Справа № 2610/16756/2012
В И Р О К
іменем України
01 жовтня 2012 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Антонюк М.С.
при секретарі: Павлюк В.В.
з участю прокурора: Беби Є.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Києва, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, засудженого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року за ст. 185 ч.2, за ст. 190 ч.1, 190 ч.2, 70, 75, 76 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки з випробуванням на два роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 14 травня 2012 року приблизно о 12 годині 00 хвилин після вжиття спиртних напоїв, маючи умисел на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, перебуваючи поблизу станції Київського метрополітену «Дорогожичі»зустрівся з ОСОБА_2, якому запропонував придбати у нього телевізор марки «LG»за 300 грн. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 зайшов до квартири АДРЕСА_1 в якій проживає спільно з матір'ю ОСОБА_3, де з кімнати таємно повторно викрав майно останньої, а саме телевізор марки «LG», вартістю 783 грн. 94 коп., після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, погодившись із фактичними обставинами скоєного, які викладені вище. Так, підсудний пояснив, що 14 травня 2012 року він випив пляшку міцного пива, та поблизу станції метро Дорогожичі, зустрів свого знайомого, в розмові з яким дізнався, що останній шукає недорогий телевізор. Оскільки в цей час йому терміново необхідні були гроші, він запропонував купити телевізор, не пояснивши, що він належить його матері, на що останній погодився. Після цього вони пройшли до будинку, де він мешкає, при цьому він один піднявся до квартири, звідки забрав телевізор та відніс його знайомому, отримавши від нього гроші, які витратив на власні потреби.
Підсудний ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому та просить суд суворо його не карати, запевнивши в тому, що він зробив для себе належні висновки, змінив коло знайомих, неофіційно проте постійно підробляє, просить дати йому можливість виправитись самостійно та не позбавляти волі.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч. 3 ст.299 КПК України показаннями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною вину ОСОБА_1 в таємному викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України.
Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину; відношення ОСОБА_1 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини та щирому каятті; те, що викрадене майно повернуто потерпілій, а також її думку щодо можливості виправлення підсудного без його ізоляції від суспільства.
Судом також враховуються дані про особу підсудного, який вчинив новий злочин, будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно.
До обставин, що пом'якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.
До обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд відносить вчинення злочину у стані сп'яніння.
З урахуванням наведеного, суд призначає ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України.
Оскільки злочин ОСОБА_1 по даній справі вчинений до постановлення вироку Шевченківським районним судом м. Києва від 24 травня 2012 року, суд вважає необхідним остаточне покарання підсудному призначити за сукупністю злочинів з урахуванням положень статті 70 ч.4 КК України.
Враховуючи дані про особу підсудного, який має постійне місце проживання, його відношення до скоєного, те, що тяжких наслідків від злочину не настало, думку потерпілої та обставини вчинення злочину, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді 2 ( двох ) років обмеження волі.
На підставі статті 70 ч.4 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного судом покарання з випробуванням строком на два роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Речові докази по справі: телевізор марки «LG», переданий на зберігання потерпілій -повернути потерпілій ОСОБА_3 (а.с.16, 17).
На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 діб з дня його проголошення.
Суддя: