Справа № 22Ц-2586/2006 p.                 Головуючий в 1 інстанції Корнієць М.І.

Категорія 30                                                             Доповідач Корзаченко І.Ф.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня      2006 року   колегія судової палати   в цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого      Лащенка В.Д.

суддів     Корзаченко І.Ф., Червінко К.С.

при секретарі     Левочко І.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайоного суду від 15 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Щасливської сільської ради про визначення порядку користування жилим приміщенням, вселення, зобов»язання укласти договір найму та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщеням,

встановила:

У грудні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4. Посилалися на те, що з 1998 року ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_4. У 2002 році їх сім'я у складі позивачки, відповідача і двох дітей позивачки одержала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Квартира була незакінчена будівництвом, тому сторони закінчували будівництво, не вселяючись в квартиру. Пізніше ОСОБА_4 вселився в квартиру і чинить перешкоди вселенню позивачки з дітьми. Позивачі просили встановити порядок користування квартирою, виділити їм кімнату розміром 21 кв.м, а кімнату розміром 13 кв.м, виділити відповідачу, інші приміщення залишити в загальному користуванні, зобов'язати Щасливську сільську раду укласти з ними окремий договір найму, вселити їх в квартиру.

ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом про визнання позивачки та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користуваня жилим приміщенням у спірній квартирі. Посилався на те, що позивачка з дітьми відмовилась від вселення до спірної квартири, залишилась проживати у власному будинку АДРЕСА_2. З травня 2002 року подружні стосунки з позивачкою припинені, у серпні 2004 року їх шлюб  розірваний. Просив визнати позивачку та її дітей такими, що втратили право користування жилим приміщенням у зв»язку з непроживанням в квартирі понад шість місяців без поважних причин.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 15 червня 2006 року позивачам в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Постановлено визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у спірній квартирі.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального права і неповного з»ясуваня обставин справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в позові про вселення та задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з того, що позивачка та її двоє неповнолітніх дітей після отримання ордера в 2002 році не вселились у спірну квартиру і з того часу не проживають в квартирі без поважних причин.

З висновками суду не можна погодитись, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

З квітня 2002 року ОСОБА_4 видано ордер на право зайняття квартири ОСОБА_4. В ордер включені позивачка та її двоє дітей -ОСОБА_2 і ОСОБА_3

З пояснень сторін та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в суді першої інстанції вбачається, що на час отримання ордера квартира не була придатна для проживання, не було встановлене все належне сантехнічне обладнання, не настелена підлога, не оклеєні стіни. У зв»язку з цим позивачка з дітьми не вселялась в квартиру. В квартирі проживав відповідач і проводив ремонт. У серпні 2004 року, коли ремонт ще не був завершений, відповідач поміняв замок у вхідних дверях і почав чинити позивачці перешкоди у вселенні в квартиру.

З урахуванням наведеного позивачка з дітьми не проживала в квартирі з часу отримання ордера у з»язку з непридатністю квартири для проживання, а з серпня 2004 року - у зв'язку з перешкодами, які чинив відповідач. Колегія суддів вважає, що причини непроживання позивачки та дітей у спірній квартирі з 2002 року є поважними, тому відсутні підстави для визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Суд вказаних обставин не врахував, тому рішення суду необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким задоволити вимоги позивачів про вселення і відмовити в задоволенні зустрічного позову про визнання позивачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Позовні вимоги про встановлення порядку користування квартирою не підлягають до задоволення, оскільки сторони не мають права власності на квартиру.

Позивачка просить виділити їй з сином ОСОБА_2 і сином ОСОБА_3   кімнату розміром 21 кв.м, і зобов»язати сільську раду укласти з нею окремий договір найму на цю кімнату. Вказані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки це призведе до спільного проживання в одній кімнаті осіб різної статі, старших дев»яти років, крім подружжя, що не допускається відповідно до правил ч.2 ст. 50 Житлового кодексу.

На підставі ст.ст. 64, 71, ч.2 ст.50 ЖК України, керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 15 червня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Щасливської сільської ради про визначення порядку користування жилим приміщенням, вселення, зобов»язання укласти договір найму задоволити частково. Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання позивачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.