Справа №22-ц-2010/06 Головуючий у 1 інстанції Соловйова Н.М
Категорія Доповідач Оношко Г.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Яворського М.А.,
суддів Голуб С.А., Оношко Г.М.,
при секретарі Велицькому О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Обухівського районного суду від 21 березня 2006 року по справі за
позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах
держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району та
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої ділянки та приведення її в придатний для використання стан.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , перевіривши матеріали
справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
У січні 2006 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах Козинської селищної ради та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.
У позові зазначав , що під час перевірки за заявою ОСОБА_2 додержання суміжним землевласником ОСОБА_1 вимог земельного законодавства та законодавства про містобудування на території Козинської селищної ради було встановлено, що ОСОБА_1, маючи у приватній власності земельну ділянку площею 0,124 га, АДРЕСА_1, самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,04 га , що примикає до її земельної ділянки і належить частково до земель Козинської селищної ради, частково - ОСОБА_2. На вказаній земельній ділянці відповідачка самовільно побудувала альтанку, два причали, паркани, частину господарської споруди встановила сітки. Вказані дії відповідачки порушують права територіальної громади, чинять перешкоди ОСОБА_2 у реалізації її права на землю .
З наведених підстав прокурор просив зобов"язати відповідачку звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення
побудованих на ній споруд та повернути її за належністю у придатному для використання стані.
В процесі розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги, просив зобов'язати відповідачку звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,038 га, що належить до земель селищної ради в районі берега водойми та знести побудовані на ній споруди: частину господарського блоку / гараж- літня кухня - сауна/ площею 3 кв.м. паркан вздовж берега водойми , альтанку , два причали, сітку , яка перегороджує озеро в межах самовільно зайнятої ділянки та звільнити самовільно зайняту ділянка площею 0, 003 га що належить ОСОБА_2 , знести самовільно побудований на ній паркан , що відділяє земельну ділянку від самовільно зайнятої ділянки, частину господарського блоку площею 3 кв.м на земельній ділянці ОСОБА_2, повернувши ділянки в придатному для використання стані.
Заочним рішенням Обухівського районного суду від 21 березня 2006 року позов задоволено. Постановлено зобов"язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку пл.0,038 га, що належить до земель Козинської селищної ради та розташована вздовж берега водойми в районі АДРЕСА_1 і примикає до земельної ділянки відповідачки шляхом знесення самовільно побудованих на ній споруд: паркану, альтанки, двох причалів , сітки, що перегороджує водойму в межах самовільно зайнятої ділянки, та частини господарського блоку площею 3 м. кв. , побудованого на самовільно зайнятій ділянці селищної ради ; звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,003 га, , що належить ОСОБА_2 шляхом знесення самовільно побудованого паркану , самовільно побудованої господарської споруди площею 0,003 га та повернути зазначені самовільно зайняті земельні ділянки , відповідно, селищній рада та ОСОБА_2 у придатному для використання стані.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з підстав порушення норм процесуального права та передачу справи на новий розгляд до іншого суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .
Постановляючи заочне рішення , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка та її представники не з'явилися в судове засідання з причини, які визнані судом неповажними та за згодою представника позивач ухвалив провести заочний розгляд справи.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалою судді від 06 січня 2006 року було відкрите провадження по даній справі . Попереднє судове було призначене та відбулося 20 січня 2006 року, не зважаючи на те, що про час та місце попереднього судового засідання відповідачка повідомлена не була, копії позовної заяви та доданих до неї документів не одержала.
За правилами с т. 224 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання відповідача , який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки , або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи встановлено, що судове засідання по даній справі було призначене на 21 березня 2006 року на 13 год.
17 березня 2006 року на адресу суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_3, в якій останній просив відкласти розгляд справи на інший час, посилаючись на неможливість прийняти участь в розгляді справи в якості представника відповідачки за дорученням від 08 лютого 2006 року з тих підстав, що він є головою дільничної виборчої комісії № 69 м. Києва по виборах, які призначені на 26 березня 2006 року.
Та обставина , що представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 дійсно був призначений на посаду голови ДВК №69 м. Києва по виборах згідно з Законами України „Про вибори народних депутатів України „ та „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів" , , які були призначені на 26 березня 2006 року та виконував обов"язки голови ДВК, підтверджується офіційною довідкою дільничної виборчої комісії.
За таких обставин у суду не було підстав вважати, що причини його неявки в судове засідання, призначене на 21 березня 2006 року , отже за 4 дні до проведення виборів, є неповажними .
Зважаючи на неявку представника відповідачки ОСОБА_3 в судове засідання з причин, які були поважними , суд не мав передбачених ст. 224 ЦПК України підстав для заочного розгляду справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що внаслідок розгляду справи у відсутності представника відповідачки за доручення ОСОБА_3 судом було порушено Конституційне право відповідачки на правову допомогу , встановлене ст. 59 Конституції України, та ст. 38 ЦПК України, якою встановлено право сторони брати участь у справі особисто або через представника.
Вирішуючи спір в порядку глави 8 ЦПК України, суд не прийняв до уваги доказів, що мають істотне значення для вирішення справи та на які посилається відповідачка в зустрічній позовній заяві від 15 березня 2006 року.
З наявної в матеріалах справи копії зустрічної позовної заяви /а. с. 113/ вбачається , що до зустрічної позовної заяви були додані копії акту про встановлення суміжних меж та рішення від 25 грудня 1997 року, копії заяв ОСОБА_1 та план суміжних ділянок, на які посилається відповідачка в зустрічній позовній заяві як на докази, що підтверджують її позовні вимоги щодо визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю на ім"я ОСОБА_2 та надання земельної ділянки в оренду, та які могли мати значення для вирішення справи.
В прийнятті зустрічної позовної заяви ухвалою Обухівського районного суду від 21 березня 2006 року безпідставно відмовлено , викладені в ній вимоги, обставини та докази не були предметом судового розгляду.
Статтею 232 ЦПК України встановлено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з"явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається , мають істотне значення для вирішення справи.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на наведене заочне рішення Обухівського районного суду від 21 березня 2006 року не можна вважати законним та обґрунтованим, рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, всебічно з"ясувати обставини , на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, наданим доказам дати належну правову оцінку та вирішити справу згідно з законом.
Керуючись ст.ст. 232, п.5 ст. 311 ЦПК України, колегія суддів , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Обухівського районного суду від 21 березня 2006 року скасувати. Справу передати на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців.