Справа 22ц-404/12 Головуючий у 1 інстанції Добнєв С.С.
Категорія 34 Доповідач Агєєв О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2012 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.
при секретарі Рачинському В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 01 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», в особі Донецької обласної дирекції НАСК «Оранта» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 «про стягнення сум сплаченого страхового відшкодування», -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Просив стягнути з відповідача в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 41749,39 грн., які були завдані ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_1 21.11.2008р. о 21год. 00 хв. по вул. Артема, буд. 170-А в Київському районі м.Донецька. Вина останнього підтверджена постановою Куйбишевського районного суду м.Донецька від 22.12.2008р. У зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», що підтверджується договором добровільного страхування транспортного засобу № 2948/214-08, йому позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 41749,39 грн. Оскільки згідно Закону України «Про страхування» та Цивільного кодексу України до страховика, що сплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулось до ОСОБА_1 з регресною вимогою № 07-04/535 із пропозицією добровільного відшкодування страхової виплати, однак відповідь від відповідача отримана не була.
Рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 01 листопада 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», в особі Донецької обласної дирекції НАСК «Оранта» в порядку регресу сум виплаченого страхового відшкодування в розмірі 41749,39 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 418,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн., а всього 42288,08 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, зазначив, що в розрахунках розміру страхового відшкодування від 19.12.2008р. то 09.06.2009р. до страхових актів, зазначені суми вартості відновлюваного ремонту - 27521,9грн. та 41953,61 грн. Проте, суд при вирішенні справи не перевірив правильність нарахування 19.12.2008р. позивачем суми 14518,24 грн. відшкодування третій особі - ОСОБА_2 Судом не перевірено, чи проводився взагалі відновлюваний ремонт автомобіля третьої особи та яка його дійсна вартість. Дані обставини призвели до неправильного вирішення справи та прийняття неправомірного рішення.
Відповідач у засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду з доводами апеляції не погодився, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду залишити без змін.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», в особі Донецької обласної дирекції НАСК «Оранта», було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №2948/214-08, предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen Golf PLUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.6-9).
Страховим випадком, відповідно до Договору страхування, визначається подія, у разі якої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоду автомобілю Страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового відшкодування згідно з умовами договору страхування є рахунок станції технічного обслуговування (п.4.1. Договору страхування).
21.11.2008 року о 21 годині 00 хвилин в Київському районі м.Донецька по вул.Артема, буд.170-А відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ 21103», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 (та під його керуванням) та застрахованого транспортного засобу «Volkswagen Golf PLUS» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Golf PLUS» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2
Згідно довідки відділу з оформлення ДТП УДАІ УМВС України в Донецькій області № 9673 від 25 листопада 2008 року дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с.12).
Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22.12.2008 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. (а.с.13).
Згідно страхового акту №1701-3001/214-08/08 від 19.12.2008 та страхового акту №1701/1-3001/214-08/08 від 09.06.2008 року, сума страхового відшкодування складає 41749,39грн. (на 27317,74грн. та 14431,65грн. відповідно) (а.с.16, 17). Розрахунком суми страхового відшкодування від 19.12.08р. визначена сума до виплати у розмірі 27317,75грн. (а.с.18). Згідно розрахунку розміру страхового відшкодування від 09.06.09р. визначено суму доплати в розмірі 14431,65грн. (а.с.19).
Згідно звіту №298-2201/19.03.2009 дослідження спеціаліста-товарознавця - матеріальний збиток, завданий власникові «Volkswagen Golf PLUS» реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 41953,61грн. (а.с.20-28).
Платіжними дорученнями від 09.01.09р. та 01.07.09р. позивачем сплачено третій особі ОСОБА_3 відповідно 27317,74грн. та 14431,65грн. страхового відшкодування (а.с.36).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічні вимоги закріплені ст.993 ЦК України, яка також передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив правильність нарахування суми по страховому акту від 09.06.09р. спростовуються матеріалами справи, в яких міститься розрахунок по даному акту (а.с.19).
Доводи апеляції про те, що по даному страховому випадку наявні два страхових акти на різні суми та від різних дат (з інтервалом в 6 місяців), висновок спеціаліста товарознавця - через 3 місяці після складення першого страхового акту, не перевірено чи взагалі зроблено ремонт автомобіля та його дійсна вартість не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки з пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що перший страховий акт на суму 27317,74грн. було складено через три дні після ДТП. В подальшому (по заяві потерпілого) спеціалістом страхової компанії виконано дослідження, за яким встановлено, що матеріальна шкода складає 41953,61грн. та складено другий на суму 14431,65грн. З акту виконаних робіт (а.с.29) вбачається, що вартість запасних частин необхідних для ремонту пошкодженого автомобіля складає 28052грн., вартість робіт - 17175грн., а разом 45227грн. вказана сума сплачена потерпілим 10.01.09р. (а.с. ).
Колегія суддів вважає, що наданий позивачем кошторис про вартість ремонтних робіт та вартість матеріалів є належним та переконливим доказом такого розміру.
Наявність двох страхових актів не свідчить про порушення позивачем діючого законодавства, а з копій платіжних доручень (а.с.36) вбачається, що оплата страхових сум дійсно відбулась в часових межах та в межах зазначених в актах сум.
Крім того, стаття ст.60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Але апелянт, на обґрунтування своїх заперечень з приводу розміру завданої шкоди, не надав відповідних доказів суду першої та апеляційної інстанції.
Між тим, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції помилково (крім ст.993 ЦК України) послався на ст.1191 ЦК України та в резолютивній частині рішення зазначив про стягнення з відповідача «в порядку регресу» сум сплаченого страхового відшкодування.
Регрес регулюється загальними нормами цивільного права. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але не відбувається переходу прав від одного кредитора до іншого. Оскільки право вибору способу відшкодування шкоди: - за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди або за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування, належить саме потерпілому, а він в даному випадку скористався останнім способом (за рахунок страховика). Таким чином, скориставшись правом на отримання страхової виплати від ВАТ НАСК «Оранта», третя особа передав своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди страховику. Суд першої інстанції не звернув уваги, що в правовідносинах між відповідачем по справі та третьою особою по відшкодуванню шкоди змінилася сторона (кредитор) і ці відносини регулюються лише ст.993 ЦК України (суброгація). Тому колегія суддів приходить до висновку про виключення з резолютивної частини рішення суду посилання на стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування «в порядку регресу».
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Абзац другий рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 01 листопада 2011 року змінити, виключивши словосполучення «в порядку регресу».
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий : В.Ю. Шевченко
Судді: Г.Г. Новосьолова
О.В. Агєєв