Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/7981/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

представника позивача Арсентьєвої В.В. - на підставі довіреності,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанови від 28 травня 2012 року та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

26 червня 2012 року Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, (далі - УПФУ або Позивач), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції, (далі - ВДВС або Відповідач), в якому просило суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Відповідача, допущену під час виконання вимог УПФУ вимоги № Ф135у від 03.12.2010, № Ф135у від 04.10.2011, № Ф135у від 02.02.2011, № Ф22у від 04.03.2012, № Ф22у від 04.04.2012, № Ф22у від 06.05.2011, № Ф135у від 06.05.2011, № Ф22у від 03.06.2012, № Ф22у від 05.07.2011, № Ф22у від 02.08.2011, № Ф22у від 02.09.2011, № Ф22у від 04.10.2011, № Ф22у від 03.11.2011, № Ф22у від 02.12.2011, № Ф22у від 04.01.2012, № Ф22у від 02.02.2012, № Ф22у від 02.03.2012, № Ф22у від 04.04.2012, № Ф22у від 03.05.2012 про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь УПФУ заборгованості зі сплати страхових внесків;

- скасувати постанову начальника ВДВС від 28 травня 2012 року;

- зобов'язати ВДВС вжити дієві заходи з примусового виконання вимог УПФУ № Ф135у від 03.12.2010, № Ф135у від 04.10.2011, № Ф135у від 02.02.2011, № Ф22у від 04.03.2012, № Ф22у від 04.04.2012, № Ф22у від 06.05.2011, № Ф135у від 06.05.2011, № Ф22у від 03.06.2012, № Ф22у від 05.07.2011, № Ф22у від 02.08.2011, № Ф22у від 02.09.2011, № Ф22у від 04.10.2011, № Ф22у від 03.11.2011, № Ф22у від 02.12.2011, № Ф22у від 04.01.2012, № Ф22у від 02.02.2012, № Ф22у від 02.03.2012, № Ф22у від 04.04.2012, № Ф22у від 03.05.2012 про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь УПФУ заборгованості зі сплати страхових внесків;

- зобов'язати ВДВС здійснити приєднання виконавчих документів до зведеного виконавчого провадження, накласти арешт на майно боржника в межах зведеного виконавчого провадження, направити до суду подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні Відповідача перебувають вимоги УПФУ № Ф135у від 03.12.2010, № Ф135у від 04.10.2011, № Ф135у від 02.02.2011, № Ф22у від 04.03.2012, № Ф22у від 04.04.2012, № Ф22у від 06.05.2011, № Ф135у від 06.05.2011, № Ф22у від 03.06.2012, № Ф22у від 05.07.2011, № Ф22у від 02.08.2011, № Ф22у від 02.09.2011, № Ф22у від 04.10.2011, № Ф22у від 03.11.2011, № Ф22у від 02.12.2011, № Ф22у від 04.01.2012, № Ф22у від 02.02.2012, № Ф22у від 02.03.2012, № Ф22у від 04.04.2012, № Ф22у від 03.05.2012 про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Позивача заборгованості зі сплати страхових внесків, проте в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» ВДВС не вживає заходи, спрямовані на забезпечення своєчасного і повного виконання зазначених виконавчих документів.

В судовому засіданні представник Позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, пояснила, що бездіяльність Відповідача має наслідком порушення прав УПФУ, що виявляється у ненадходженні до бюджету Пенсійного фонду України грошових коштів, які підлягають стягненню на його користь, що, в свою чергу, впливає на повноту та своєчасність виплати пенсій, і, як наслідок, може призвести до порушення конституційного права громадян на соціальне забезпечення, просила позов задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-38, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується розпискою, (а.с.101), про причини неявки суд не повідомив, доказів поважності причин неявки суду не надав, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив, наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, суду не надав.

На підставі ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з приписами якої, у разі неприбуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів, та зважаючи на скорочені строки провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача на підставі наявних у ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Приватний підприємець ОСОБА_2 мала заборгованість зі сплати страхових внесків, що мало наслідком формування Позивачем вимог про сплату боргу, а саме № Ф135у від 03.12.2010, № Ф135у від 04.10.2011, № Ф135у від 02.02.2011, № Ф22у від 04.03.2012, № Ф22у від 04.04.2012, № Ф22у від 06.05.2011, № Ф135у від 06.05.2011, № Ф22у від 03.06.2012, № Ф22у від 05.07.2011, № Ф22у від 02.08.2011, № Ф22у від 02.09.2011, № Ф22у від 04.10.2011, № Ф22у від 03.11.2011, № Ф22у від 02.12.2011, № Ф22у від 04.01.2012, № Ф22у від 02.02.2012, № Ф22у від 02.03.2012, № Ф22у від 04.04.2012, № Ф22у від 03.05.2012, (а.с.27-28, 30-31, 33-34, 36-37, 39-40, 42-43, 45-47, 49-50, 52-53, 56-57, 59-60, 62-63, 65-66, 68-69, 71-72, 74-76, 78-80).

Оскільки страхувальник добровільно не сплатив заборгованість зі сплати страхових внесків, УПФУ звернулося до ВДВС з заявами про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаних вимог, в яких просило одночасно з відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на майно та кошти боржника. Заяви отримані ВДВС, про що свідчать штампи про реєстрацію вхідної кореспонденції, (а.с.26, 29, 32, 35, 38, 41, 44, 48, 51, 54-55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 77).

Державним виконавцем ВДВС винесені постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначених вимог 23.12.2010, 27.01.2011, 24.02.2011, 29.03.2011, 26.04.2011, 24.05.2011, 07.06.2011, 22.06.2011, 28.07.2011, 23.08.2011, 22.09.2011, 24.10.2011, 19.11.2011, 21.12.2011, 24.01.2012, 23.02.2012, 26.03.2012, 03.05.2012, 31.05.2012, що надійшли до УПФУ 14.01.2011, 14.02.2011, 28.03.2011, 04.04.2011, 27.05.2011, 17.06.2012, 24.06.2012, 02.07.2011, 23.09.2011, 23.09.2011, 09.11.2011, 17.11.2011, 21.12.2011, 22.03.2012, 30.03.2012, 18.05.2012, 14.06.2012 відповідно. Постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2011 та від 24.01.2012 Позивачем отримані не були.

Боржнику наданий семиденний строк з дня отримання постанов для їх добровільного виконання, оскільки добровільне виконання здійснено не було, розпочате примусове виконання зазначених виконавчих документів.

Зазначені фактичні обставини знайшли своє відображення також в протоколі ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження від 30 березня 2012 року, (а.с.23-25).

В матеріалах виконавчого провадження міститься наступна інформація про проведені виконавчі дії, спрямовані на встановлення майнового стану боржника, а саме:

- 6 травня 2011 року, 10 жовтня 2011 року, 19 жовтня 2011 року надіслані запити до ДПІ, на перший запит відповідь отримана 15 червня 2011 року, на інші запити відповіді отримані не були;

- 22 квітня 2011 року, 10 жовтня 2011 року, 19 жовтня 2011 року надіслані запити до МРЕВ, на перший запит відповідь отримана 24 травня 2011 року, на інші запити відповіді отримані не були;

- 6 травня 2011 року, 10 жовтня 2011 року, 19 жовтня 2011 року надіслані запити до БТІ, на перший запит відповідь отримана 8 липня 2011 року, на інші запити відповіді отримані не були;

- 6 травня 2011 року, 10 жовтня 2011 року, 19 жовтня 2011 року надіслані запити до Земельних ресурсів, на перший запит відповідь отримана 6 липня 2011 року, на інші запити відповіді отримані не були.

13 березня 2012 року Відповідачем надісланий запит на адресу боржника.

Відповідачем встановлено, що на ім'я боржника відкритий рахунок в Публічному акціонерному товаристві «Райффайзенбанк Аваль», у власності боржника перебуває автомобіль HYUNDAI MATRIX і торговельний павільйон.

Державним виконавцем звернено стягнення на пенсію боржника, 12 березня 2011 року разом з представником УПФУ здійснений виїзд за місцем мешкання ОСОБА_2, 22 червня 2011 року державним виконавцем здійснений вихід за місцем мешкання ОСОБА_2, проте остання перешкодила проведенню виконавчих дій, не допустивши державного виконавця до належного їй майна.

Інформації про вжиття державним виконавцем інших виконавчих дій в протоколі відсутня, (а.с.23-25).

На час складання вказаного протоколу на примусовому виконанні в ВДВС перебував 21 виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів, в тому числі 19 вимог УПФУ на загальну суму 8 438,40 грн., один виконавчий документ про стягнення грошових коштів на користь юридичної особи в сумі 145 578,55 грн., та один виконавчий документ про стягнення грошових коштів на користь фізичної особи в сумі 52 865,50 грн.

Постановою начальника Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції ОСОБА_3 від 28 травня 2012 року відмовлено у задоволенні скарги УПФУ на бездіяльність державного виконавця, допущену під час виконання вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати страхових внесків.

Відмовляючи у задоволенні скарги УПФУ, начальник ВДВС виходив з того, що строки здійснення виконавчого провадження не порушені, а виконавчі дії вчинялися відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», (а.с.6-7).

Постанова від 28 травня 2012 року отримана Позивачем 12 червня 2012 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції.

Зі змісту постанови вбачається, що державним виконавцем звернено стягнення на пенсію боржника, майно ОСОБА_2 перебуває в заставі у Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», 25 травня 2012 року, (тобто в день прийняття постанови за наслідками розгляду скарги УПФУ), накладений арешт на кошти, що перебувають на рахунку, відкритому на ім'я боржника, та повторно надіслані запити до обліково-реєстраційних установ для встановлення майнового стану боржника, планується здійснення повторного виїзду за місцем мешкання ОСОБА_2, крім того вирішується питання про привід боржника через органи внутрішніх справ та готується подання до суду про надання дозволу на проникнення до будинку ОСОБА_2 для проведення виконавчих дій.

Під час судового розгляду справи 27 червня 2012 року Позивачем складений протокол ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження, зі змісту якого вбачається, що 28 травня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, які перебувають на рахунку в Публічному акціонерному товаристві «Райффайзенбанк Аваль», станом на 1 червня 2012 року з пенсії ОСОБА_2 утримано 88,00 грн., (а.с.103-105).

Водночас, твердження Відповідача про надіслання 25 травня 2012 року повторних запитів до обліково-реєстраційних установ, про вжиття заходів, спрямованих на привід боржника через органи внутрішніх справ, та звернення до суду з поданням про надання дозволу на проникнення до житла ОСОБА_2 не знайшли підтвердження.

Вирішуючи справу по суті, суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, зокрема, від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, що визначено ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР, (далі - Закон № 202/98-ВР), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, (далі - Закон № 606-XIV), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Ч.ч.1-3 ст.3 Закону № 202/98-ВР визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

На переконання суду, системний аналіз вищезгаданих положень Законів № 202/98-ВР та № 606-XIV, а також п.7 ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Оскільки приватним підприємцем ОСОБА_2, яка має статус боржника у зведеному виконавчому провадженні, самостійно не виконані виконавчі документи, у державного виконавця виникли правові підстави для їх примусового виконання.

З метою встановлення майнового стану боржника державним виконавцем надіслані запити до обліково-реєстраційних установ, проте відповіді на запити від 10 та 19 жовтня 2011 року отримані не були.

Відповідно до ст.32 Закону № 606-XIV заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

В порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України Відповідачем не доведено, що з часу виникнення підстав для примусового виконання вимог УПФУ ним вживалися вичерпні дії, спрямовані на своєчасне і повне виконання цих виконавчих документів.

Порядок звернення стягнення на кошти боржника визначений ст.52 Закону № 606-XIV, яка передбачає наступне. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

В порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, ВДВС не надано доказів на підтвердження того, що державним виконавцем вживалися заходи, спрямовані з'ясування питання щодо виявлення та вилучення у боржника готівкових коштів.

Крім того, отримавши про те, що у приватного підприємця ОСОБА_2 наявний транспортний засіб, Відповідачем не вживалися заходи щодо звернення стягнення на це майно.

Процедура надсилання документів виконавчого провадження визначена ст.31 Закону № 606-XIV, згідно з положеннями ч.1 якої копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст.47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідачем не надані докази, які б спростовували твердження представника Позивача стосовно того, що постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21 грудня 2011 року та від 24 січня 2012 року надсилалися на адресу УПФУ як стягувача у виконавчому провадженні.

Права та обов'язки державного виконавця визначені ст.11 Закону № 606-XIV, якою, крім іншого, передбачено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб

боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Не використання Відповідачем передбачених законом повноважень для забезпечення реального виконання вимог УПФУ дозволяє дійти висновку про те, що ВДВС допущена бездіяльність під час примусового виконання вказаних виконавчих документів, а тому вимоги УПФУ в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на допущену Відповідачем бездіяльність, постанова начальника Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції ОСОБА_3 від 28 травня 2012 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції є неправомірною та підлягає скасуванню.

Стосовно зобов'язати ВДВС здійснити приєднання виконавчих документів до зведеного виконавчого провадження, накласти арешт на майно боржника в межах зведеного виконавчого провадження, направити до суду подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд відзначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, зокрема, від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, водночас суд не повноважний підміняти своїми рішеннями рішення суб'єктів владних повноважень, в даному випадку - Відповідача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки сторонами не були понесені судові витрати, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають присудженню жодній із сторін.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанови від 28 травня 2012 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції, допущену до при виконанні вимог Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області № Ф135у від 03.12.2010, № Ф135у від 04.10.2011, № Ф135у від 02.02.2011, № Ф22у від 04.03.2012, № Ф22у від 04.04.2012, № Ф 22у від 06.05.2011, № Ф135у від 06.05.2011, № Ф22у від 03.06.2012, № Ф22у від 05.07.2011, № Ф22у від 02.08.2011, № Ф22у від 02.09.2011, № Ф22у від 04.10.2011, № Ф22у від 03.11.2011, № Ф22у від 02.12.2011, № Ф22у від 04.01.2012, № Ф22у від 02.02.2012, № Ф22у від 02.03.2012, № Ф22у від 04.04.2012, № Ф22у від 03.05.2012 про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області заборгованості зі сплати страхових внесків.

Визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Ільїна О.О. від 28 травня 2012 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції здійснити примусове виконання вимог Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області № Ф135у від 03.12.2010, № Ф135у від 04.10.2011, № Ф135у від 02.02.2011, № Ф22у від 04.03.2012, № Ф22у від 04.04.2012, № Ф 22у від 06.05.2011, № Ф135у від 06.05.2011, № Ф22у від 03.06.2012, № Ф22у від 05.07.2011, № Ф22у від 02.08.2011, № Ф22у від 02.09.2011, № Ф22у від 04.10.2011, № Ф22у від 03.11.2011, № Ф22у від 02.12.2011, № Ф22у від 04.01.2012, № Ф22у від 02.02.2012, № Ф22у від 02.03.2012, № Ф22у від 04.04.2012, № Ф22у від 03.05.2012 про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області заборгованості зі сплати страхових внесків в межах повноважень, в порядку та способом, визначеними Конституцією і законами України, використовуючи надані права відповідно до закону і не допускаючи у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 7 серпня 2012 року в присутності представника позивача.

Постанова складена у повному обсязі 13 серпня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.