Справа № 2-4247/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"25" вересня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бірси О.В.

при секретарі - Бушура Ю.В., Поліщук О.П., Кир'янчук Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»в ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк»звернулось з позовом до суду, відповідно до заявлених позовних вимог просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки -квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 25 грудня 2007 року за реєстровим номером 1116, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №К2S4GI0000004302 від 25.12.2007 року перед Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк»в розмірі 1088477 гривень 31 коп., що становить заборгованість за кредитом, квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 25 грудня 2007 року за реєстровим номером 1116..

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених в позовній заяві, уточнивши їх, а саме просили звернути стягнення на предмет іпотеки, а також просив виселити відповідача з квартири у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що задоволення позовних вимог призведе до позбавлення позивача та її неповнолітньої дитини, житла. В задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача Стадникова Д.В., представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 25 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № К2S4GI0000004302, відповідно до якого Банк надав Позичальнику на споживчі цілі кредит в сумі 840000 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 15 % річних, а Позичальник зобов'язувався здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені договором строки, та повністю погасити заборгованість та сплатити за кредитом не пізніше 25 грудня 2027 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 25 грудня 2007 р. між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого, предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1, загальною площею 62,60 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 25 грудня 2007 року за реєстровим номером 1116. (а.с. 11-13)

Згідно Іпотечного договору, передбачено, що дійсний договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору № від 25 грудня 2007 року, укладеного між Іпотекодержателем та ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України)

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується зібраними у справі доказами, відповідачем ОСОБА_1 порушено договірні зобов'язання, суму кредиту та відсотки, нараховані за користування ним, у відповідності до графіку платежів, відповідач не сплачує, у зв'язку з чим станом на 25 лютого 2011 року утворилася заборгованість по кредитним договором на загальну суму 1088477 гривень 31 коп., яка включає: заборгованість за кредитом -832508,82 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом -231275,25 грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -7277,24 грн., сума простроченої комісії -17416,00 грн. що підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33 Закону України «Про іпотеку»в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна. Частиною п'ятої ст. 3 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Із змісту ч.1 ст.38 та ч.1 ст.39 Закону випливає, що суд має право прийняти рішення про задоволення вимог іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому може передбачити право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, при цьому у рішенні суду має бути зазначено, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснено у пункті 30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»вимога про дострокове виконання кредитного договору навіть у разі належного його виконання, а якщо вимогу не буде задоволено - право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки може бути заявлено заставодержателем лише в чітко визначених законом або договором випадках, наприклад при передачі заставодавцем/іпотекодавцем предмета застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним (частина друга статті 586, пункт 2 частини другої статті 592 ЦК); порушення обов'язків, установлених іпотечним договором (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку"); порушення споживачем умов договору про надання споживчого кредиту (частина десята статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Порядок та процедуру проведення виселення громадян, що мешкають у житловому будинку чи житловому приміщенні, на які як на предмет іпотеки звернуто стягнення, врегульовані нормами ч. 4 ст. 9, ч. 3 ст.109 Житлового кодексу України та ч. 2 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 109 Житлового кодексу України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщенні, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідно до жилого приміщення. Жиле приміщення, що надається виселюваному, повинно бути зазначено в рішенні суду або постанові прокурора.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статі 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадян з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку встановленою частиною третьою цієї статі.

Виходячи із аналізу наведеної правової норми, примусове виселення мешканців за зверненням іпотекодержателя у судовому порядку на підставі рішення суду із житлового будинку чи іншого житлового приміщення, що є предметом іпотеки і на яке вже звернуто стягнення, може мати місце лише за умови дотримання порядку та процедури виселення. А саме, обов'язкового надіслання іпотекодержателем таким мешканцям письмової вимоги про необхідність добровільного звільнення житлового будинку чи іншого житлового приміщення у місячний або інший погоджений між сторонами строк з дня отримання цієї вимоги у зв'язку з рішенням суду про зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариство «ПриватБанк»ОСОБА_1 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення є обґрунтованими, та підлягають задоволенню, оскільки у відповідності ст. 35 Закону України "Про іпотеку", письмова вимога була направлена банком іпотекодавцю та/або боржнику, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями про її отримання, яка долучена до матеріалів справи та свідчить про дотримання позивачем позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, та дає підстави вважати пред'явлення такого позову вмотивованим.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 258, 261, 526, 572, 612, 615, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.1, 4, 10, 11, 58, 60, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»в ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення -задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1071061 гривня 31 копійка звернути стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 25 грудня 2007 року за реєстровим номером 1116, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та наданням Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною 1127000 гривень.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я :