Справа № 2/2210/99/12
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючої судді Варвус Ю.Д.,
суддів: Купельського А.В., Пастощука М.М.
при секретарі: Бондарі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ «АВТО ПРОСТО»на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»про захист прав споживача шляхом визнання угоди недійсною та стягнення коштів у сумі 11 216 грн. 19 коп.,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2012 року ОСОБА_1, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що 14 травня 2010 року між нею та відповідачем було укладено угоду №0318526 про придбання автомобіля «Ланос 04 LM 510», вартістю 69 600 грн. Після укладення угоди вона на рахунок відповідача перерахувала 11 216,19 грн. У листопаді 2011 року товариство повідомило її, що вартість автомобіля збільшилась та становить 78 560 грн. В той же час її перевели на іншу посаду внаслідок чого зменшився її дохід.
У зв'язку з тим, що вартість автомобіля зросла та погіршився її матеріальний стан вона звернулась до ТзОВ «АВТО ПРОСТО»з письмовою заявою про розірвання угоди та повернення їй сплачених коштів. Товариство повідомило, що станом на 20 лютого 2012 року поверненню підлягають кошти тринадцяти учасників. Перед тим, як повернути кошти ОСОБА_1 необхідно повернути, ще одинадцятьом учасникам (а. с. 65).
У зв'язку з цим, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів»ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсною угоду №0318526 від 14 травня 2010 року з додатком №1, №2, укладені між нею та ТзОВ «АВТО ПРОСТО». Також просила застосувати двосторонню реституцію та стягнути на її користь з ТзОВ «АВТО ПРОСТО»матеріальну шкоду в сумі 11 216 грн. 19 коп., допустити негайне виконання цього рішення.
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2012 року вказаний позов задоволено частково. Визнано недійсною угоду №0318526 від 14 травня 2010 року з додатками №1, №2, укладену між ОСОБА_1 та ТзОВ «АВТО ПРОСТО»та стягнуто з останнього на
___________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Курнос С.О. Провадження № 22ц/2290/1876/12
Доповідач: Купельський А.В. Категорія: 55
користь позивача 11 216. 19 грн. Стягнуто з ТзОВ «АВТО ПРОСТО»судовий
збір у розмірі 214 грн. 60 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ТзОВ «АВТО ПРОСТО»в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Вважає, що при ухваленні рішення судом порушено або неправильно застосовано ряд норм матеріального права, грубо порушено норми процесуального права, неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Посилається на те, що всі додатки до угоди підписані сторонами і є невід'ємними частинами угоди, а підписання угоди та додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди та додатків до неї. При цьому апелянт посилається на ст. 627 ЦК України, за якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. З цього випливає висновок апелянта, що твердження суду про те, що сторонами не узгоджувався ані розмір, ані порядок сплати, ані що таке вступний внесок, і для чого він сплачується, є безпідставним та голослівним.
Заперечує апелянт і проти висновків суду, що відповідач не несе жодних витрат після підписання угоди та сплати вступного внеску позивачем. Мотивує заперечення тим, що відповідач поніс такі витрати: виготовлення угоди (послуги спеціалістів в галузі права, аудиторів); представником відповідача у м. Хмельницькому (якому сплачується заробітна плата) були надані позивачу роз'яснення щодо змісту угоди в орендованому відповідачем приміщенні (апелянт наголошує також на оренді приміщення, що також потребує витрат); відповідачем були надані примірники угоди разом з додатками для підписання позивачем, один примірник угоди був надісланий до центрального офісу у м. Києві; співробітники товариства провели перевірку правильності заповнення бланку угоди з додатками; внесли дані позивача до електронної бази даних; оплачено програмне забезпечення; придбано відповідну оргтехніку; оплачений труд працівників; угода була включена до групи №1049 та надано порядковий номер у групі №224; відповідачем від імені позивача на виконання умов угоди було укладено договір страхування майнових інтересів Учасника з відповідною страховою компанією. Усі ці дії, як відмічає товариство, вимагали певних витрат, які поніс відповідач, при цьому у разі розірвання Учасником угоди протягом 7-ми днів з дати укладення угоди Учаснику повертається вся сума сплачених коштів, а відповідач не отримує жодного відшкодування за понесені витрати. Усі витрати відповідач поніс за власні кошти товариства та зроблено це задовго до сплати ОСОБА_1 вступного внеску. Таким чином, на думку апелянта, судом зроблено помилковий висновок стосовно того, що відповідачем не вкладаються власні кошти, що робить схему пірамідальною.
Не погоджується ТзОВ «АВТО ПРОСТО»з висновком суду, що умови угоди є несправедливими по відношенню до позивача як споживача в тій частині, що у ст. 10 додатку №2 до угоди передбачено, що вигодонабувачем за договором страхування автомобіля та страхування життя в разі настання страхового випадку є відповідач, який отримує страхові відшкодування, але щомісячні внески в оплату страхового платежу вносяться саме учасниками системи. Цей висновок суду апелянт назвав помилковим, зробленим виключно на заявах позивача в позовній заяві, без будь-якого доказу. Про дисбаланс, тобто нерівну кількість прав та обов'язків сторін у рішенні не оговорено, що робить висновок суду в цій частині безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.
Незрозумілим апелянту є висновок суду, що розірвання угоди на паритетних правах можливе лише протягом строку, встановленого п. 13.8 ст. 13 додатку №2 до угоди, в інших випадках вступний внесок не відшкодовується, а відповідач взагалі не має негативних наслідків. З таким висновком не погоджується, адже негативні наслідки згідно положень ЦК України настають лише в разі невиконання стороною угоди. ТзОВ «АВТО ПРОСТО»умови угоди виконує належним чином, тому не має зазнавати негативних наслідків.
Відповідач вбачає неправильність тлумачення судом норми ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів». У своєму рішенні цю норму суд назвав підставою визнання угоди недійсною. А на думку апелянта відсутні підстави для застосування до правовідносин сторін ст. ст. 18 та 19 названого Закону, оскільки угода не порушує права позивача, надані Законом.
Товариство вважає, що посилання позивача ОСОБА_1 на те, що відповідач на момент укладення угоди повинен мати статус фінансової установи, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає закону.
В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання не здійснюється.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 14 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «АВТО ПРОСТО»укладено угоду №0318526 предметом якої є надання учаснику - позивачу послуг системи «Авто Так»спрямованих придбання автомобіля «Ланос 04 LM 510», вартістю 69 600 грн. (а. с. 4-9) ОСОБА_1 виконувалися умови вказаної угоди у повному обсязі, зокрема, нею сплачено вступний внесок при укладенні угоди 2505.60 грн. Протягом одного року в період з травня 2010 року по листопад 2011 року сплачувались щомісячні повні внески на виконання угоди, всього сплатила 11 216,19 грн. (а. с. 14-34). У листопаді 2011 року товариство повідомило її, що вартість автомобіля збільшилась та становить 78 560 грн. (а.с. 60). За повідомленням товариства, станом на 20 лютого 2012 року поверненню підлягають кошти тринадцяти учасників. Перед тим, як повернути кошти ОСОБА_1 необхідно повернути, ще одинадцятьом учасникам (а. с. 65).
Відповідно до ст. 4 Угоди ТОВ «Авто Просто»гарантує учаснику право на отримання автомобіля за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених угодою.
Статтею 3 Угоди передбачено, що ТОВ «Авто Просто»зобов'язується забезпечити отримання автомобіля учасником системи згідно з умовами угоди.
Оспорювана позивачем угода укладена в рамках створеної відповідачем системи продажу автомобілів «Авто Так», яка полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості, зокрема автомобіль, та які стають учасниками системи. Системою встановлені відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.
Відповідач надає учасникам послуги, що направлені на придбання автомобіля на основі системи Авто Так, та полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах асигнаційних актів, та інших послуг, передбачених угодою.
Після формування групи учасників залучення інших учасників (споживачів) не відбувається.
Тобто, кінцевим результатом укладених угод з учасником певної групи є отримання автомобіля всіма учасниками, за умов дотримання ними встановлених договором умов. Споживач сплачує саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання.
Право на отримання автомобіля надається за механізмами, передбаченими угодою та відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.
Відповідач отримує оплату саме за рахунок продажу продукції - надання послуг, а не за рахунок залучення інших споживачів.
Крім того, після отримання учасником автомобіля та реєстрації його на власне ім'я останній зобов'язаний і надалі сплачувати внески до повного виконання зобов'язань за угодою - повної оплати вартості автомобіля, оплати послуг відповідача та страхових внесків.
Таким чином, зобов'язання відповідача щодо передачі позивачу автомобіля чітко передбачені умовами угоди.
Висновки суду, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, при цьому, саме одержання автомобіля який передається у власність учаснику системи до повної оплати і є компенсацією за рахунок коштів інших учасників системи не обґрунтовані, не узгоджуються зі змістом укладеного договору, а тому підстав вважати, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі немає.
Висновки суду щодо несправедливості ст. 13 додатку №2 до угоди в частині розірвання угоди та повернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою також є помилковими та спростовуються матеріалами справи.
Вказані умови узгоджені сторонами угоди при підписанні останньої та відповідних додатків до неї. При цьому, ознак несправедливості у вказаних умовах не вбачається, суд також їх не навів.
Висновок про несправедливість умов угоди в частині неповернення коштів позивачу у разі її розірвання також немотивований, оскільки порядок повернення сплачених позивачем коштів в разі розірвання угоди передбачений ст.13 додатку №2 до угоди.
Обґрунтовуючи рішення в частині несправедливості умов укладеної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача суд послався на те, що угодою встановлена неконкретна ціна автомобіля, зазначивши, що в додатку №1 до угоди зазначено вартість автомобіля 69600 грн. Проте, сплативши сорок місячних внесків відповідач повідомив, що вартість зазначеної моделі автомобіля складає 78560 грн.
Проте, такі висновки спростовуються умовами угоди. Згідно з п.7.2 додатку №2 до зазначеної угоди якщо обрана марка та/або модель коштує дорожче, ніж модель Автомобіля, зазначена в додатку №1, учасник зобов'язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни у відповідному місяці до моменту отримання автомобіля.
При цьому суди також залишили поза увагою норми ст. 6 ЦК України, згідно з якою сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства та врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Вищевказані обставини свідчать про те, що суд першої інстанції у порушення вимог статей 212, 214 ЦПК України на зазначені вимоги закону увагу не звернув, на свій розсуд витлумачив умови спірного договору, дав неправильну оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та неправильно застосував норми ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»задоволити.
Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2012 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»про захист прав споживача шляхом визнання угоди недійсною та стягнення коштів у сумі 11 216 грн. 19 коп. відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду А.В. Купельський