Дата документу 01.10.2012 Справа №22-ц-5044/12
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5044/2012 Головуючий у 1 інстанції Каракай Н.Д,
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2012 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Гончара О.С.,
суддів Панкеєва О.В., Воробйової І. А.
при секретарі Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Аграрний Дім»Гуляйпільського району Запорізької області на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Аргарний Дім»Гуляйпільського району Запорізької області, третя особа: відділ Держкомзему в Гуляйпільському районі Запорізької області про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Аграрний Дім» Гуляйпільського району Запорізької області, третя особа: відділ Держкомзему в Гуляйпільському районі Запорізької області про визнання недійсною додаткової угоди від 15.07.2009 року до договору оренди землі від 15.01.2005 року, та зобов'язати відповідача повернути їй земельну ділянку.
В позовній заяві зазначала, що вона є власником земельної ділянки розміром 7,1485 га, що розташована на території Гуляйпільської міської ради Запорізької області.
15 січня 2005 року вона уклала договір оренди з відповідачем строком на 5 років, термін дії якого закінчився 20.03.2011 року.
На її вимогу повернути земельну ділянку в зв'язку з закінченням строку дії договору, відповідач повідомив, що додатковою угодою від 15.07.2009 року строк дії договору оренди землі продовжено. Однак вона додаткову угоду не підписувала і нікого на це не уповноважувала. За її заявою прокурорською перевіркою встановлено, що вказана додаткова угода є фіктивною, з цього приводу порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2012 року позов задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду від 15.07.2009 року до договору оренди землі від 15.01.2005 року, зобов'язано ПАТ «Аграрний Дім» повернути їй земельну ділянку та стягнуто на користь позивача судовий збір в сумі 94,10 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Аграрний Дім» Гуляйпільського району Запорізької області подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга , що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції , що 15.01. 2005 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Аграрний Дім»укладено договір оренди належної позивачці земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею розміром 7,1485 га, розташованої на території Гуляйпільської міської ради Запорізької області. Строк оренди визначений у 5 років. (арк..с.9-11)
15.07.2009 року (арк.с.8) від імені ОСОБА_2 з ПАТ «Аграрний Дім»укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди, зокрема, в частині строку дії договору вказано, що їх укладено на 10 років. Додаткова угода зареєстрована у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК»21 жовтня 2009 року за № 040926900057. (арк.с.8)
Висновком спеціаліста ст. експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУУМВС України в Запорізькій області № 118 від 14.11.2011 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в розділі «Реквізити сторін»в графі «Орендодавець ОСОБА_2»в додатковій угоді від 15.07.2009 року до договору оренди землі б/н від 15.01.2005р., зареєстровані в центрі ДЗК 21.10.2009 р. за № 040926900057 виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.91-93).
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 -215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Зокрема, суд першої інстанції вірно керувався ч. 1, ч. 3 ст. 215, ч.1, ч.3 ст. 203 ЦК України, за якими зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а недодержання в момент вчинення правочину вказаних вимог є підставою недійсності правочину.
Доводи апеляційної скарги полягають у викладенні апелянтом думки про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки останній вважає, що суд неправильно оцінив вищевказаний висновок (а.с.91-93). Апелянт зазначає, що даний висновок складений з порушенням вимог Закону України «Про судову експертизу», а тому не мав братися судом до уваги.
Ці доводи є неприйнятними, оскільки суперечать ст. ст. 57-59, 64 ЦПК України. Згідно наведених норм процесуального права наявний у справі висновок (а.с.91-93) є належним, допустимим письмовим доказом у справі, на підставі якого суд першої інстанції вірно визнав доведеною ту обставину, що позивачка не підписувала вчинені від її імені дві додаткові угоди до договорів оренди землі. Відповідно, вказаний письмовий доказ за своєю правовою природою не може узгоджуватися з приписами Закону України «Про судову експертизу», оскільки не є висновком судової експертизи, щодо призначення якої сторони не клопотали, яка в справі судом не призначалася і не проводилася відповідною судово-експертною установою.
Посилання в апеляційній скарзі щодо розгляду справи без участі представника відповідача, який перебував на лікарняному на час розгляду справи та без позивача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, та оскільки представник відповідача повторно не з'явився в судове засідання, суд розглянув справу без участі відповідача.
За змістом ст. 169 ЦПК України, при повторній неявці відповідача, або його представника, суд розглядає справи незалежно від причин його неявки.
Справа розглядалася за участю представника позивача, а позивач надав письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.
Отже розгляд справи без участі позивача та представника відповідача здійснювався відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Відповідач діє всупереч вимогам ст. ст. 10,60 ЦПК України, які зобов'язують його на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами. Таких доказів не надано ані до суду першої, ані апеляційної інстанції. Надані позивачем письмові докази не спростовані.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не призначено експертизу за клопотанням відповідача, само по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову, а в суді апеляційній інстанції клопотань про витребування або надання доказів, призначення експертиз, відповідно до п.6 ст.295 та ч. 2 ст. 303 ЦПК України, при подачі апеляційній скарзі не заявлялося.
Судом першої інстанції вирішено питання, що ті фактичні дані, що позивачка не підписувала додаткові угоди до договорів узгоджуються з ч. 3 ст. 203 ЦК України. В правовідносинах сторін має місце та обставина, що позивачка, як учасник правочину, не мала внутрішньої волі і не виявляла вільного волевиявлення на укладення додаткових угод, що суперечить ст.627 ЦК України, яка встановлює свободу договору.
В даній справі встановлено, що позивачка, яка не брала участі в укладенні додаткових угод, що відповідно ч. 1 ст. 218 ЦК України підтверджено належним письмовим доказом - висновком спеціаліста, не мала змоги виявити своє волевиявлення на укладення додаткових угод. Не може бути дійсним правочин, укладений без волевиявлення однієї із сторін.
Таким чином, додаткова угода до договору оренди земельних ділянок не відповідає вимогам вищевказаних норм матеріального права, зокрема, ч. 3 ст. 203 ЦК України, що, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду ст. 213 ЦПАК України є хибними, оскільки рішення суду містить в собі обґрунтування, висновки суду відповідають матеріалам справи не спростовані відповідачем.
Із апеляційної скарги вбачається, що інші доводи не мають належного обґрунтування у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності зазначеного судового рішення та для постановляння рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 -315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Аграрний Дім»Гуляйпільського району Запорізької області відхилити.
Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2012 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддясуддясуддя
Гончар О.С. Панкеєв О.В. Воробйова І.А.