Справа № 1570/2647/2012
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрухіва В.В.
при секретарі Белан М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової служби в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу голови Державної податкової служби в Одеській області від 06.03.2012 року № 93-О про звільнення ОСОБА_1 з 14.03.2012 року від виконання обов'язків по посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу організації досудового слідства слідчого управління Державної податкової служби в Одеській області, яку ОСОБА_1 займала на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2, у зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору, п.2 ст.36 КЗпП України; про зобов'язання голову Державної податкової служби в Одеській області поновити ОСОБА_1 з 14.03.2012 року виконуючим обов'язки по посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу організації досудового слідства слідчого управління Державної податкової служби в Одеській області, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2012 року по момент винесення судового рішення, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. № 100 (з урахуванням незаконно невиплачених надбавок за вислугу років і ранги державного службовця та їх індексації); про стягнення грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в сумі 5000 грн., а також визнання неправомірною бездіяльності Державної податкової служби в Одеській області по невнесенню до трудової книжки ОСОБА_1 запису про прийняття нею 11.05.2005 року Присяги державного службовця України, по невиданню 11.05.2005 року наказу про присвоєння 15 рангу державного службовця, 12.05.2007 року -наказу про присвоєння чергового 14 рангу державного службовця, з 12.05.2009 року -наказу про присвоєння чергового 13 рангу державного службовця, з 12.05.2011 року -наказу про присвоєння чергового 12 рангу державного службовця, по не нарахуванню і невиплаті надбавок за вислугу років на державній службі і не присвоєння рангів, всіх виплачуваних ОСОБА_1 з 11.05.2005 року по 14.03.2012 року сум; про зобов'язання голову Державної податкової служби в Одеській області видати накази про присвоєння ОСОБА_1 з 11.05.2005 року 15 рангу державного службовця, з 12.05.2007 року -чергового 14 рангу державного службовця, з 12.05.2009 року -чергового 13 рангу державного службовця, з 12.05.2011 року -чергового 12 рангу державного службовця, про внесення до трудової книжки ОСОБА_1 записів про прийняття нею 11.05.2005 року Присяги державного службовця України, про присвоєння з 11.05.2005 року 15 рангу державного службовця, з 12.05.2007 року -чергового 14 рангу державного службовця, з 12.05.2009 року -чергового 13 рангу державного службовця, з 12.05.2011 року -чергового 12 рангу державного службовця, про усунення порушень прав ОСОБА_1 та здійснення перерахунку і виплату не донарахованих з причини не нарахування надбавок за вислугу років на державній службі і не присвоєння рангів, всіх виплачуваних з 11.05.2005 року по 14.03.2012 року сум (з 11.05.2008 року до 11.05.2010 року надбавка за вислугу років щомісячно у розмірі 10 відсотків до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг, а з 11.05.2010 року і до 14.03.2012 року -у розмірі 15 відсотків).
Ухвалою суду від 24.09.2012 року позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності Державної податкової служби в Одеській області по невнесенню до трудової книжки ОСОБА_1 запису про прийняття нею 11.05.2005 року Присяги державного службовця України, по невиданню 11.05.2005 року наказу про присвоєння 15 рангу державного службовця, 12.05.2007 року -наказу про присвоєння чергового 14 рангу державного службовця, з 12.05.2009 року -наказу про присвоєння чергового 13 рангу державного службовця, з 12.05.2011 року -наказу про присвоєння чергового 12 рангу державного службовця, по не нарахуванню і невиплаті надбавок за вислугу років на державній службі і не присвоєння рангів, всіх виплачуваних ОСОБА_1 з 11.05.2005 року по 14.03.2012 року сум; про зобов'язання голову Державної податкової служби в Одеській області видати накази про присвоєння ОСОБА_1 з 11.05.2005 року 15 рангу державного службовця, з 12.05.2007 року -чергового 14 рангу державного службовця, з 12.05.2009 року -чергового 13 рангу державного службовця, з 12.05.2011 року -чергового 12 рангу державного службовця, про внесення до трудової книжки ОСОБА_1 записів про прийняття нею 11.05.2005 року Присяги державного службовця України, про присвоєння з 11.05.2005 року 15 рангу державного службовця, з 12.05.2007 року -чергового 14 рангу державного службовця, з 12.05.2009 року -чергового 13 рангу державного службовця, з 12.05.2011 року -чергового 12 рангу державного службовця, про усунення порушень прав ОСОБА_1 та здійснення перерахунку і виплату не донарахованих з причини не нарахування надбавок за вислугу років на державній службі і не присвоєння рангів, всіх виплачуваних з 11.05.2005 року по 14.03.2012 року сум (з 11.05.2008 року до 11.05.2010 року надбавка за вислугу років щомісячно у розмірі 10 відсотків до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг, а з 11.05.2010 року і до 14.03.2012 року -у розмірі 15 відсотків) -залишений без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Решту позовних вимог позивач обгрунтувала тим, що вона майже сім років працювала виконуючим обов"язки слідчого відділу податкової міліції ДПА (ДПС) в Одеській області, а саме: з 11.05.2005 року по 14.03.2012 року. Проте, наказом голови ДПС в Одеській області від 06.03.2012 року № 93-0 її з 14.03.2012 року звільнено від виконання обов"язків по вищевказаній посаді, яку вона займала на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2, у зв"язку із закінченням терміну строкового трудового договору. Позивач вважала звільнення незаконним, так як на протязі всього періоду роботи її 7 разів призначали на посади і жодного разу не звільняли на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Позивач, посилаючись на ч. 2 ст.39-1 КЗпП України вважала, що оскільки строкові трудові договори з нею були переукладені декілька разів, трудовий договір з нею вважається таким, що укладений на невизначений строк. Тому звільнення її на підставі п.2 ст.36 КЗпП України позивач вважала незаконним та просила поновити її на роботі. В обгрунтування моральної шкоди позивач посилалася на виникнення в неї гіпертонічного кризу в зв"язку з незаконним звільненням.
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити з наведених підстав.
Представник відповідача - Державної податкової служби в Одеській області у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вважаючи вимоги позивача незаконними, необгрунтованими та посилаючись на норми КЗпП України, Закону України «Про державну службу» та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 просила у позові відмовити повністю.
Представинк Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, повідомлений належним чином, до суду не з"явився.
Заслухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача, допитавши в якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши надані письмові докази, особову справу позивача, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 11.05.2005 року по 14.03.2012 року працювала в ДПА (ДПС) в Одеській області, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.31-36).
Згідно заяви ОСОБА_1 наказом ДПА в Одеській області від 28.03.2011 р. № 146-0 її призначено виконуючим обов'язки по посаді старшого слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділення слідчого відділу -податкової міліції державної податкової адміністрації в Одеській області на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років-основного працівника ОСОБА_2 Тобто з ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір.
У січні 2012 року, у зв'язку з реорганізацією ДПА в Одеській області шляхом перетворення в ДПС в Одеській області, згідно заяви ОСОБА_1, наказом ДПС в Одеській області від 31.01.2012 року № 6-о ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов'язки по посаді старшого слідчого з ОВС відділу організації досудового слідства слідчого управління ДПС в Одеській області на період відсутності основного працівника ОСОБА_2, яка знаходилася на той час у відпустці по догляду за дитиною, до дня її фактичного виходу з відпустки, в порядку переведення з ДПА в Одеській області.
У зв'язку з отриманням рапорту ОСОБА_2 щодо переривання нею відпустки по догляду за дитиною та вихід на службу з 15.03.2012 року, наказом голови ДПС в Одеській області від 06.03.2012 року № 24-в, її відпустка була перервана та ОСОБА_2 приступила до виконання службових обов'язків з 15.03.2012 року.
Наказом ДПС в Одеській області від 06 березня 2012 року № 93-о позивача було звільнено від виконання обов'язків по посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу організації досудового слідства слідчого управління ДПС в Одеській області, 14.03.2012 року, яку вона займала на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2, у зв'язку з закінченням терміну строкового трудового договору.
Трудова книжка видана позивачці 21.03.2012 року.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 не змогли підтвердити суду факт відмови позивача від отримання трудової книжки 14.03.2012 року та той факт, що трудова книжка була офрмлена та готова до видачі позивачу 14.03.2012 року, а тому викладений в ухвалі суду про відкриття провадження у справі висновок про поважність причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди - є обгрунтованим.
Згідно з ч.2 ст. 23 Кодексу законів про працю України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть установлюватися на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання чи інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9, при укладанні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, поверненням на роботу працівниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною...)
Отже, у вищезазначеному випадку роботодавець має право прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово не зайнятої посади за строковим трудовим договором на період перебування працівниці у відпустці по вагітності та пологах, а в подальшому - на період відпустки для догляду за дитиною.
Слід зазначити, що у правовому становищі працівників, які уклали строкові трудові договори, є певні особливості. Працівник, який уклав строковий трудовий договір, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП. Звільнення провадиться без його заяви, за наказом роботодавця.
Згідно з частиною третьою статті 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. При цьому наказом або розпорядженням має бути оформлений і письмовий трудовий договір, і трудовий договір в іншій формі, яка переважає на практиці (у законодавстві назви такій формі не надано, а в науковій літературі її називають усною). Одним із способів укладення трудового договору в усній формі є досягнення згоди між його сторонами написанням працівником заяви, накладенням резолюції роботодавцем та виданням власником або уповноваженим ним органом наказу (розпорядження) про прийняття на роботу. Слід розмежовувати поняття «укладення трудового договору» і «оформлення укладення трудового договору». Оформлення такого трудового договору повинно здійснюватися відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України.
Слід зазначити, що частиною першою статті 181 КЗпП України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до ч.3 статті 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
Тому на період перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною за ним зберігається та посада, з якої він йшов у зазначену відпустку. Однак на період відсутності цього працівника адміністрація підприємства може прийняти на роботу іншого працівника по строковому трудовому договору (частина друга статті 23 КЗпП України) на період до виходу з відпустки по догляду за дитиною основного працівника.
Таким чином, після виходу на роботу основного працівника ОСОБА_2 строковий трудовий договір працівника ОСОБА_1, яка працювала по строковому трудовому договору, припиняється відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Припинення трудового договору через закінчення строку (п.2 ст.36 КЗпП України) не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника, в даному випадку ОСОБА_1 Оскільки свою волю на укладання строкового трудового договору ОСОБА_1 виявила під час написання заяви про призначення її на посаду за строковим договором, то водночас погодилась на припинення такого договору в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як вбачається з матеріалів справи, а також з дослідженої судом особової справи ОСОБА_1, увесь час роботи в ДПА в Одеській області (потім - ДПС в Одеській області), починаючи з травня 2005 року, позивачка виконувала обов'язки по посадах слідчого різних основних працівників на період знаходження їх у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Тобто, кожного разу з ОСОБА_1 укладався строковий трудовий договір, і ОСОБА_1 з однієї "декретної посади" перепризначалася виконуючим обов'язки по іншій декретній посаді (посаді основного працівника, який знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
Відповідно до ч.2 ст.39-1 КЗпП України, на яку посилається позивачка в обгрунтування своїх вимог, трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Як вже зазначалося вище, згідно ч.2 ст.23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Тобто законодавцем передбачено певні обмеження, коли строковий трудовий договір, навіть за умов неодноразового переукладення, не може вважатися таким, що укладений на невизначений строк.
Є очевидним, що трудові договори, що укладалися з позивачкою на період відпусток по догляду за дитиною основних працівників, з урахуванням інтересів цих працівників, можуть бути лише строковими.
За таких обставин, навіть кількаразове переукладення строкового трудового договору з позивачкою, тим більше по різних посадах, не може мати наслідком виникнення між нею та відповідачем (ДПС в Одеській області) трудових відносин на невизначений строк, і трудовий договір з ОСОБА_1 на виконання обов'язків по посаді, з якої її було увільнено наказом № 93-о від 06.03.2012 року, є строковим трудовим договором.
Таким чином, наказом ДПС в Одеській області від 06 березня 2012 року № 93-о позивача було законно звільнено від виконання обов'язків з 14.03.2012 року у зв'язку з виходом на роботу основного працівника ОСОБА_2, а тому вимоги про визнання неправомірним та скасування даного наказу, зобов'язання поновити на посаді, нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.
Визнаючи законним звільнення позивача, суд не вбачає підстав згідно ст.237-1 КЗпП України для відшкодування моральної шкоди, оскільки права ОСОБА_1 порушені не були.
Таким чином, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу голови Державної податкової служби в Одеській області від 06.03.2012 року № 93-О про звільнення ОСОБА_1 з 14.03.2012 року від виконання обов'язків по посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу організації досудового слідства слідчого управління Державної податкової служби в Одеській області, яку ОСОБА_1 займала на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2, у зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору, п.2 ст.36 КЗпП України; про зобов'язання голову Державної податкової служби в Одеській області поновити ОСОБА_1 з 14.03.2012 року виконуючим обов'язки по посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу організації досудового слідства слідчого управління Державної податкової служби в Одеській області, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2012 року по момент винесення судового рішення, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. № 100 (з урахуванням незаконно невиплачених надбавок за вислугу років і ранги державного службовця та їх індексації); про стягнення грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в сумі 5000 грн. належить відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-9, 11, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу голови Державної податкової служби в Одеській області від 06.03.2012 року № 93-О про звільнення ОСОБА_1 з 14.03.2012 року від виконання обов'язків по посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу організації досудового слідства слідчого управління Державної податкової служби в Одеській області, яку ОСОБА_1 займала на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2, у зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору, п.2 ст.36 КЗпП України; про зобов'язання голову Державної податкової служби в Одеській області поновити ОСОБА_1 з 14.03.2012 року виконуючим обов'язки по посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу організації досудового слідства слідчого управління Державної податкової служби в Одеській області, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2012 року по момент винесення судового рішення, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. № 100 (з урахуванням незаконно невиплачених надбавок за вислугу років і ранги державного службовця та їх індексації); про стягнення грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в сумі 5000 грн. -відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2012 року
Суддя: В.В.Андрухів