ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
08.07.08 Справа № 19/4
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі Гунька О. П.
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1. -представник
від відповідача (скаржника) -ОСОБА_2. -адвокат
розглянув апеляційну скаргу Приватної фірми «Девіз», м. Рівне № 08-4/1 від 08.04.2008 р.
на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2008 р.
у справі № 19/4
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Дубно Рівненської області
до відповідача Приватної фірми «Девіз», м. Рівне
про стягнення 118 596, 11 грн.
ВСТАНОВИВ:
рішенням господарського суду Рівненської області від 25.03.2008 р. у справі № 19/4 частково задоволено позов СПД-ФО ОСОБА_3., стягнуто з ПФ «Девіз»на користь позивача 85 119 грн. основного боргу за виконані роботи по договору підряду, в решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що підписавши акти виконаних робіт на загальну суму 90 619 грн., відповідач визнав їх виконання, а сплативши 5 500 грн. за виконані роботи, підтвердив факт прийняття робіт. Суд вказав, що в акті обстеження від 25.06.2007 р. відсутні будь-які обгрунтування неякісно виконаних робіт і він підписаний лише представником ПФ «Девіз», а в акті обстеження від 16.08.2007 р. не встановлено, що роботи виконувалися СПД-ФО ОСОБА_3. Щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних в сумі 17 132, 09 грн., 14 073, 02 грн. штрафних санкцій, 2 272 грн. матеріальної шкоди, суд зазначив, що оскільки акти виконаних робіт не містять дати їх підписання, то визначити початок строку порушення зобов'язання неможливо.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що господарським судом не надано належної оцінки акту перевірки виконаних робіт від 16.08.2007 р., який вказує на неякісне виконання позивачем робіт, передбачених договором. Акт від 26.06.2007 р., складений в с. Дубрівка, підтверджує, що всього укладено 1 600 кв. м, з яких комісією прийнято лише 800 кв. м асфальтобетонного покриття. Також апелянт зазначив, що згідно акту приймання виконаних робіт за грудень 2006 року, виконано робіт загальною площею 1 360 кв. м на загальну суму 133 000 грн., які оплачені відповідачем, однак, після перевірки виконаних робіт по асфальтуванню території АЗС висунуті претензії щодо якості робіт. Враховуючи викладене, скаржник (підрядник) вважає, що у зв'язку із неналежним виконанням позивачем (субпідрядник) умов договору він не зміг виконати свої зобов'язання перед замовником -ТзОВ «НК Альфа-Нафта».
У письмових поясненнях до апеляційної скарги відповідач, підтримуючи свої вимоги, зазначає, що акти приймання робіт оформлені з порушеннями, зокрема на них відсутня печатка апелянта, а примітка «прийнято до розгляду»не свідчить про прийняттям саме робіт. Скаржник також вказує на неналежне оформлення прибуткового касового ордера, який наданий позивачем.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Рівненської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що під час виконання п. 1.5 договору (підряжник виконує роботи на підставі вказівок замовника) позивачем з'ясовано, що об'єми робіт та їх вартість перевищують суму та об'єм робіт, передбачених договором, про що свідчать акти приймання виконаних робіт. Згідно п. 4 ст. 844 ЦК України, позивач надіслав апелянту лист № 1 від 19.02.2007 р., яким повідомив про збільшення обсягів робіт, однак відповідач залишив даний лист без відповіді. Позивач вважає, що підписавши акт та сплативши позивачу по прибутковому ордеру від 18.10.2007 р. 5 500 грн., відповідач визнав факт здійснення та прийняття ним робіт. Також позивач звертає увагу, що в акті по обстеженню асфальтобетонного покриття на АЗС в с. Дубрівка немає його підпису.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що в жовтні 2006 року між ПФ «Девіз»(замовник) та СПД-ФО ОСОБА_3 (підрядник) укладено договір на виконання робіт по влаштуванню асфальтобетонного покриття, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття площею 2 000 кв. м. Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її (п. 1.3). Вартість доручених до виконання робіт по даному договору визначається договірною ціною, що становить 195 417 грн. за виконані роботи (п. 1.4). Підрядник зобов'язався виконувати роботи на підставі вказівок замовника (п. 1.5). Інші роботи, необхідність яких може виявитися в процесі проведення робіт по даному договору, можуть проводитися і оплачуватись замовником за додатковою згодою сторін (п. 1.7).
Згідно розділу 2 даного договору, об'єми, вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно затвердженого кошторису та ринкових витрат підрядника (договірна ціна), про що складаються і підписуються сторонами акти Ф-2 КБ, які є кінцевими при проведенні розрахунків. Вартість робіт на момент укладення договору становить 97, 70 грн. за 1 кв. м та є орієнтовною і може коригуватися в процесі виконання робіт по факту в залежності від зміни об'єкта і умов ціноутворення за погодженням сторін. Замовник попередньо перераховує підряднику 50 % від вартості робіт. Повний розрахунок проводиться після підписання акту приймання-передачі робіт згідно Ф-2 КБ. Замовник зобов'язується оплатити виконані роботи протягом 5 днів після підписання акту Ф-2 КБ.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідач в період з 07.11.2006 р. по 07.12.2006 р. перерахував на рахунок позивача 133 000 грн. згідно виписок з банківського рахунку приватного підприємця (а. с. 14 -15), а позивач, в свою чергу, виконав роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття на АЗС вАДРЕСА_1на загальну суму 223 619 грн., про що свідчать скріплені печатками сторін акти приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2006 р. -на суму 133 000 грн. (а. с. 42 -43), за 2006 р. -на суму 21 983 грн. (а. с. 10), за 2006 р. -на суму 68 636 грн. (а. с. 11).
Відповідно до п. 4 ст. 844 ЦК України, якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.
Листом № 1 від 19.02.2007 р. (а. с. 13) позивач повідомив про необхідність укладення додаткової угоди (а. с. 16), яку надіслав відповідачу, оскільки в процесі виконання своїх договірних зобов'язань підрядником встановлено, що об'єми робіт та їх вартість перевищують ті, що визначені договором. Однак, відповідач дану угоду не підписав і позивач припинив роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття.
В той же час, як вбачається з вищезгаданих актів приймання-передачі виконаних робіт, позивачем виконані роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття товщиною 10 см на площі 1 360 кв. м -на суму 133 000 грн., товщиною 10 см на площі 225 кв. м -на суму 21 983 грн., товщиною 5 см на площі 1 065 кв. м -на суму 68 636 грн.
Відповідач заперечує прийняття робіт по актах на суми 21 983 грн. та 68 636 грн., посилаючись на те, що вони були прийняті лише до розгляду, а не підписані по суті.
Однак, згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Суд першої інстанції підставно дійшов висновку, що відповідач (замовник) не відмовився від підписання актів виконаних робіт, чим підтвердив їх прийняття. Крім цього, 18.10.2007 р. ПФ «Девіз»оплатила позивачу 5 500 грн. за виконані роботи по прибутковому касовому ордеру, що також підтверджує прийняття замовником робіт (а. с. 17).
Посилання апелянта на акти обстеження асфальтового покриття на АЗС від 25.06.2007 р. та 16.08.2007 р. (а. с. 40 -41), на думку колегії суддів, є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно акта обстеження від 25.06.2007 р. асфальтного покриття на АЗС в с. Дубрівка, якість покриття не відповідає діючим нормам, може бути прийнято 800 кв. м асфальтового покриття із 1 600. Проте, відповідач не надав доказів запрошення та присутності ОСОБА_3. при проведенні обстеження, а також в даному акті відсутні конкретні обґрунтування недоліків виконаних робіт.
Відповідно до акта обстеження полоси гальмування і розгону на АЗС від 16.08.2007 р., складеного за участю представників ТзОВ «НК Альфа-Нафта», представника ПФ «Девіз»та представника служби автодоріг у Рівненській області, дані роботи виконувалися ПФ «Девіз»і не відповідають вимогам ДБН В 23-4-20 00. Представник відповідача від підпису відмовився, а причетність позивача, який не брав участі в обстеженні, до виконання даних робіт не встановлена.
Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання належним чином, про що свідчать підписані сторонами акти виконаних робіт, відсутність претензій замовника, а також часткова оплата робіт, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про підставність позовних вимог щодо стягнення 85 119 грн. основного боргу є обґрунтованим.
Рішенням господарського суду, яке оскаржується, позов ОСОБА_3. задоволено частково, з ПФ «Девіз»стягнуто 85 119 грн. основного боргу, а в частині стягнення 17 132, 09 грн. інфляційних збитків та 3 % річних, 14 073, 02 грн. штрафних санкцій та 2 272 грн. матеріальної шкоди в позові відмовлено. Проте, відповідач в апеляційній скарзі просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наявні у справі матеріали, доводи та заперечення представників сторін, апеляційна інстанція вважає, що висновки господарського суду Рівненської області щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних збитків, 3 % річних в розмірі 17 132, 09 грн., штрафних санкцій в розмірі 14 073, 02 грн. та матеріальної шкоди в сумі 2 272 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 25.03.2008 р. у справі № 19/4 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватної фірми «Девіз», м. Рівне -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути на адресу місцевого господарського суду;
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.