Справа № 22-997-07 Голов, в 1 ін ст.- Грипіч Л.А.
Категорія - Ц-2 Доповідач-Василевич B.C.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 жовтня 2007 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді - Василевича B.C.
Суддів: Гордійчук C.O., Шимківа С.С.
при секретарі Чалій Н.О.
з участю позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача Овчарук С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду від 22 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Костопілський склозавод" про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
Рішенням Костопільського районного суду від 22 червня 2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ "Костопільський склозавод" про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
На вказане рішення позивачка подала апеляційну скаргу, в якій покликається його незаконність та необґрунтованість через невідповідність висновків суду матеріалам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Її звільнено по п.2 ст.36 КЗпП України при наявності на утриманні дитини-інваліда та без вжиття заходів для працевлаштування.
З нею було укладено трудовий договір на невизначений строк, а звільнено з підстав закінчення строку.
По наведених підставах просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким поновити її на роботі, стягнути заробіток за час вимушеного прогулу та змінити формулювання причин звільнення на пі ст.40 КЗпП України.
В судовому засіданні позивачка апеляційну скаргу підтримала і пояснила, що після її звільнення у листопаді 2003 року з нею було
2
знову укладено трудовий договір. Вона має на утриманні доньку-інваліда. Заходи по її працевлаштуванню відповідачем не вживались.
Цих обставин суд не врахував.
Не наполягає на поновленні на роботі, але просить визнати звільнення незаконним та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу з січня по квітень 2007 року включно.
Представник відповідача апеляційну скаргу заперечила, вважає, що суд постановив законне і обґрунтоване рішення, тому просить про залишення його без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як видно з матеріалів справи та як це встановлено судом, позивачка працювала у відповідача машиністом насосних установок по листопад 2003 року по трудовому договору, укладеному на невизначений строк.
15 листопада 2003 року її звільнено по п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з банкрутством підприємства (а.с. -З).
Наступного дня вона знову прийнята на ту ж саму посаду з укладенням договору на виконання робіт (а.с. 3-4). При цьому ні в трудовій книжці, ні в самому договорі жодним чином не було обумовлено про його строковість. В судовому засіданні представник відповідача не довела цієї обставини. Самі по собі попередження про наступне вивільнення не можуть вважатись доказом укладення з позивачкою строкового трудового договору. Такі попередження вимагаються від власника або уповноваженого ним органу у випадку, передбаченому ст.49-1 КЗпП України.
Укладаючи 16 листопада 2003 року з позивачкою трудовий договір, відповідач не вказав, що дія цього договору обмежується певним строком ліквідаційної процедури чи він припиняється із закінченням виконання певного обсягу робіт або настанням певної події, тому висновок суду першої інстанції про укладення трудового договору на період ліквідаційної процедури не можна визнати переконливим.
З пояснень сторін встановлено, що у ВАТ "Костопільський склозавод" на час звільнення позивачки працювало 9 машиністів насосних установок, з яких трьох, в тому числі і позивачку було звільнено. Решта залишились працювати, і за поясненнями представника відповідача, були звільнені 30 квітня 2007 року (а.с-39). Позивачку ж звільнено значно раніше - з 1 січня 2007 року, тобто коли ліквідаційна процедура не була завершена.
За наведених обставин припинення трудового договору як строкового не можна вважати законним.
3
Суд також не перевірив дотримання відповідачем, встановлених ст. 184 КЗпП України гарантій при звільненні жінок, що мають дітей-інвалідів.
Разом з тим, зважаючи на те, що позивачка не ставить питання про поновлення на роботі чи покладення на відповідача обов'язку по працевлаштуванню, колегія суддів знаходить за необхідне обмежитись задоволенням вимог в зміненому позивачкою обсязі, тобто визнанням звільнення незаконним та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно поданої представником відповідача довідки про заробітну плату позивачки за останні два місяці, що передували звільненню вона складає 696 грн. 73 коп. в місяць. Отже, підлягає стягненню заробіток за час вимушеного прогулу, як про це просить позивачка, за чотири місяці, що становить 2787 грн. Враховуючи, що судом неправильно застосовано норми матеріально-права і висновки суду не відповідають матеріалам справи, рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.184 КЗпП України, п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ст. ст.313-314, ст.316, п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду від 22 червня 2007 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ВАТ "Костопільський склозавод" задовольнити.
Визнати звільнення з роботи ОСОБА_1 незаконним.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Костопільський склозавод" на користь ОСОБА_1 2787 грн. заробітку за час вимушеного прогулу та в дохід держави судовий збір в розмірі 51 грн.
Рішення в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 696 грн.73 коп. звернути до негайного виконання.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.