Справа № 211/136/2012 Провадження № 22-ц/0290/2711/2012Головуючий в суді першої інстанції:Сушко О.О.

Категорія: 27 Доповідач: Чорний В. І.

28.09.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів : Медвецького С.К., Чуприни В.О.,

при секретарі : Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 21 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Ладижинського відділення Вінницької філії про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Ладижинського відділення Вінницької філії (надалі - Банк), мотивуючи позовні вимоги тим, що між ними 15.07.2008 року було укладено кредитний договір про надання позивачу кредиту в розмірі 14 385, 56 доларів США строком користування з 15.07.2008 року по 15.07.2023 року із процентною ставкою 1,25 % на місяць, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3,00% від суми виданого кредиту в момент надання, винагороди за резервування ресурсів в розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів. При достроковому погашенні кредиту позивачем, на вимогу банку, було сплачено 3 681,11 доларів США за резервування коштів, а тому просила стягнути з відповідача сплачену нею суму винагороди за резервування ресурсів по кредитному договору за період після дострокового погашення кредиту в розмірі 3 681, 11 доларів США та визнати дії банку щодо її нарахування за період після дострокового погашення кредиту неправомірними.

Заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 21.05.2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано неправомірними дії ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Ладижинського відділення Вінницької філії щодо нарахування до сплати суми винагороди за резервування ресурсів за кредитним договором № VIL0GA0000000978 від 15.07.2008 року у розмірі 3 681, 11 доларів США за період після дострокового погашення кредиту. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Ладижинського відділення Вінницької філії на користь ОСОБА_3 3 681, 11 доларів США, що еквівалентно 29 417, 59 грн. за курсом Національного Банку України станом на 21. 05.2012 року та на користь держави 294, 17 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що 15.07.2008 року, що між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Ладижинського відділення Вінницької філії був укладений кредитний договір на споживчі цілі. Відповідно до його умов, позивачу надано кредит у сумі 14 385,56 доларів США, строком користування з 15.07.2008 року по 15.07.2023 року із процентною ставкою 1,25% на місяць, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3,00% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів в розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів.

Відповідно до п.2.4.1. кредитного договору позичальник має право здійснювати дострокове погашення кредиту. При цьому позичальник зобов'язаний сплатити банку суму відсотків, суму винагороди, відповідно до п.8.1. договору.

Згідно п.3.6. кредитного договору позичальник сплачує банку винагороду в розмірі й у строки, зазначені в п. 8.1., а саме в розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що при останньому погашенні винагорода за резервування ресурсів нараховується за весь час резервування (до дати погашення кредиту), при цьому сумою зарезервованих ресурсів вважається сума, вказана в графіку погашення кредиту (додаток 2 до Договору). У випадку повного погашення кредиту винагорода сплачується одночасно з останнім платежем за кредитом. (п.4.5.Договору).

Зазначена умова кредитного договору є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за кредитним договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству.

Суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 не звернув увагу на те, що позивачем, при укладенні кредитного договору було прийнято всі його умови, в тому числі й умову про стягнення винагороди за резервування ресурсів в порядку та у розмірах, визначених договором.

Таким чином, отримавши винагороду за резервування ресурсів, Банк діяв в межах своїх прав та обов'язків, а тому визнання неправомірними дій останнього щодо нарахування ОСОБА_3 до сплати суми винагороди за резервування ресурсів за кредитним договором є необгрунтованим.

Отже, на порушення вимог ст.214 ЦПК України суд не встановив характер спірних правовідносин та неправильно застосував норми матеріального права.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом неправильно застосовані норми матеріального права й допущені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення підлягає скасуванню й ухваленню нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.

Заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 21.05.2012 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Ладижинського відділення Вінницької філії про визнання дій неправомірними та стягнення коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

З оригіналом вірно: