ун. № 2608/9010/12

пр. № 2/2608/4758/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 року

Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Кузьменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 28 травня 2012 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 10 квітня 1991 року.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що сімейне життя із відповідачем виявилося невдалим, через різницю характерів, відсутність взаєморозуміння і довір'я, внаслідок чого втрачено почуття любові та поваги один до одного. Зазначає, що шлюбні відносини вони із відповідачем не підтримують з квітня 2007 року, коли ОСОБА_2 залишив сім'ю і став проживати окремо. Також вказує, що шлюб носить формальний характер, оскільки втрачено почуття любові та поваги, примирення не бажає. Від шлюбу мають повнолітню дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачкою. Відповідач допомогу на утримання дітей не надає.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, надала відповідні пояснення. Наполягала на розгляді справи за відсутності відповідача. Не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, клопотання про перенесення розгляду справи або розгляд справи у його відсутність не надав, про причини, які свідчать про поважність неявки в судове засідання не повідомив.

Суд, керуючись положеннями ст. ст. 169, 224 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних в справі доказів, ухваливши по справі заочне рішення за згодою позивачки.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що між сторонами втрачено почуття любові та взаєморозуміння, шлюб фактично розпався, сторони не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, спільного господарства не ведуть, мають окремі бюджети. Таким чином, суд знаходить, що сім'я розпалася остаточно, примирення бути не може, шлюб носить формальний характер, а тому підлягає розірванню.

Також позивачка просила стягнути з відповідача судові витрати за отриману правову допомогу та сплату судового збору.

Суд вважає, що і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 23 травня серії 12 АААЛ № 916270 ОСОБА_1 сплачено 300,00грн. за складання заяви про розірвання шлюбу на користь Адвокатського об'єднання «Юридична консультація Святошинського району». Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду України, згідно п. 16 Постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2011 року № 11 у рішенні суду про розірвання шлюбу має бути зазначено, в якому розмірі та з кого (з одного чи з обох з подружжя) стягується судовий збір (державне мито).

Крім того, позивачка просила витрати, пов'язані з реєстрацією розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану, покласти на відповідача.

Проте, чинне законодавство не передбачає будь-яких витрат пов'язаних з реєстрацією розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану, в зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 105, 112, 113 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 60, 84, 209, 212-215, 226 ЦПК України суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 10 квітня 1991 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінградської райдержадміністрації м. Києва, актовий запис № 465 - розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу у відділі РАЦС м. Києва, ОСОБА_1 залишити її шлюбне прізвище - " ОСОБА_1 ".

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп. та за отриману правову допомогу в розмірі 300грн. 00 коп., а всього 407 грн. 30 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ :