УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01.10.2012
Справа № 413/3950/2012 Головуючий в суді першої
Провадження № 22-ц/491/2782/12 інстанції - Власенко М.Д.
Категорія 26 (1) Доповідач - Савіна Г.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів - Грищенко Н.М., Турік В.П.,
при секретарі - Євтодій К.С.,
за участю - представника відповідача Маслюк Ірини Ігорівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») та просив стягнути з відповідача 14300 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв'язку із нещасним випадком який стався із ним під час виконання трудових обов'язків.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 липня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, на його користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» стягнуто 3000 грн. У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд безпідставно залучив його до участі у справі в якості відповідача, залишив поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України не застосовується до осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню та не звернув увагу на те, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів, а такого висновку позивач не надав. Також суд залишив поза увагою те, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності протиправних дій з боку відповідача щодо порушення законодавства з охорони праці та не застосував тримісячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 1971 року по 2005 рік працював на різних посадах у ПАТ "Кривбасзалізрудком". 05 грудня 2001 року під час виконання ним трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого його було травмовано, про що складено Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 10 грудня 2001 року та Акт № 16 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом за формою Н-1.
Висновком МСЕК від 29 вересня 2006 року ОСОБА_3 первинно встановлено 5 % втрати професійної працездатності.
Актом № 16 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 від 10 грудня 2001 року встановлено осіб, які допустили порушення законодавства - позивач ОСОБА_3, який порушив п. 8.24.1 "Системи управління охорони праці у Криворізькому залізорудному комбінаті", гірничий майстер ОСОБА_5, який порушив п. 3.3.2 "Посадової інструкції гірничого майстра нарізної дільниці" та начальник дільниці Калашник А.І., який порушив п. 3.2.8 і 3.3.2 "Посадової інструкції начальника нарізної дільниці".
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов'язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Доводи апеляційної скарги ПАТ "Кривбасзалізрудком" про те, що судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 29 вересня 2006 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Не приймає до уваги колегія суддів доводи ПАТ «Кривбасзалізрудком» про обов'язок Відділення Фонду відшкодування моральної шкоди і відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2006 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності протиправних дій з його боку щодо порушення законодавства з охорони праці, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, чого ним зроблено не було. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_3 у зв'язку з нещасним випадком, який стався із ним під час виконання трудових обов'язків встановлений в судовому засіданні та підтверджений самим фактом трудового каліцтва.
Доводи ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо пропуску позивачем строку позовної давності безпідставні, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, ступеня вини відповідача, конкретних обставин справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: