Справа № 2604/6621/12
В И Р О К
іменем України
"21" травня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого -судді Старовойтової С.М.,
при секретарі - Фоміній К.Г.,
з участю прокурора - Волянській Л.В.,
та захисника - ОСОБА_1,
потерпілої - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, заміжньої, з середньою спеціальною освітою, працюючої продавцем продовольчих товарів ТОВ «ЕКО», проживаючого та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої:
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.10.2010 року за ч. 1 ст. 185 КК України на 3 місяці арешту,
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14.12.2011 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
в с т а н о в и в :
23 січня 2012 року близько 18 години 40 хвилин, ОСОБА_3, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, повторно таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung GT-S 3600i»вартістю 765 гривень, із сім-картою оператора мобільного зв'язку -«Київстар», матеріальної цінності яка не представляє, грошових коштів на рахунку якої не було, що належить потерпілій ОСОБА_2, завдавши їй матеріальної шкоди на суму 765 гривень.
Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнала повністю, щиро покаялася, підтвердила обставини вчинення злочину та пояснила, що дійсно 23 січня 2012 року близько 18 години 40 хвилин вона знаходилась в гостях у своєї знайомої в квартирі АДРЕСА_1, де вони разом вживали алкогольні напої, та побачивши мобільний телефон потерпілої, який лежав у кімнаті, у неї виник умисел на викрадення зазначеного телефону, після чого вона викрала цей телефон та пішла з квартири, пізніше здавши його до ломбарду.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудною змісту обставин злочину, добровільності та істинності її позиції.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку cт. 299 КПК України поясненнями підсудної, яка повністю визнала себе винною у вчиненні злочину, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна ( крадіжці ), вчиненому повторно.
Дії ОСОБА_3 суд вважає необхідним кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України.
Призначаючи підсудній ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно ст. 12 КК України належить до злочинів середньої тяжкості, дані про її особу, яка на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, заміжня, має постійне місце роботи та проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судима.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнає рецидив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи суспільну небезпеку вчиненого злочину, особу ОСОБА_3, яка раніше неодноразово судима, вчинила злочин у період іспитового строку, суд вважає необхідним призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки її виправлення не можливе без ізоляції від суспільства, а також з метою попередження вчинення нею нових злочинів.
Крім того, призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд враховує те, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року вона засуджена за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а тому суд вважає необхідним визначити остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком на підставі ст. 71 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення винної та попередження вчинення нею нових злочинів.
Підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання суд не вбачає.
Судові витрати у справі відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлений.
В порядку ст. 81 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
з а с у д и в :
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді 3 (трьох ) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_3 призначити покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання за даним вироком покарання згідно вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року, та остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 4 (чотирьох ) років 7 ( семи ) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 31 січня 2012 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без зміни у виді взяття під варту.
Речові докази у справі, а саме:
- мобільний телефон «Самсунг GT-S3600i», що переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_2, - залишити у її власності;
- сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар», що передана на зберігання в камеру зберігання речових доказів Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - передати потерпілій ОСОБА_2;
- фіскальний чек, що приєднаний до матеріалів справи, - залишити в матеріалах справи.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Суддя С.М. Старовойтова