ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 вересня 2012 р. № 2а-7031/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Сасевича О.М.
за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,
за участю сторін:
представника позивача Козицької Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова до Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач»про стягнення заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18181,90 грн.,-
В С Т А Н О В И В :
управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач»заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18181,90 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» в порушення частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»не погашено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розмір якої становить 18181,90 грн., тому, оскільки така у добровільному порядку не сплачена, просить стягнути цю суму у судовому порядку.
Ухвалою судді від 08.08.2012 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк до 22.08. 2012 року для усунення його недоліків.
У зв'язку із виконанням вимог зазначеної вище ухвали, 22.08.2012 року у даній адміністративній справі відкрито провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не забезпечив явки уповноваженого представника, хоча про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Окрім того, відповідачем не було подано письмових заперечень на позов чи доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
З урахуванням визначених ст.122 Кодексу адміністративного судочинства строків розгляду справи, суд, відповідно до ч.4 ст.128 та ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу за відсутності представника відповідача на основі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод «Автонавантажувач»перебуває на обліку в УПФУ в Залізничному районі м.Львова та згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є платником єдиного внеску. Відповідач віднесений до 53 класу професійного ризику виробництва, розмір єдиного внеску якого становить 38,54 відсотки.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За змістом статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Частина 2 статті 6 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»встановлює обов'язки страхувальників, пункт 1 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно вимог частини 5 статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова.
Обов'язок щодо сплати єдиного внеску визначений частиною 8 та 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до вимог яких, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати такий внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Судом також встановлено, що згідно із самостійно поданих відповідачем до УПФ в Залізничному районі м.Львова звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України і довідок позивача №11886/04-40 від 30.07.2012 року, №14277/04-40 від 25.09.2012 року про заборгованість Товариства, загальна сума боргу по сплаті єдиного внеску станом на 25.09.2012 року становить 53382,27 грн., у тому числі поточна заборгованість -18181,90 грн.: недоїмка по сплаті єдиного внеску -11972,32 грн., штрафна санкція -1402,92 грн., пеня -4806,66 грн.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Пунктом 2 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Із матеріалів справи вбачається, що внаслідок несвоєчасного перерахування відповідачем єдиного внеску до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова, позивачем винесено:
- рішення №1889 від 28.05.2012 року, згідно якого застосовано до Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач»штраф (10%) у розмірі 407,09 грн. та нараховано пеню на суму -1251,89 грн.;
- рішення №1890 від 28.05.2012 року, яким визначено штраф у розмірі 395,53 грн. та нараховано пеню на суму -1323,09 грн.;
- рішення №1891 від 28.05.2012 року, згідно якого до відповідача застосовано штраф (10%) у сумі 431,72 грн. і нараховано пеню у розмірі -1569,17 грн.;
- рішення №1892 від 28.05.2012 року, яким визначено штраф (10%) у розмірі 168,58 грн. та нараховано пеню у сумі 662,51 грн.
Матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачем на адресу Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач»вказаних вище рішень, проте такі не були оскаржені платником страхових внесків у встановленому Законом порядку.
З метою врегулювати спір у позасудовому порядку органом Пенсійного фонду було надіслано відповідачу вимогу: №Ю-2003 від 06.07.2012 року, яка отримана бухгалтером Підприємства 18.07.2012 року, про що свідчить відмітка на корінці вимоги. Доказів оскарження вказаної вимоги суду не надано.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Пунктом 7 частини статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Отож, заборгованість Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач»у розмірі 18181,90 грн. підтверджується наявними у справі звітами відповідача про суми нарахування єдиного внеску, що підлягають сплаті за визначений період, рішеннями управління Пенсійного фонду в Залізничному районі м.Львова №№1889, 1890, 1891, 1892 від 28.05.2012 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків, довідками (розрахунками) про суми недоїмки по сплаті єдиного внеску №11886/04-40 від 30.07.2012 року, №14277/04-40 від 25.09.2012 року та корінцем вимоги №Ю-2003 від 06.07.2012 року.
Оскільки позивач виконав усі вимоги діючого законодавства щодо узгодження суми заборгованості, пеня та штраф нараховані в межах повноважень останнього, але доказів погашення заборгованості станом на момент розгляду справи у суді відповідачем не надано, таким чином заборгованість підлягає стягненню у примусовому порядку, а відтак, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають, відповідно до ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 7-19, 69-71, 86, 87, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач»заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18181 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят один) грн. 90 коп. на користь управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Сасевич О.М.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 вересня 2012 року.