УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/4260/2012Головуючий суду першої інстанції:Двірник Н.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.
"24" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіГорбань В.В.
СуддівКурської А.Г., Макарчук Л.В.
При секретаріТорєханові С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» в особі філії Кримське регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Залізничний Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ АР Крим, Центральний РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим, про звільнення заставленого майна з-під арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
11 травня 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» в особі філії Кримське регіональне управління /далі - Банк/ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Залізничний Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ АР Крим, Центральний РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим, про звільнення заставленого майна з-під арешту. Вимоги мотивовані тим, що 14.07.2003 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_6 отримав 9 000 доларів США. У забезпечення виконання зазначеного договору 25.07.2003 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір застави, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 АР Крим. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 зобов'язань за договором Банк звернувся до суду з позовом. Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 05.06.2006 року розірвано договір кредиту, укладений між Банком та ОСОБА_6 14.07.2003 року та стягнуто з ОСОБА_6 на користь Банку 66600,69 грн. 08.02.2011 року відкрито виконавче провадження по виконанню вищезазначеного рішення суду. При проведенні виконавчих дій Залізничним ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК було виявлено, що на предметі застави є інші арешти та заборони на відчуження квартири, а саме накладені постановою від 28.02.2008 року слідчим СВ Центрального РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим, постановою від 04.08.2008 року Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим по кримінальній справі, ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.02.2008 року по цивільній справі № 2-1735/08, ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 03.02.2011 року по цивільній справі № 505/11. Банк посилається на те, що він як заставодержатель не мав інформації про накладені арешти та заборони, був про них повідомлений лише у квітні 2011 року Залізничним ВДВС Сімферопольського МУЮ. У зв'язку з тим, що вищезазначені заборони та накладені арешти перешкоджають Банку як заставодержателю реалізувати предмет застави та задовольнити свої вимоги з продажу предмета застави, просить звільнити з-під арешту та зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 АР Крим, що накладена постановою б/н від 28.02.2008 року слідчим СВ Центрального РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим, звільнити з-під арешту та зняти заборону на відчуження вищезазначеної квартири, що накладена постановою від 04.08.2008 року Центральним районним судом м. Сімферополя по справі № 1-326/08, звільнити з-під арешту та зняти заборони на відчуження вищезазначеної квартири, накладені ухвалами Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.02.2008 року по справі № 2-1735/08 та від 03.02.2011 року по справі № 2-505/11 відповідно.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2011 року позов задоволено. Звільнено з-під арешту та знято заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, вжитих згідно постанови б/н від 28.02.2008 року слідчим СО Центрального РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим. Звільнено з-під арешту та знято заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, вжитих згідно постанови Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04.08.2008 року по справі № 1-326/08. Звільнено з-під арешту та знято заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, вжитих згідно ухвали Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.02.2008 року по справі 2-1735/08. Звільнено з-під арешту та знято заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, вжитих згідно ухвали Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 03.02.2011 року по справі № 2-505/11. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в особі філії Кримське регіональне управління судові витрати: судовий збір у розмірі 8,50 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у суді в розмірі 37 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення відповідача, представника позивача, представника третьої особи - Залізничного відділу державної виконавчої служби МУЮ АР Крим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 14.07.2003 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір на суму 9000 доларів США (а.с. 7-9).
У забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 25 липня 2003 року між сторонами був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_7, реєстраційний номер 3544 (а.с. 10-11).
Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору застави в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором заставодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 в м. Сімферополі АР Крим, що належить заставодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому 21.07.2003 року приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий номер 3535, зареєстрованого в Сімферопольському міжміському бюро реєстрації та технічної інвентаризації - 23.07.20003 року, в реєстровій книзі під № 7.
Відповідно до правил ст. 18 Закону України "Про заставу" у разі порушення боржником основного зобов'язання заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед іншими особами.
Згідно із частинами 3, 4 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Як убачається з матеріалів справи, згідно з постановою слідчого СВ Центрального РВ Сімферопольського МУ МВС України в АР Крим від 28.02.2008 року, постановою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04.08.2008 року по справі № 1-326/11, ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 08.02.2008 року по справі 2-173/08, ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 03.02.2011 року по справі № 2-505/11 накладено арешт та заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, яка належить на праві власності ОСОБА_6.
Про накладення вищевказаних арештів позивачеві стало відомо в 2011 року з даних Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
З огляду на наведене та встановивши, що накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, тобто на заставлене майно, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доведеності і обґрунтованості вимог позивача про звільнення заставленого майна з-під арешту, оскільки у зв'язку з накладенням арешту на заставлене майно він фактично може бути позбавлений свого права на звернення стягнення на заставлене майно.
Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України ОСОБА_6 не надав доказів, які могли б спростувати висновки суду.
Так, посилання в апеляційній скарзі про порушення норм процесуального права про належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи як на безумовну підставу для скасування заочного рішення, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово повідомлявся про розгляд справи у суді за місцем його реєстрації та проживання, яке було зазначене останнім під час укладання договору застави. Але судові повістки поверталися до суду з зазначенням, що ОСОБА_6 за зазначеною адресою не проживає (а.с.45, 61, 68, 82).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення, вручене їм належним чином.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Довід скарги про те, що суд першої інстанції помилково посилався на пункт 5.1 договору від 14 липня 2003 року, який був розірваний за рішенням суду, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки він спростовується змістом заочного рішення.
Зі змісту заочного рішення слідує, що суд першої інстанції при вирішенні спору посилався на п. 5. 1 договору застави від 25 липня 2003 року, а не на кредитний договір від 14 липня 2003 року.
Відповідно до пункту 5.1 договору застави договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та нотаріального посвідчення і дія його може бути припинена у разі: виконання заставодавцем усіх зобов'язань за основним договором; набуття заставодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством, права власності на заставлене майно.
Пунктом 2.2 договору застави передбачено, що зобов'язання, забезпечені заставою, вважаються виконаними, якщо заставодавець сплатив усі належні заставодержателю платежі згідно з основним договором, та інші витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за основним договором.
З аналізу зазначених пунктів договору застави слідує, договір вважається припиненим з моменту виконання заставодавцем усіх зобов'язань за основним договором.
Інші доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав їм належної оцінки, а тому необґрунтовано задовольнив вимоги позивача, є безпідставними.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінив всі наявні по справі докази за правилами ст. ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, повно з'ясував фактичні обставини і ухвалив рішення згідно з вимогами норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Макарчук Л.В.