Справа № 0306/1905/11 провадження № 22-ц/0390/1604/2012 Головуючий у 1 інстанції:Василюк О.С.

Категорія: 39 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Овсієнка А.А.

при секретарі Черняк О.В.

з участю відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, покликаючись на те, що у жовтні 2011 року відповідачем була направлена скарга, адресована голові Волинської обласної організації партії «Справедливість», генеральному прокурору України, прокурору Волинської області, Ковельському міжрайонному прокурору, начальнику УМВС України у Волинській області, у якій були викладені відомості, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача та його сім'ї. У скарзі зазначено «Під час роботи ми були змушені відкривати вікна, бо собаки так загадили будинок, що від смороду неможливо було дихати. При цьому, дружина ОСОБА_3 використовувала вислови типу «ці дурні жиди», висловлювалася у дусі неповаги до єврейської нації взагалі. Громадянин ОСОБА_3 нахабно фабрикує справу про крадіжку, при цьому, залучаючи липових свідків, що я розцінюю як групову кримінальну діяльність. Підозрюємо, що подружжя ОСОБА_3 є люди психічно неврівноважені. Зважаючи на те, що громадянин ОСОБА_3 є членом підпорядкованої Вам політичної партії, під такою промовистою назвою «Справедливість», а також очолює Ковельську районну організацію партії і при цьому займається протизаконною діяльністю, веденням антисоціального способу життя, використовуючи для цього усі державні правові установи, тероризуючи своїми скаргами працівників цих установ, зводить наклепи на добропорядних громадян, цим завдає моральних страждань, матеріальних збитків не лише їм, а і суспільству. Його поведінка є ганебною. Прошу перевірити подружжя ОСОБА_3 на предмет психічної адекватності. Прошу надати оцінку діям партійного діяча ОСОБА_3, який своїми вчинками не додає авторитету Вашій партійній організації, а навпаки заплямовує її честь».

Просив визнати згадану інформацію такою, що не відповідає дійсності, зобов'язати ОСОБА_1 спростувати у письмовій формі перед особами, яким дана інформація поширювалась, а також стягнути 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність ОСОБА_3 наступні вищевказані слова тексу скарги ОСОБА_1 від 27.10.2011 року.

Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати згаданий текст скарги в письмовій формі перед Головою політичної партії «Справедливість»ОСОБА_4, Генеральним прокурором України, прокурором Волинської області, Ковельським міжрайонним прокурором, начальником УМВС України у Волинській області полковником міліції ОСОБА_5, а також перед слідчим Ковельського СВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_6 протягом одного місяця з дня вступу рішення в законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 1000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати у справі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та закрити провадження у справі, покликаючись на те, що викладене у скарзі є його оціночним судженням.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що твердження відповідача, викладені у вищевказаній скарзі не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача. Будь-яких доказів, які б підтвердили вищезгадані висловлювання, відповідачем у суді надано не було.

Проте, із такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення у даній справі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2011 року відповідач ОСОБА_1 надіслав скаргу, адресовану голові Волинської обласної організації партії «Справедливість», генеральному прокурору України, прокурору Волинської області, Ковельському міжрайонному прокурору, начальнику УМВС України у Волинській області, у якій виклав відповідну інформацію стосовно ОСОБА_3 та його дружини і просив допомогти йому у законному порядку встановити правду, стосовно того чи мала місце крадіжка мотокоси у громадянина ОСОБА_3, і хто її вчинив, перевірити подружжя ОСОБА_3 на предмет психічної адекватності, захистити відповідача та його сім'ю від наклепів, погроз та агресії ОСОБА_3, надати оцінку діям партійного діяча ОСОБА_3, який своїми вчинками не додає авторитету партійній організації, а навпаки заплямовує її честь. Відповідь надати виключно у письмовій формі у зазначений найближчий термін. (а.с.51-54).

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду із даним позовом та покликаючись на ст.277 ЦК України, ОСОБА_3 просив зобов'язати ОСОБА_1 спростувати поширені ним вищезазначені неправдиві відомості перед відповідними особами.

Відповідно до ст.271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

За змістом ст.ст. 270, 297, 299 ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, зокрема, належать право на повагу до гідності і честі та право на недоторканість ділової репутації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч.1 ст.277 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст.277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№ 1 від 27 лютого 2009 року негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

За змістом п. 16 зазначеної постанови відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Що стосується форми і порядку викладення змісту власних оціночних суджень і суб'єктивних думок у зверненні чи скарзі, то законом не встановлено будь-яких заборон чи обмежень щодо використання при цьому слів, словосполучень, алегорій, порівнянь тощо.

Окрім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України «Про інформацію»ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що викладення у зверненнях до органів державної влади, правоохоронних органів тих чи інших фактів або обставин, що на думку заявника містять ознаки правопорушення чи злочину і які в межах своєї компетенції ці органи можуть перевірити, не є в контексті ст. 277 ЦК України поширенням недостовірної інформації, яка порочить честь, гідність і ділову репутацію особи щодо якої вони викладені, а оціночні судження, думки, переконання чи критична оцінка певних фактів і недоліків не входить до предмету судового захисту.

Окрім того, як встановлено із пояснень представника відповідача, наданих у суді апеляційної інстанції, скарга не була одержана головою Волинської обласної організації партії «Справедливість», не була оприлюднена серед членів такої організації та повернулась без вручення адресату, що залишилось поза увагою місцевого суду.

А тому, наведене відповідачем у скарзі є лише вираженням його суб'єктивної думки і поглядів щодо поведінки позивача та його дружини, тобто -його оціночними судженнями, які відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про інформацію»не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Зі змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси, критики представників влади і державних органів, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, чи викладення своїх думок при написанні звернень, скарг є однією з найважливіших свобод людини.

Враховуючи вказане та відповідно до зазначених норм національного і міжнародного законодавства, колегія суддів вважає, що оспорювана позивачем інформація не відноситься до негативної, до образи чи наклепу, а є оціночними судженнями відповідача, його критичними висловлюваннями, викладеними в процесі і в межах реалізації ним свого права на звернення до уповноважених правоохоронних органів, гарантованого ст. 40 Конституції України і в рамках ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки висловлена не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою її перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами, не перевірив належним чином доводів позивача та заперечень відповідача, в порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дав належної оцінки встановленим обставинам та наявним у справі доказам і необґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги, визнавши такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність ОСОБА_3 слова тексту скарги, оскільки такі відомості є оціночними судженнями і в силу закону їх правдивість не підлягає доведенню, вони не можуть бути визнані недостовірними і такими, що ганьблять позивача як людину, принижують його честь, гідність, ділову репутацію, тобто порушують його особисті немайнові права, закріплені в ст.ст. 270, 297, 299 ЦК України, в розумінні ст. 277 ЦК України, на яку як на підставу посилався позивач, звертаючись до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

П.4 ч.2 ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди також не підлягають до задоволення у зв'язку із їх безпідставністю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі не відповідає вимогам законності та обґрунтованості і на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: