158, трудові відносини з працівником не припиняються через його поведінку до тих пір, поки йому не нададуть можливість захищатися в зв'язку з висунутими проти нього обвинуваченнями. Стаття 9 зазначеної Конвенції покладає на роботодавця тягар доказування законності підстав звільнення працівника.
Суду не надано та не здобуто в судовому засіданні доказів завдання шкоди відповідачу внаслідок відсутності позивача 06.12.2011 року.
Враховуючи, що законодавством невизначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, суд оцінюючи надані докази сторонами, дає оцінку конкретним обставинам справи, бере до уваги докази із числа можливих, передбачених ст.57 КЗпП. Та, зокрема, оцінює виписку з медичної карти як таку, що доводить поважність причин відсутності позивача на роботі. Приходить до висновку, що позивач мав поважні причини бути відсутнім у зв'язку з хворобою та відвідуванням лікаря. Суд вважає, що відповідачем, відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України, ст.9 Міжнародної Конвенції №158, не надано доказів на підтвердження підстав звільнення позивача у зв'язку з прогулом без поважних причин 6 грудня 2011 року. Формульовання причин звільнення без зазначення дати фактичної відсутності як в наказі про звільнення, так і протоколі засідання профкому про дачу згоди на звільнення, не є повним, аргументованим та безапеляційним. Виправлення в документах про звільнення не застережені датою, навіть враховуючи зафіксовану відмову від ознайомлення з відповідними документами про звільнення, свідчать про численні порушення при оформленні припинення трудового договору з ОСОБА_2
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.(ст..235 КЗпП).
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи дату звільнення 15 грудня 2011 року, зафіксовану трудовою книжкою та відповідним наказом.
Заробітна плата ОСОБА_2 за повні два місяці роботи, що передували його звільненню за жовтень-листопад 2011 року складає 3318 грн. 97 коп. (1691,73+1627,24), відповідно до довідки від 27.08.2012 року. В жовтні 21 робочий дент, в листопаді 22 робочих днів. Тому середня заробітна плата позивача за один день складає:
3318,97 грн. : 43 р.д. = 77 грн. 19 коп.
Кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 16.12.2011 рокуу по 26.09.2012р. становить 194 робочих днів. Таким чином заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу складає:
77,19 грн. х 194 р.д. = 14 974 грн. 86 коп.
Непред'явлення оригіналу листа непрацездатності, не доведення суду розрахунку заробітної плати заявленої до стягнення мають наслідком відхилення судом позовних вимог в цій частині.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає, що позивачу дійсно завдано моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення, так як на момент звільнення йому виповнилось 59 років, що ускладнює його працевлаштування у зв'язку з складною ситуацією на ринку праці внаслідок об'єктивних економічних явищ в країні зумовлених фінансовою кризою. Суд, виходячи з засад розумності та справедливості, зваживши глибину душевних страждань, зусиль вжитих позивачем для організації життєвих зв'язків, вважає за можливе задоволити позов в частині стягнення моральної шкоди частково- в розмірі 500,00 грн. Сам по собі факт задоволення позову щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є елементом відшкодування завданої моральної шкоди.
Суд допускає негайне виконання рішення про поновлення незаконного звільненого працівника, тобто особа підлягає поновленню на роботі в день винесення рішення, а не з дати фактичного звільнення.(ст.367 ЦПК).
Керуючись ст.ст. 40, 43, 235,237-1 Кодексу Законів про працю України, ст.ст. 3, 10,11,60,88, 209,212-215, 367, Цивільного Процесуального Кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати наказ №56-к від 15 грудня 2011 року незаконним та скасувати його.
Поновити ОСОБА_2 на роботі слюсарем-сантехніком дільниці аварійної служби міського комунального аварійно-технічного підприємства Житлово-комунального господарства.
Стягнути з Міського комунального аварійно-технічного підприємства Житлово-комунального господарства на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу - 14 984,86 грн. Сума до стягнення вказана з урахуванням обов'язкових платежів.
Стягнути з Міського комунального аварійно-технічного підприємства Житлово-комунального господарства на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя
Хмельницького міськрайонного суду З.А.Чевилюк