ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.07.2008 року Справа № 13/40пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Журавльової Л.І.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача ОСОБА_3., дов. від 20.06.08 № 71
від відповідача ОСОБА_4, дов. від 26.06.08 № 3003
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 19.05.2008
у справі № 13/40пн (суддя -Яресько Б.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„АРТ-ОПТ” м. Луганськ
до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
про зобов'язання звільнення торгівельної
ділянки.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови суду від 02.06.2008 та від 18.06.2008
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „АРТ-ОПТ” (далі -ТОВ „АРТ-ОПТ”), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про зобов'язання фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (далі -ПП ОСОБА_1) звільнити торгівельну площу шляхом вивезення модуля, що їй належить, за межі ринку „Зарєчний”, що розташований за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням місцевого господарського суду від 19.05.2008 позов задоволений у повному обсязі.
Мотивоване дане рішення обґрунтованістю позовних вимог, підтвердженням їх матеріалами справи, положеннями ст. ст. 95, 152 Земельного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України.
За висновком суду першої інстанції відповідач, розмістивши своє майно на земельній ділянці, наданій ТОВ „АРТ-ОПТ” у постійне користування, порушує права позивача на користування цією земельною ділянкою.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник посилається на порушення судом норм процесуального права, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
За твердженням скаржника, висновок суду першої інстанції про належне повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання є безпідставним, оскільки позивач у порушення вимог ст. ст. 42, 43, ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надав недостовірні дані про місце проживання і реєстрації ПП ОСОБА_1 незважаючи на те, що про фактичну адресу відповідача (АДРЕСА_1 позивач був обізнаний. Про порушення справи № 13/40пн відповідач позивачем не був повідомлений.
Як зазначає апелянт, наявність між сторонами орендних відносин підтверджується отриманням ТОВ „АРТ-ОПТ” від ПП ОСОБА_1 щомісяця орендної плати за торгівельну площу, укладанням договору на виконання послуг з передачі електричної енергії від 27.09.2007, наданням директором позивача відповідачу строком на три роки Технічних умов на постачання електричної енергії на ринку „Зарєчний” ТОВ „АРТ-ОПТ”, розташованому за адресою:АДРЕСА_1, складанням технічного звіту електричних вимірювань і протоколу № 1 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування від 01.11.2006.
Від укладання з відповідачем договору оренди позивач, за доводами скаржника, ухиляється.
Позивач доводи скаржника оспорює, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційних скарг, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до державного акту на право постійного користування І -ЛГ №002558 від 29.12.2001 позивач є землекористувачем земельної ділянки, яка надана йому в постійне користування під проектування, будівництво та розміщення ринку з благоустроєм прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 та має свідоцтво про атестацію ринку згідно рішення Міської координаційної ради з питань організації й проведення атестації ринків м. Луганська № 6 від 06.10.2004.
Відповідно до п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р. N 57/188/84/105 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 за № 288/6576), ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Відповідно до п. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей, як володіння і користування.
Зміст правомочностей землекористувача передбачений ст.ст. 95, 96 Земельного кодексу України. Зокрема, згідно п. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі.
28.02.2005 позивачем був укладений з приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі - ПП ОСОБА_2) договір оренди торгівельної площі (далі -договір), відповідно до умов якого ПП ОСОБА_2 було надано в строкове платне користування торгівельну площу розміром 2,5 м х 2,5 м для встановлення модернізованого торгівельного прилавку, який відповідно до матеріалів справи має № 10 та розташований в рядку № 10. Розбіжності між позовною заявою та апеляційною скаргою, згідно якої модуль, що належить відповідачеві, має № 10 в рядку № 13 представники сторін пояснюють проведенням на ринку перенумерації рядків і модулів. Ніякого іншого модуля, який належить ПП ОСОБА_1, на ринку не має.
Додатковою угодою до договору він сторонами розірваний з 01.11.2007. За умовами додаткової угоди Орендар (ПП ОСОБА_2) повинен був вивезти модернізований торгівельний прилавок за межі території ринку протягом трьох днів з моменту підписання додаткової угоди. Проте, як встановлено судом першої інстанції, вказане зобов'язання за договором ПП ОСОБА_2 не було виконано. Торгівельний прилавок був придбаний у позивача відповідачем, який використовує для його розміщення торгівельну площу на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні позивача.
В силу ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Законі підстави для розташування торгівельного прилавку на земельній ділянці позивача відповідачем не наведені. З пояснень скаржника від укладення договору оренди позивач ухилився. Посилання скаржника у підтвердження наявності орендних відносин з позивачем на перерахування ним орендної плати за спірну торгівельну площу, на укладення з позивачем договору на виконання послуг з передачі електричної енергії та на наявність Технічних умов на постачання електричної енергії для електрозабезпечення кіоску не можуть бути прийняті до уваги, з наступного.
Факт перерахування позивачеві орендної плати відповідачем не доведений належним чином відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Копії фіскальних чеків, що надані відповідачем до апеляційної скарги, відомостей про платника грошових коштів не містять. У судовому засіданні представником скаржника були надані оригінали чеків, зворотна сторона яких містить вказівку на прізвища ОСОБА_2 або ОСОБА_1 Проте, ким саме здійснені ці надписи невідомо. Перерахування сум за вказаними фіскальними чеками здійснено під час дії договору, укладеного позивачем з ПП ОСОБА_2 До того ж перерахування орендної плати за відсутністю договору оренди не є безспірною ознакою договірних стосунків між сторонами та доказом правомірності використання спірної земельної ділянки.
Викладене стосується і доводів скаржника щодо укладення з позивачем договору на виконання послуг з передачі електричної енергії, який угоду сторін щодо надання відповідачеві в оренду торгівельної площі не містить.
В силу ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Листами від 19.11.2007 № 110 та від 14.02.2008 № 33 позивач пропонував відповідачеві вивезти торгівельний прилавок за межі ринку. Згідно складеному позивачем акту від 11.04.2008 на торгівельній площі (10 ряд 10 місце) модуль відповідачем не вивезений.
Обраний позивачем спосіб захисту його прав відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції процесуальних норм судова колегія також не приймає до уваги. Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі порушено ухвалою суду від 20.03.2008, яка судом відповідно до вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України направлена сторонам, у тому числі відповідачеві за адресою, що зазначена у позовній заяві:АДРЕСА_1 та відповідає даним державного реєстратора (а. с. 30).
У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання 14.04.2008 розгляд справи судом було відкладено на 05.05.2008, від реєструючого органу витребувано відомості щодо відповідача.
05.05.2008 представник відповідача знову до судового засідання не прибув, тому розгляд справи було відкладено на 19.05.2008, ухвалу відповідачеві направлено за двома адресами: згідно позовної заяви та за адресою:АДРЕСА_1 відповідно до наданому державним реєстратором витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 23.04.2008 (а.с. 36). Факт неодержання ухвали відповідачем підтверджується поштовими повідомленнями № 03800633 та № 03800649.
Докази внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо місця проживання відповідно до вимог п. 3 ст. 4 та ст. 45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» відповідачем не надані. Як правомірно зазначено судом першої інстанції установлення фактичного місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій до повноважень господарських судів не віднесено.
Враховуючи викладене судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ґрунтується на вимогах матеріального та процесуального права та відповідає фактичним обставинам справи.
Підстав для скасування рішення не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на скаржника відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
За апеляційною скаргою підлягає сплаті держмито в розмірі 42 грн. 50 коп. Скаржником за квитанцією від 28.05.2008 № 6501641 перераховане держмито в сумі 43 грн. 50 коп. Зайве сплачене держмито в розмірі 1 грн. 00 коп. підлягає поверненню відповідачу з Державного бюджету України .
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємцяОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 19.05.2008 по справі № 13/40пн залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 19.05.2008 по справі № 13/40пн залишити без змін.
3. Повернути фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, з Державного бюджету України 1 грн. 00 коп. держмита, що зайве сплачено при зверненні з апеляційною скаргою за квитанцією від 28.05.2008 № 6501641, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Повернення витрат по сплаті держмита здійснюється на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя Л.І.Журавльова
Суддя І.В.Семендяєва