18.09.2012

№ 2-4925/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2012р. м. Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці в складі

Головуючого судді Борисюк І.Е.,

За участю: секретаря Жовтун М. А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 28.09.2011 року у будинку за адресою АДРЕСА_2, яка належить позивачу на праві власності, було знято камеру відеоспостереження, яка була розташована в приміщенні коридору загального користування біля її вхідних дверей в квартиру, встановлену за її замовленням та особисті кошти, а також пошкоджено вхідні двері в квартиру позивача. Після вчинення зазначених протиправних дій, позивачем 06.09.2011 року до Ленінського РВ ВМУ УМВС у Вінницькій області було подано заяву, щодо прийняття дій відносно осіб, якими було вчинено крадіжку камери відеоспостереження та пошкодження дверей. Матеріалами перевірки було встановлено, що 28.08.2011 року близько 16:00 год., громадянка ОСОБА_3 спільно з двома сусідками, а саме: громадянкою ОСОБА_5 та громадянкою ОСОБА_6 з ініціативи ОСОБА_3 було знято камеру відеоспостереження, внаслідок того, що як стверджувала остання в своїх поясненнях, камера їй заважала і вона не бажала щоб за її вхідними дверима до її помешкання хтось спостерігав. Так, з пояснень громадянки ОСОБА_3 встановлено, що 28.09.2011 року вона та її син громадянин ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, взяли драбину, по якій заліз гр. ОСОБА_7, та відрізав ножем кріплення на яких кріпилися дроти на газовій трубі, зняв камеру відеоспостереження і передав громадянці ОСОБА_3 Подальше місцезнаходження камери відеоспостереження позивачу невідоме. Постановою від 10.09.2011 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 Кримінально-процесуального кодексу України із зазначенням, що з громадянкою ОСОБА_3 було проведено бесіду профілактичного характеру про неприпустимість антигромадської поведінки та рекомендовано позивачу всі спірні питання вирішувати в цивільно-правовому порядку. Камера відеоспостереження була встановлена позивачем з метою виявлення та доведення вчинення саме громадянкою ОСОБА_3 неправомірних дій, так як відповідачкою вже неодноразово псувалися вхідні двері позивача. Відповідач погрожувала позивачу фізичною розправою та постійно виражалася нецензурною лайкою, в зв'язку з чим позивач зверталась із заявами до правоохоронних органів, однак, в зв'язку із недоведеністю і необґрунтованістю обвинувачень щодо громадянки ОСОБА_3, позивачу відмовляли у розгляді заяв. Внаслідок дій відповідача, майну позивача було завдано фактичної шкоди на суму 4 768, 94 гривень, що включає в себе: вартість камери відеоспостереження в розмірі 4 618, 94 гривень та вартість ремонту пошкоджених дверей в розмірі 150, 00 гривень. Також, діями відповідача позивачу було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 5 000, 00 гривень. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у наслідок порушення її прав та відчуттям беззахисності перед правопорушницею, яка на сьогоднішній день продовжує грубо та нецензурно при зустрічі висловлюватись в адресу позивача, а також відчуттям її безкарності, що призвело до нервового перевантаження, в зв'язку з чим позивач звернулась до лікаря та понесла витрати на лікування. Позивач намагалась у досудовому порядку врегулювати спір з відповідачкою, однак ОСОБА_3 не пішла на контакт.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суд із вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача завданої фактично шкоди на суму 4 768, 94 гривень та моральної шкоди в розмірі 5 000, 00 гривень.

В ході розгляду справи позивачем було збільшено позовні вимоги. Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки на суму 4 868, 94 гривень, моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 гривень, а також сплачений гонорар за надання правової допомоги в сумі 400, 00 гривень.

Ухвалою суду від 26.04.2012 року заява про збільшення позовних вимог залишена без розгляду.

Позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві. Представник позивача зазначив, щр розмір матеріальних збитків визначений виходячи з вартості систем и відеоспостереження в цілому, оскільки в наслідок пошкодження камери система втратила свої властивості. Також до розміру матеріальних збитків віднесено вартість ремонту пошкоджених відповідачем вхідних дверей до квартири позивача. ОСОБА_1 пояснила, що моральна шкода полягає в душевних стражданнях, які вона зазнала внаслідок дій відповідача. Наслідком переживань стало погіршення здоров'я: почало випадати волосся, боліти серце, почались проблеми із тиском та шлунком. Позивач зазначила, що змушена була лікуватись, на що витратила чималі кошти.

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні, мотивуючи тим, що вимоги є необгрунтованими. Відповідач зазначила, що в квартирі позивач облаштувала незаконно перукарню. Порушуючи правила безпеки закріпила камеру відеоспостереження на газовій трубі. ОСОБА_3 повідомила, що неодноразово зверталась до позивача з вимогою зняти камеру відеоспостереження, оскільки не бажає, щоб за нею і її квартирою хтось спостерігав. Однак вимога залишились позивачем без реагування. Представник відповідача зазначив, що демонтаж камери здійснив син відповідача - ОСОБА_7 Після від'єднання камери вона працювала, т.б. не була пошкоджена, що підтверджується відеозаписом цієї ж камерою відео спостереження.

Відповідачем надані письмові заперечення на позовну заяву.

Судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

В ході розгляду матеріалів заяви ДІМ СДІМ Ленінського РВ УМВС України у Вінницькій області було встановлено, що 28.09.2011 року близько 16 год. 00 хвилин ОСОБА_3 з власної ініціативи було знято камеру відеоспостереження, яка була розташована в приміщенні коридору загального користування і встановлена мешканцями квартири АДРЕСА_1, що підтверджується постановою про відмову в порушення кримінальної справи від 10.09.2011 року. Також було встановлено, що дану камеру ОСОБА_3 зняла внаслідок того, що вона їй заважала і вона не бажала, щоб за вхідними дверима її помешкання хтось спостерігав. Так 28.09.2011 року, ОСОБА_3 взяла драбину та її син ОСОБА_7 заліз по драбині, відрізав ножем кріплення на яких кріпилися дроти на трубі, зняв камеру відеоспостереження і передав ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_3 почепила дану камеру на ручку вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1, так як дома нікого не було. З ОСОБА_3 проведено бесіду профілактичного характеру про неприпустимість протиправної поведінки та попереджено про кримінальну відповідальність. В порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_1 відмовлено, (а.с. 8)

В судовому засіданні досліджено відмовний матеріал № 8001 по заяві ОСОБА_1, оглянуто фотознімки.

Згідно постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.10.2011 року, яка набула законної сили 04.11.2011 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрито.(а.с. 40)

Судом було проведено демонстрацію відеозапису. На інформаційно-технічному носію інформації диску, наданого позивачем, було оглянуто запис, з якого видно, що син відповідача - неповнолітній ОСОБА_7 заліз по драбині і зняв камеру відеоспостеження.

В якості свідка в судовому засіданні було допитано ОСОБА_8, яка є подругою ОСОБА_3 Свідок зазначила, що 26.08.2011 року вона приїхала в гості до ОСОБА_3 і та їй показала, що на газовій трубі була камера. Відповідач сказала, що камеру вони із сином зняли і примотали на ручку дверей сусідів, оскільки тих в приміщенні не було. Свідок повідомила, що вона із ОСОБА_3 почули як хлопнули двері, тоді вона глянула в дверне очко і побачила двох жінок. Одна з них зняла камеру з ручки дверей і забрала в квартиру, до дверей якої була примотана камера. Свідок зазначила, що жінок не розгледіла, оскільки має поганий зір. Повідомила, що це не перша суперечка позивача й відповідача. Свідок підкреслила, що особисто бачила, що камера була примотана до ручки вхідних дверей сусідів.

В якості свідка в судовому засіданні було допитано ОСОБА_5, яка є сусідкою сторін по справі. Свідок повідомила, що наприкінці серпня 2011 року (дату точно не пам'ятає) до неї прийшов ОСОБА_7 -син ОСОБА_3 і сказав, що мама просила зайти. Свідок зазначила, що коли вона зайшла, ОСОБА_7 стояв на драбині, а потім відрізав ножем камеру. Куди потім поділась камера їй не відомо. Свідок також повідомила, що ОСОБА_3 пересварилась з усіма сусідами.

В якості свідка в судовому засіданні було допитано в присутності представника служби у справах дітей Вінницької міської ради неповнолітнього ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1.), який є сином ОСОБА_3, з урахуванням положень ст. 182 ЦПК України. Свідок повідомив, що він особисто приніс драбину і особисто зняв камеру, зрізавши її ножем і передав матері - ОСОБА_3, яка повісила її на ручку дверей сусідів. При цьому були присутні: він, ОСОБА_3-його мати та сусідка тітка ОСОБА_5 (прізвище не пам'ятає). Свідок зазначив, що перед цим його мама неодноразово зверталась до сусідів зняти камеру, оскільки та прикріплена до газової труби. На дверях сусідів, свідок повідомив, що намагався написати крейдою, щоб ті зняли камеру.

В судовому засіданні було встановлено факт від'єднання камери відеоспостереження неповнолітньою особою - ОСОБА_7, який є сином відповідача. Даний факт підтверджується показами самого ОСОБА_7, свідком ОСОБА_5, відмовними матеріалами № 8001 ДІМ СДІМ Ленінського РВ УМВС України у Вінницькій області, поясненнями сторін по справі та відеозаписом камери відеоспостереження.

В судове засідання було викликано спеціаліста для надання консультацій і роз'ясненнь з питань, що потребують спеціальних знань та навичок.

Спеціаліст з електронної апаратури для приймання, записування та відтворення ОСОБА_9 роз'яснив наступне. Система відеоспостереження - це система, що складається з однієї або декількох камер, пристроїв обробки відеосигналів, пристроїв відображення відеоінформації (моніторів), пристроїв запису і зберігання відеоінформації. Камери можуть бути внутрішньої або зовнішньої установки. Монітор може бути як спеціальний охоронний монітор, так і комп'ютерний монітор у цифровій системі, або звичайний телевізор. Зазначив, що система відоспостереження в цілому без камери відеоспостереження свої властивості не втрачає, достатньо замінити камеру. В даному випадку необхідно встановити чи пошкоджено апаратну частину системи відоспостереження при демонтажу камери, оскільки сама апаратна частина знаходилась в квартирі, а не зовні. Лише експертиза може встановити чи пошкоджена апаратна частина, в зв'язку з чим і чи достатньо провести заміну лише камери відеоспостереження для відновлення функціонування системи.

Після роз'яснень спеціаліста судом було роз'яснено сторонам їх право заявити клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості майнової шкоди. Однак, сторонами по справі клопотання не було заявлено, своїм правом вони не скористались.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. З ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 4768,94 гривень, враховуючи наступне.

Згідно ч. З ст. 33 ЦК України, неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до ст. 1179 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

Суд сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи поставив питання про заміну неналежного відповідача належним, згідно ст. 33 ЦПК України. Однак, представник позивача відмовився, зазначивши, що саме ОСОБА_3 порушено права його довірительки, а тому саме дана особа має бути відповідачем.

Суд лише за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним. Судом враховано, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, згідно ст. З цього Кодексу. У Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16). Згідно ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Судом встановлено, що камера відеоспостереження була розташована в коридорі загального користування біля квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в багатоповерховому будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 Апаратна частина системи відеоспостереження розміщена безпосередньо в квартирі ОСОБА_1

При розгляді справи судом також прийнято до уваги положення ст. 307 ЦК України, якою визначено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Оскільки судом було встановлено, що камеру відеоспостереження було демонтовано (відрізано/знято) неповнолітньою особою - ОСОБА_7, який є сином відповідача, відповідно саме дана особа має відповідати за завдану шкоду самостійно на загальних підставах. Відмова в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 доводить лише факт відсутності злочину - крадіжки і підтверджує факт завдання шкоди саме ОСОБА_7 Позивачем не доведено, що пошкодженою є система відоспостереження в цілому, що вся система відеоспостереження вийшла з ладу, як наслідок дій відповідача. Розмір матеріальної шкоди в сумі 4 618, 94 гривень позивачем визначено саме виходячи з вартості системи відоспостереження в цілому, т.б. програмно-апаратної частини відеоспостереження також, що підтверджується протоколом погодження ціни, квитанцією до прибуткового касового ордера від 20.08.2011 року. (а.с. 10-11) Також, позивачем визначено розмір матеріальної шкоди в сумі 150, 00 гривень, спричиненої пошкодженням вхідних дверей до її квартири. Однак дані обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання. Суд вважає такі обставини недоведеними і необгрунтованими, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 4 768, 94 гривень.

Щодо позовної вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 5 000, 00 гривень, то така вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачем зазначено, що моральна шкода, завдана їй відповідачем, полягає у її душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок порушення її прав та відчуттям беззахисності перед правопорушницею, яка продовжує грубо та нецензурно висловлюватись в адресу ОСОБА_1, що призвело до нервового перевантаження, в зв'язку з чим вона звернулась до лікаря понесла витрати на лікування.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, на що звернув увагу Верховний Суд України в п. 5 постанови Пленуму від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Цивільний кодекс України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, компенсується заподіювачем за наявності його вини (ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки (шкоди); 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. Так судом було встановлено, що протиправні дії були вчинені не відповідачем, а її сином - ОСОБА_7

Судом встановлено відсутність наявності спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу. Позивачем не зазначено в чому саме полягає ця шкода, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Судом прийнято до уваги, що між сторонами по справі склались неприязні стосунки.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відповідальності відповідача перед позивачем за завдану матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.. З ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Судом при оцінці показань свідків звернуто увагу, що свідки чітко називали джерело своєї обізнаності, суперечностей і неузгодженості в показах свідків, які б давали підстави ставити такі покази під сумнів, не було, тому показання прийняті судом до уваги.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим і недоведеним.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем.

На підставі вище викладеного, керуючись ч. 1 ст. 12, ст. 15, ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 16, ч. 1,ч. 2 та ч. З ст. 22, ч. З ст. 33, ст. 23, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ст. 1179, ч. 1 ст. 1192ЦК України, ст.ст. З, 10, 11, 50, 54, ст. 57-60, 63, 65, 88, 179, 180, 182, 185, 188, 190, 209, 212-215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати залишити за ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: