УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01.10.2012
Провадження № 22-ц/491/2296/12 Головуючий в суді першої
Справа № 2/441/1033/2012 інстанції - Камбул М.О.
Категорія 47 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 вересня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Куреденко О.П.,
за участю - позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 2009 року відповідач припинила брати участь у веденні домашнього господарства, вихованні дитини, почала нехтувати сімейними цінностями, а у листопаді 2009 року взагалі покинула сім'ю. За весь цей час ставлення відповідача до сім'ї не змінилося, через що вважає подальше спільне життя неможливим та таким, що суперечить його інтересам, тому просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_5 та витрати, пов'язані з реєстрацією розірвання шлюбу, покласти на відповідача.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, розірвано шлюб сторін, зареєстрований 17 вересня 1993 року Тернівським районним відділом РАЦС м. Кривого Рогу, актовий запис № 563.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем його позовних вимог, не з'ясував всі обставини справи та не звернув увагу на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2011 року, яким встановлений факт перешкоджання ОСОБА_5 з боку позивача в проживанні за місцем її реєстрації. Крім того, судом залишено поза увагою надані відповідачем докази, які підтверджують звернення позивача з позовом про розірвання шлюбу з корисливих мотивів.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що шлюб сторін зареєстровано 17 вересня 1993 року Тернівським районним відділом РАЦСу, актовий запис № 563.
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із позивачем.
У 2010 році позивач звертався з аналогічним позовом, який рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2010 року був задоволений, однак рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання шдюбу було відмовлено.
З даним позовом ОСОБА_2 звернувся в листопаді 2011 року.
Ухвалами від 12 грудня 2011 року та 13 лютого 2012 року суд першої інстанції двічі зупиняв провадження у справі та надавав сторонам відповідно двох- та чотирьохмісячний строк для примирення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що сторонам надавався максимальний строк для примирення, однак сторони не примирилися, мешкають протягом тривалого часу окремо, позивач наполягає на розірванні шлюбу, реєстрація шлюбу з відповідачем суперечить інтересам позивача, тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудови сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 111, 112 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову при розірванні шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
На думку колегії суддів, ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції, з дотриманням норм ст..ст. 213, 214 ЦПК України, з'ясував фактичні взаємини подружжя, мотиви й причини розлучення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування рішення в цій частині.
Так, посилання представника відповідача ОСОБА_4 на встановлений судовим рішенням факт перешкоджання ОСОБА_5 з боку позивача в її проживанні за місцем реєстрації, наявність рішення суду про вселення відповідача у квартиру, в якій мешкає позивач, та акт державного виконавця про виконання цього рішення напередодні розгляду даної справи, на думку колегії суддів, не є доказом того, що сімейні стосунки сторін продовжують існувати до теперішнього часу, а навпаки свідчать про відсутність у сторін почуттів взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, що унеможливлює збереження їх сім'ї.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про неправильне встановлення судом дати припинення шлюбних відносин - листопад 2009 року, оскільки, на думку представника відповідача, шлюбні стосунки сторонами не припинялися до теперішнього часу.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 мешкала разом із сім'єю за місцем своєї реєстрації до листопада 2009 року, після чого, внаслідок постійних сварок між подружжям та перешкоджань з боку чоловіка ОСОБА_2 у проживанні в квартирі, вимушена була її залишити.
Цей факт встановлений рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7. ОСОБА_2 про вселення, яке набрало законної сили, тому в силу положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Наявність цієї обставини, на думку колегії суддів, свідчить про те, що саме з листопада 2009 року сторони припинили спільне проживання через неприязні стосунки, що підтверджує доводи позивача про час припинення шлюбних відносин.
Аналізуючи всі надані сторонами докази в їх сукупності, зважаючи на наявність у провадженні місцевого суду справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, враховуючи, що судом використані усі передбачені законом заходи щодо збереження сім'ї, які не призвели до примирення сторін, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Текст повної ухвали складено 01 жовтня 2012 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Михайлів
Н.О.Соколан