Справа № 2-2657/11 2/2012/397/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді -Срокіної І.І.,

за участю секретаря - Скрипка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист честі гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом. Просили визнати поширені відповідачкою серед мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 відомості про те, що позивач ОСОБА_3 позбавила життя двох своїх чоловіків, з якими перебувала у шлюбі, що вона незаконно отримала житлову квартиру АДРЕСА_2, що позивач ОСОБА_2 заробляє на життя гроші шляхом вчинення крадіжок товарів на торгівельному ринку «Барабашово»у м. Харкові і є «барабашовським злодієм», що позивачка ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя та має з іншими чоловіками сторонні статеві зв»язки за гроші, виходячи з чого є продажною жінкою -такими, що є неправдивими, не відповідають дійсності, є поєднаними із умисним штучним звинуваченням позивачів у скоєнні тяжких злочинів, плямують їх, принижують честь, гідність і ділову репутацію, завдають моральних страждань та моральної шкоди, зобов»язати відповідача спростувати поширену неправдиву негативну інформацію про позивачів шляхом доведення в усній формі до відома сусідів житлового будинку АДРЕСА_1 відомостей, щодо неправдивості поширеної нею інформації; стягнути з відповідача на користь позивачів грошову суму у розмірі 5000 грн. у якості відшкодування понесених ними витрат на надання правової допомоги, 34, 00 грн. сплати державного мита та 75,00 грн. сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів грошову суму у розмірі по 500 грн. в якості відшкодування нанесеної їм моральної шкоди.

Неодноразово уточнювали позовні вимоги і у остаточній редакції в обґрунтування вказували, що приблизно в травні-червні 2011 року відповідачем безпідставно та протиправно про них були поширені завідомо неправдиві, негативні відомості, які принижують їхню честь, гідність і ділову репутацію та завдають їм моральної шкоди, в тому числі і відомості, що поєднані із звинуваченням їх у вчиненні тяжких злочинів. Внаслідок чого були зганьблені і знеславлені їх честь, гідність і особиста репутація, порушені законні інтереси та їм довелося пережити гострі моральні страждання. Гострота цих переживань посилилася у зв»язку з тим, що їх робота і взаємовідносини з людьми є відкритими, мешканці їхнього будинку, в межах Жовтневого району м. Харкова і у м. Харкові знають і довіряють їм. Зазначають, що їх нормальні життєві зв»язки порушені, як і звичайний для них душевний стан, на відновлення якого ними прикладаються додаткові зусилля. Такі ж зусилля виявились необхідними для утримання на тому ж рівні стосунків з усіма сусідами житлового будинку, з людьми на роботі, в сім»ї, однак, з»явилися такі люди, які почали сприймати їх з особистою недовірою. Позивачі позбавлені можливості повноцінно жити і працювати, зокрема у зв»язку з наданням відповідних пояснень сусідам щодо правдивості чи неправдивості поширеної відповідачкою інформації.

У листопаді 2011 року із зустрічним позовом звернулася ОСОБА_4, у якому просила у якості відшкодування моральної шкоди, завданої заявленими неправдивими твердженнями, що суперечать дійсності стягнути 1 грн. та понесений нею судовий збір у розмірі 197 грн. з позивачів за основним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що вона не поширювала про позивачів за основним позовом завідомо неправдиві негативні відомості, дане твердження не обґрунтоване, та не відповідає дійсності, ніяких чуток, чи недостовірної інформації відносно них нею не було розповсюджено серед мешканців. Вважає, що жодних доказів в підтвердження своїх тверджень та обґрунтування позовних вимог не надано.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та представник ОСОБА_5 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили про їх задоволення, надали суду пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Проти задоволення зустрічного позову заперечували у зв,язку із недоведеністю заявлених вимог.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник, в процесі розгляду справи проти задоволення первісного позову заперечували, зустрічні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, суду пояснили, що ніякої інформації про позивачів ОСОБА_4 не розповсюджувала, неприязні стосунки між ними склалися на грунті її суспільної діяльності.

В останнє судове засідання відповідач за основним позовом не з»явилась, надала до суду клопотання, в якому просила розглянути справу за її відсутністю та без участі її представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічні вимоги задоволенню не підлягають.

Стаття 32 Конституції України гарантує кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Так само є недоторканою ділова репутація особи у відповідності до ст. 299 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Право кожного на повагу до його честі та гідності визначено в ст. 28 Конституції України, ст. 270 ЦК України. Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю. Згідно із ч. 1. ст. 273 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Суд встановив, що у червні 2011 року відповідач за основним позовом поширила відносно відповідачів недостовірну інформацію, про те, що «ОСОБА_3 позбавила життя двох своїх чоловіків, з якими перебувала у шлюбі, що вона незаконно отримала житлову квартиру АДРЕСА_2, що позивач ОСОБА_2 заробляє на життя гроші шляхом вчинення крадіжок товарів на торгівельному ринку «Барабашово»у м. Харкові, виходячи з чого він є «барабашовським злодієм», що позивач ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя та має з іншими чоловіками сторонні статеві зв»язки за гроші».

Факт поширення недостовірної інформації у судовому засіданні підтверджується поясненнями свідків.

Так, свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_1 знає,бо їх діти навчаються разом, знає її матір, у червні 2011вона була свідком конфлікту між ОСОБА_3 та відповідачем, у її присутності на тролейбусній зупинці «Меховая фабрика» відповідач стверджувала, що «ОСОБА_3 убила двух мужей, дочь ее особа легкого поведения, а зять барабашовский вор». Через два дні вона зустріла ОСОБА_1 і розповіла їй про вказані події.

Раніше відповідача не знала, після цих подій через деякий час зустріла її і впізнала.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що сторони знає, між ними склалися неприязні стосунки відносно дитячої площадки та абикоси, біля якої ставить автомобіль ОСОБА_1.

У цей день у червні 2011року, приблизно 06 числа, чекали приїзду представників виконкому по скарзі мешканця будинку, щодо шашличної яку нібито побудували. У під,їзді будинку ОСОБА_4 казала, що ОСОБА_1 «жінка легкої поведінки», а її чоловік «барабашовський вор».

У суду немає підстав не довіряти показанням свідків , оскільки вони попереджались судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і дали показання,які не суперечать поясненням інших учасників процесу.

Суд вважає, що твердження відповідача ОСОБА_4 містять недостовірну інформацію, яка принижує відповідачів, посягає на їх честь та гідність, ділову репутаціє і, таким чином, порушує їх особисте право -право на повагу до гідності, честі та ділової репутації. Це спричинило заподіяння позивачам моральної шкоди, що полягає у втратах немайнового характеру внаслідок моральних страждань через неправдиву та негативну характеристику їх особистостей та діяльність ОСОБА_2

Враховуючи об'єктивно встановлені судом обставини справи, пояснення сторін і свідків, дослідження матеріалів справи, суд вважає за необхідне визнати поширені відповідачем відомості щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що не відповідають дійсності. Вимоги позивачів, щодо зобов,язання відповідача спростувати недостовірну інформацію задоволенню не підлягають, оскільки не зазначено спосіб яким це необхідно зробити.

Не підлягають задоволенню і вимоги відносно стягнення з позивача витрат на правовому допомогу у розмірі 5000 грн., оскільки вони документально не підтверджені.

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму ВС України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, викладення її в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, а також в іншій формі хоча б одній особі. Тобто, відповідач вчинила саме поширення недостовірної інформації про позивачів, що принижує їх честь, гідність і ділову репутацію. Оскільки поширена недостовірна інформація містить конкретні посилання на імена позивачів, то вона стосується саме позивачів особисто, як фізичних осіб та діяльність, якою займається відповідач ОСОБА_8

Суд прийшов до висновку, що відповідачем дійсно поширено відомості про події та явища, яких не існувало взагалі. Доказів іншого відповідач суду не надала. Інформація про відповідачів є негативною. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Така інформація порушує право відповідачів на повагу до їх гідності, честі та ділової репутації.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також її ділової репутації.

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо завдання позивачам моральної шкоди, виходячи з конкретних обставин справи, а саме, розповсюдженням серед громадян району, в якому проживають позивачі, шляхом образливих висловлювань , що не відповідає дійсності, порушує особисті немайнові інтереси позивачів, порочать їх честь, гідність і ділову репутацію, що задавало їм моральну шкоду.

Приймаючи до уваги викладене, виходячи з принципів виваженості, розумності та справедливості, суд вважає, необхідним частково задовольнити позовні вимоги позивачів в частині відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивачів в рахунок відшкодування моральної шкоди по сто п,ятдесят грн.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов,язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні зустрічних позовних вимог суд виходить із того, що нею не надано жодного доказу на підтвердження зустрічного позову. Пояснення позивача,її представника стосувалися лише першопричин конфлікту, який виник між сторонами. Надані свідком ОСОБА_9 пояснення стосувалися лише суспільної діяльності ОСОБА_4,жодної інформації по суті позовних вимог свідок суду не надав. Матеріали справи містять письмові документи які позитивно характеризують ОСОБА_4, її активну і позитивну громадську діяльність , але жодним чином не підтверджують обгрунтованість її вимог.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а якщо позов задоволений частково, судові витрати присуджуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 10, 11, 57, 59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 270, 273, 275, 277, 280, 297, 1167, 1172 ЦК України, ст. 3, 28, 32 Конституції України, п. 15 Постанови Пленуму ВС України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 вересня 1995 року, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недостовірною поширену ОСОБА_4 серед мешканців будинку АДРЕСА_1 у липні 2011 року інформацію, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно того, що «ОСОБА_3 позбавила життя двох своїх чоловіків з якими перебувала у шлюбі, ОСОБА_2 заробляє на життя шляхом вчинення крадіжок товарів на торгівельному ринку «Барабашово»і є барабашовським злодієм, а ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя та має із іншими чоловіками сторонні статеві зв,язки за гроші».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди по 150 ( сто п,ятдесят) гривень кожному.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені ними судові витрати у розмірі по 5( п,ять) грн. 66 коп кожному і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 25 ( двадцять п,ять) грн. кожному.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у іншій частині відмовити.

ОСОБА_4 у задоволенні зустрічних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий суддя Срокіна І.І.