Справа № 0302/413/2012 Провадження №11/0390/623/2012 Головуючий у 1 інстанції:Адамчук Г.М.
Категорія:ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач: Бешта Г. Б.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді -Бешти Г.Б.,
суддів - Польового М.І., Хомицького А.М.,
за участю прокурора - Старчука В.М.,
засудженого -ОСОБА_1,
захисників -ОСОБА_2, ОСОБА_3,
потерпілої -ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Горохівського районного суду від 19 червня 2012 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Заячиці, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, судимість погашена відповідно до ст.89 КК України, засуджено:
- за ч.1 ст. 121 КК України на підставі ст. 69 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з дня затримання ОСОБА_1 - 11 вересня 2011 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Судові витрати за проведення судово-психолого-психіатричної експертизи в сумі 201 (двісті однієї) гривні 30 копійок віднесено на рахунок держави.
Вироком вирішено долю речових доказів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 10 вересня 2011 року о 20 годині 30 хвилин в АДРЕСА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою нанесення тілесного ушкодження, умисно наніс ОСОБА_4 удар ножем в спину, заподіявши їй проникаюче поранення грудної клітки справа, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
В своїй апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи, просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості і постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Посилається на не дослідження судом того факту, що ОСОБА_1 мав намір позбавити потерпілу життя, а смерть останньої не наступила лише завдяки вчасно наданій медичній допомозі. Тому дії засудженого необхідно кваліфікувати як замах на умисне вбивство.
Крім того, при призначенні ОСОБА_1 покарання судом належним чином не враховано, що злочин вчинено у стані алкогольного сп'яніння, негативну характеристику засудженого, те, що ОСОБА_1 ніде не працює, постійно вчиняє дебоші в сім'ї, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції зазначає, що він послизнувся і випадково наніс удар ножем ОСОБА_4 Наміру умисне заподіяти потерпілій тілесні ушкодження він не мав. А тому просить змінити вирок та перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 на ст. 128 КК України, призначивши покарання за даною статтею.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляцій, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь в суді першої інстанції в частині призначеного за ч. 1 ст. 121 КК України надто м'якого покарання та просив постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 6 років позбавлення волі та заперечив апеляцію засудженого, потерпілу, яка просила пом'якшити покарання ОСОБА_1, підсудного ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заперечили апеляцію прокурора та підтримали апеляцію засудженого, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що всі апеляції не підлягають до задоволення.
Твердження прокурора про невірну перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15 -ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України не заслуговує на увагу та спростовується доказами, дослідженими у судовому засіданні, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку.
Так, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувало події, їх стосунки. Визначальними при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Під час досудового і судового слідства не було здобуто доказів про спрямованість умислу ОСОБА_1 на вбивство потерпілої, про відсутність такого наміру свідчить характер взаємовідносин між ними. Про це та про заподіяння лише одного удару ножем потерпілій, крім засудженого та потерпілої, ствердила також свідок ОСОБА_5, яка надавала потерпілій медичну допомогу.
Як вбачається з показань потерпілої ОСОБА_4, конфлікту між нею та засудженим не було. Вона лише відчула удар ззаду та впала.
Свідок ОСОБА_6 показав, що почув крик потерпілої, яка впала. При цьому побачив, що ОСОБА_1 стояв, а у нього був в руках ніж, спрямований лезом знизу вверх.
З обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 та потерпіла перебували в кімнаті удвох і в разі наявності умислу на позбавлення життя останньої підсудний мав реальну можливість це зробити.
Як вбачається з висновку експерта №248 від 22.09.2011 року, у потерпілої було виявлено рану грудної клітки, в лікарні поставлено діагноз: проникаюче поранення грудної клітки справа, правобічний гемоторакс, геморагічний шок 2 ст.; рана виникла внаслідок дії плоского колюче-ріжучого предмету; тілесні ушкодження належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Зазначене стверджується також висновком додаткової судово-медичної експертизи, проведеної в суді, а також той факт, що характер рани від ножа та механізм нанесення удару виключає нанесення удару з необережності.
Крім того, в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 зазначив, що якби ОСОБА_1 ніс ніж прямо, то характер раневого каналу був би не таким. В даному випадку сконцентрований удар нанесено цілеспрямовано.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в даному випадку умисел ОСОБА_1 був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю потерпілій, тому він повинен нести відповідальність за фактично заподіяне тілесне ушкодження. При цьому дії засудженого суд вірно перекваліфікував з ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України.
Не заслуговує на увагу і твердження ОСОБА_1 про те, що удар ножем він наніс випадково, під час падіння, оскільки це спростовується висновком експерта та показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які вказують, що коли від нанесеного удару потерпіла закричала, ОСОБА_1 стояв за її спиною з ножем у руці. Такі ж показання ці свідки давали і на досудовому слідстві, і при відтворенні обстановки і обставин події.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції, ОСОБА_1 ствердив, що саме він наніс удар ножем у спину потерпілій, пояснивши свої дії алкогольним сп'янінням.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 121 КК України, тобто заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження.
При обранні засудженому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував вимоги ст. ст. 50, 65 КК України.
Так, судом враховано, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, перебував у стані алкогольного сп'яніння, потерпіла в судах першої та апеляційної інстанцій просила суворо не карати засудженого, будь-яких претензій ні матеріального, ні морального характеру до останнього не має. Крім того, на утриманні у засудженого є інвалід 1 групи по зору та інвалід 3 групи по зору, що виключає участь їх у веденні господарства. Враховано судом і тяжке матеріальне становище сім'ї, особу засудженого, який розкаявся у вчиненому, його вік.
Дані обставини суд першої інстанції правильно визнав такими, що пом'якшують покарання засудженого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_1 слід обрати покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст. 69 КК України.
Підстав для скасування чи зміни вироку, з мотивів, наведених у апеляціях, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, -
в с т а н о в и л а :
Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Горохівського районного суду від 19 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 -без зміни.
Головуючий:
Судді: