Справа № 22Ц-2752/2006                                      Головуючий в 1 інстанції Бакуменко Л.А.

Категорія 29                                                           Доповідач в 2 інстанції Сліпченко О.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Сліпченка О.І.,

суддів: Коцюрби О.П., Голуб С.А.,

при секретарі Некорі А.О. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Білоцерківсько­го міськрайонного суду Київської області від 7 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - житлово-ексіїлуатаційна контора №5 у м. Біла Церква, про зміну договору найму жилого приміщення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія судців

встановила:

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 7 червня 2006 року позов задо­волений.

Визначений порядок користування квартирою АДРЕСА_1: в користування ОСОБА_3 виділена жила кімната площею 12 кв.м., у користу­ванні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - жилі кімнати площею 13,3 кв.м, та 17,9 кв.м.

Кухня з балконом, коридор, ванна кімната, туалет залишені у спільному користуванні сторін.

Зобов'язано ЖЕК №5 у м. Біла Церква укласти з ОСОБА_3 окремий договір най­му жилого приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги обґрунтовують незаконністю судового рішення, його невідповідністю вимогам ст. 104 ЖК України.

Посилаються на те, що у користування позивача була виділена жила кімната площею 12 кв.м., тоді як за законом її розмір повинен був становити 10,8 кв.м.

Вирішуючи спір суд на це увагу не звернув, безпідставно дійшов до помилкового висновку, що таке відхилення від частки позивача порушує умови проживання відповіда­чів, призводить до зменшення розміру їх жилої площі на 1,2 кв.м., яку вони планували виділити для обладнання спортивного кутка та робочого місця неповнолітньої ОСОБА_4.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що виділення окремої кімнати необхідно позивачу не для поліпшення становища з оплати комунальних послуг, а для вселення в спірну кварти­ру іншої сім'ї, з якою він проживає протягом останніх 7 років.

Посилається на те, що це призведе до погіршення житлових умов ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Свої заперечення на наведені доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 до суду не подав.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконання ордеру НОМЕР_1 ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вселились у квартиру АДРЕСА_1.

Квартира складається з трьох жилих кімнат площею 12, 13,3 та 17,9 кв.м., кухні пло­щею 8,6 кв.м., ванної кімнати площею 2,7 кв.м., туалету площею 1,1 кв.м, та двох коридо­рів площею 4,2 та 8,6 кв.м.

Між сторонами по справі склались неприязні стосунки, що унеможливлює їх подальше спільне користування приміщеннями квартири.

За правилами ч.ч.1, 2 ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача, сам наймач вправі вима­гати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст.63 цього Кодексу.

У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору може бути вирішено в судо­вому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник з приводу фактичного поділу 3 кімнат, загальна площа яких дорівнює 43,2 кв.м.

З огляду на кількість осіб, які мають самостійне право проживання у спірній квар­тирі, жила площа, що припадає на кожного з них, складає 10,8 кв.м.

Кімната з такою жилою площею в квартирі відсутня. Площа найменшої з трьох кім­нат становить 12 кв.м., що в незначній мірі відхиляється від розміру площі, яка припадає на кожну із сторін.

Виділення такого приміщення в користування позивача не порушує житлові умов проживання відповідачів, зумовлює зменшення розміру жилої площі, що припадає на кож­ного з них, лише на 0,4 кв.м.

З огляду на що встановлений судом порядок користування спірною квартирою коле­гія суддів вважає обґрунтованим, з задоволенням заявленого позову погоджується.

Підстав для скасування судового рішення не вбачає: доводи апелянтів про необхід­ність влаштування в квартирі спортивного кутка та робочого місця для неповнолітньої ОСОБА_4 за рахунок 1,2 кв.м., виділених в користування позивача, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.п.1 ст.307, ст.ст.308,313-315,317 та ст.319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхили­ти.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.