Судове рішення #24871415



Справа № 2604/12214/12

2-а/2604/639/12

П О С Т А Н О В А

іменем України


"14" серпня 2012 р.14 серпня 2012 року м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого -судді Орди О.О.,

при секретарі -Колісник О.В,

за участю позивача -ОСОБА_1,

представника позивача -ОСОБА_2,

представника відповідача -., Кашуби О.М., Сідловської А.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій незаконними, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, -


В С Т А Н О В И В :


Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання неправомірними дій УПФУ в Дніпровському районі м. Києва щодо призначення пенсії з 04.01.2006р. відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнення з відповідача недоотриманої у січні-червні 2006 року пенсії по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 14715,51 грн.; зобов'язання УПФУ в Дніпровському районі м. Києва призначити пенсії по інвалідності з 01.07.2006р. відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплативши різницю недоотриманої пенсії, з 01.07.2006 року.

В обґрунтування позову зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії з 21.01.2005р., інвалід 2 групи з 13.12.2004р., знаходиться на обліку у відповідача.

Зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»він має право отримувати основну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії з урахуванням розмірів державної і додаткової пенсії, встановлених для інвалідів 2 групи, однак пенсія у належному розмірі так і не була призначена.

Відповідач не виплачує йому пенсію у зазначених розмірах, тому позивач звернувся до суду за поновленням порушеного права.

До судового розгляду позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, за якими просив суд, визнати неправомірними дій УПФУ в Дніпровському районі м. Києва щодо призначення пенсії з 04.01.2006р. відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання УПФУ в Дніпровському районі м. Києва призначити пенсію по інвалідності з 04.01.2006р. відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: основну пенсію у розмірі 16 мінімальних пенсій за віком на момент відшкодування з наступним перерахунком; додаткову пенсію у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком на момент відшкодування з наступним перерахунком; зобов'язати УПФУ в Дніпровському районі м. Києва призначити надбавку учасникам війни у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком починаючи з 04.01.2006 року з наступним перерахунком.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд, визнати неправомірними дій УПФУ в Дніпровському районі м. Києва щодо призначення пенсії з 04.01.2006р. відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання УПФУ в Дніпровському районі м. Києва призначити пенсію по інвалідності з 04.01.2006р. відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: основну пенсію у розмірі 16 мінімальних пенсій за віком на момент відшкодування з наступним перерахунком; додаткову пенсію у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком на момент відшкодування з наступним перерахунком; зобов'язати УПФУ в Дніпровському районі м. Києва призначити надбавку учасникам війни у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком починаючи з 04.01.2006 року з наступним перерахунком.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 також позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача -Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва за довіреністю Сіволоська А.В. позовні вимоги не визнала у повному обсязі, пояснила, що вона вважає якщо справу ВАСУ відправлено на новий розгляд до суду першої інстанції то позивач пропустив строк для звернення до суду. Також вважає дії Управління правомірними у зв'язку з тим, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлений лише одним нормативно-правовим актом, а саме Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.1 ст.28 зазначеного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, відповідно до ч.3 ст.28 зазначеного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для призначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Таким чином, заборонено застосовувати для визначення будь-яких надбавок, підвищень, додаткових пенсії встановлених іншими нормативно-правовими актами. Крім того, кошти в Державному бюджеті враховані в розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. №745. Бюджетні призначення та виплати, визначених у інших розмірах, ніж ті, що встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. №745, відсутні. Вказувала на те що позивач вже отримує вищезазначені пенсії. Просила, відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню.

Як встановлено судом, то позивач з 21.01.2005р. віднесений до 1 категорії, як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення ліквідатора 1 категорії аварії на ЧАЕС, з 13.12.2004р. визнаний інвалідом 2 групи згідно довідки МСЕК та додатку до неї.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках -не менше 30 календарних днів. У тому числі проведені евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті. Хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 ст.IV Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, до якої Україні приєдналася 12 липня 1996 року, відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною.

Стаття V (В) Конвенції зобов'язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди.

Стаття 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлює пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.54 цього Закону, в усіх випадках розмірі пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим: по І групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком; по ІІ групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком; по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Суд зазначає, що даною нормою для даної категорії нижній розмір державної пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижчій розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених до першої категорії, та у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Стаття 50 Закону, особам віднесеним до категорії 1 призначає щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам І групи -100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ групи -75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІІ групи -50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Пенсійне законодавство в Україні безпосередньо врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення»№1788-ХІІ від 05 листопада 1995 року. Стаття 15 цього Закону надає право громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вибирати підстави для одержання пенсій, але умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, особливо для інвалідів ЧАЕС, відносно яких держава прийняла на себе зобов'язання відшкодувати втрату працездатності, визначаються тільки Законом.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов'язкового пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадянина України про отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначне статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення»- за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначенні Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-VI були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частина 3 статті 54 та стаття 50 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлюються нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, і до статей 50, 54.

Конституційним Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У пункті 6 рішення Конституційного Суду України, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції, які були чинними до внесення змін від 28 грудня 2007 року № 107-VI.

Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у якому призначення пенсії по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у працюючих інвалідів 2 і 3 груп чоловіків -25, а у жінок -20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначення згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року).

Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України №1058, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену статтею 9 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Згідно ч.3 ст. 67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 Цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановленого нового розміру прожиткового мінімуму.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Таким чином, для позивача, як інваліда 2 групи, особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи з встановлених розмірів.

Крім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову пропозицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, з огляду на частину 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини зазначає, що не надання правової оцінки судом першої інстанції доводам позивачів, не вчинення жодної спроби проаналізувати всі підстави позову з точки зору обґрунтування вимог певними правовими нормами, свідчать про порушення судом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що було зазначено у рішенні суду по справі «Проніна проти України».

Крім того, за приписами ст. 22 Конституції України Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідачем були порушені права позивача, і вимоги позивача про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо не призначення пенсії з 04.01.2006 року згідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є правомірними та обґрунтованими, але ним пропущений передбачений ст. 99 КАС України, шестимісяний строк звернення до суду за захистом своїх прав, на застосуванні якого наполягає представник відповідача. Причин пропуску цього строку, які б суд вважав поважними, позивачем не надано та із заявою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду позивач не звертався. Із позовною заявою позивач звернувся до суду 13.08.2008 року, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання призначити пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 04.01.2006р. по 12.02.2008р.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що нарахування пенсії слід здійснювати з 13.02.2008 року згідно вимог ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з моменту збільшення розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера до органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії.

Враховуюче наведене, суд вважає, що дії відповідача щодо не призначення пенсії по інвалідності з 13.02.2008р. у відповідності до ст.ст. 49, 50, 54 ч.4, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність -є неправомірними, і вимоги позивача у цій частині слід задовольнити, однак не в такому розмірі, як просить позивач, оскільки вимоги позивача про призначення основної пенсії у розмірі 16 мінімальних пенсій за віком на момент відшкодування з наступним перерахунком та додаткової пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком на момент відшкодування з наступним перерахунком не ґрунтуються на законі та йому необхідно нараховувати з 13.02.2008р. основну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання УПФУ в Дніпровському районі м. Києва призначити йому надбавку як учаснику війни у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком починаючи з 04.01.2006 року з наступним перерахунком, оскільки вони не ґрунтуються на законі та відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором та у даному випадку на ОСОБА_1 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не розповсюджується, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства та отримувати одночасно всі виплати він не має права.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально затверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ст.ст. 16, 50, 55, 67, 121, 124 Конституції України, ст.ст. 1 ,13 ,17 ,49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 28, 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 1, 4, 5, 6, 8 Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд -


П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій незаконними, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за період з 13.02.2008р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності з 13.02.2008р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю з 13.02.2008р., відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з урахуванням вимог ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Звільнити Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва від сплати судових витрат в дохід бюджету.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів після її проголошення.

Постанова суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів, постанова суду набуває чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.



Суддя:




  • Номер:
  • Опис: про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 2604/12214/12
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Орда О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.10.2015
  • Дата етапу: 11.11.2015
  • Номер: 6-а/755/27/16
  • Опис:
  • Тип справи: про розгляд клопотань, подань, заяв у порядку виконання судових рішень
  • Номер справи: 2604/12214/12
  • Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
  • Суддя: Орда О.О.
  • Результати справи: у задоволенні подання (клопотання) відмовлено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 08.07.2016
  • Дата етапу: 29.07.2016
  • Номер: 6-а/755/16/17
  • Опис:
  • Тип справи: про розгляд клопотань, подань, заяв у порядку виконання судових рішень
  • Номер справи: 2604/12214/12
  • Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
  • Суддя: Орда О.О.
  • Результати справи: у задоволенні подання (клопотання) відмовлено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 29.09.2017
  • Дата етапу: 07.11.2017
  • Номер: 6-а/755/2/18
  • Опис:
  • Тип справи: про розгляд клопотань, подань, заяв у порядку виконання судових рішень
  • Номер справи: 2604/12214/12
  • Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
  • Суддя: Орда О.О.
  • Результати справи: залишено без змін
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.10.2017
  • Дата етапу: 12.06.2018
  • Номер: 6-а/755/17/18
  • Опис:
  • Тип справи: про розгляд клопотань, подань, заяв у порядку виконання судових рішень
  • Номер справи: 2604/12214/12
  • Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
  • Суддя: Орда О.О.
  • Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 08.05.2018
  • Дата етапу: 12.07.2018
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація