УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.10.2012

Провадження № 22-ц/491/2299/12 Головуючий в суді першої

Справа № 444/1112/12 інстанції - Чумак Н.О.

Категорія 5 (1 ) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.,

при секретарі - Куреденко О.П.,

за участю - позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 (третя особа - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 20") про визначення часток у спільній сумісній власності, встановлення порядку користування житловим приміщенням та вселення у квартиру, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній сумісній власності та визначення порядку користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визначення часток у спільній сумісній власності, встановлення порядку користування житловим приміщенням та вселення у квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому та відповідачам на праві спільної сумісної власності. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачі - його колишня дружина та донька - чинять йому перешкоди в користуванні житлом та в добровільному порядку вирішувати дане питання не бажають, тому просив суд визначити частки у спільній сумісній власності, визначивши що кожному із співвласників належить по 1/3 частині, вселити його в спірну квартиру та встановити порядок користування житловим приміщенням, виділивши йому в користування окрему кімнату розміром 12,2 кв. м, а відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - дві кімнати розміром 18,4 кв. м та 10,3 кв. м, залишивши в спільному користуванні коридор, вбиральню, ванну кімнату та кухню.

У травні 2012 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній сумісній власності та порядку користування житловим приміщенням і просили суд визнати за кожним з них право власності по 1/3 частині спірної квартири, визначити порядок користування спірною квартирою, виділивши в користування ОСОБА_5 кімнату площею 12,2 кв.м, ОСОБА_4 - кімнату площею 10,3 кв. м, а ОСОБА_2 - кімнату площею 18,4 кв. м, залишивши в загальному користуванні інші приміщення.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 і ОСОБА_5 задоволені частково, визначено, що кожному з них належить право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 вселено в зазначену квартиру, з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто судові витрати в сумі 321 грн. 90 коп., з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 стягнуто судові витрати в сумі 109 грн. 56 коп., у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 ставить питання про зміну рішення суду та відмову ОСОБА_2 в задоволенні його вимоги про вселення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, суд дійшов помилкового висновку відносно того, що вона з донькою створювала перешкоди позивачу у користуванні квартирою, та не надав оцінку їх поясненням з цього приводу. Також суд залишив поза увагою те, що через неприязні стосунки вони з відповідачем не можуть проживати в одній квартирі. Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_2 фактично проживає в іншому місці та з іншою сім'єю, в той час як вони з донькою проживають у спірній квартирі, утримують її за власний рахунок та не мають іншого житлового помешкання.

Позивач ОСОБА_2 надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу відхилити і залишити рішення суду без змін.

Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_4, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. ОСОБА_5 надіслала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні, проте колегія суддів визнала причину неявки останньої неповажною та ухвалила розглядати справу без участі відповідачів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є співвласниками приватизованої квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва від 22 лютого 2001 року № 38.

Спірна квартира складається з трьох кімнат, житловою площею 40,9 кв.м, в тому числі кімнати №1 - площею 18,4 кв.м, кімнати 3» площею 12,2 кв.м кімнати №3 площею 10,3 кв.м, кухні площею 5,1 кв.м, ванної кімнати 2,0 кв.м, вбиральні площею 0,9 кв.м, коридору 5,2 кв.м, вбудованої шафи площею 0,8 кв.м, балкону площею 0,8 кв.м, а всього загальною площею 55,7 кв. м.

Спір між сторонами виник з приводу права позивача на вселення у квартиру та порядку користування нею.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції перевірив доводи та заперечення сторін, у повному обсязі встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і вселення позивача у квартиру.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 2 ст. 358 ЦК України передбачено, що співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Наприклад, якщо обєктом спільної часткової власності є квартира, установити хто і яким приміщенням буде користуватися.

Частиною 3 указаної статті передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (ч. 2 ст. 364 ЦК України), проте такі позовні вимоги сторонами заявлені не були.

Встановивши під час розгляду справи, що відповідачі користуються часткою квартири, яка належить позивачу, та перешкоджають йому у вселенні в квартиру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав позивача щодо користування належною йому частиною спільної власності.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності існування у позивача перешкод в користуванні квартирою та підстав для захисту його прав власника в судовому порядку не спростовують висновків суду, оскільки права власника житлового будинку, квартири, крім вищезазначених норм, також визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 Житлового Кодексу України, які передбачають правовласника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Розглянувши спір, суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про вселення позивача в спірну квартиру, захистивши його порушені права у спосіб, визначений законом.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду підтверджені наявними у справі доказами, інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для її задоволення.

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Текст повної ухвали складено 01 жовтня 2012 року.

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: Л.В.Михайлів

Н.О.Соколан