Справа № 1490/3137/12 13.09.2012 13.09.2012 13.09.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1490/2139/12 Суддя першої інстанції - Спінчевська Н.А.
Категорія 24 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 вересня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючої - Кутової Т.З.,
Суддів - Ямкової О.О., Крамаренко Т.В.,
із секретарем - Белеверю В.А.,
за участю: представника позивача - Кудрявцева Д.В., відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2010 року по цивільній справі
за позовом
Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»
( надалі - ОКП «Миколаївоблтеплоенерго»)
до
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3
про стягнення боргу за спожиті послуги теплопостачання,
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2009 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» звернулося з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за спожиті послуги теплопостачання.
Позивач зазначав, що відповідно п. 2.6. договору доручення № Д-2/1 від 01.10.2006р., укладеному між ним та Комунальним підприємством «Теплоенергосервіс», він бере на себе зобов'язання по стягненню заборгованості за спожиті послуги теплопостачання за період з 1 жовтня 2001 року по 30 вересня 2006 року, а з 1 вересня 2006 року є виконавцем та постачальником послуг з централізованого опалення для мешканців м. Миколаєва.
Посилаючись на те, що відповідачі свої зобов'язання з оплати послуг з теплопостачання у період з 01.08.2003р. по 01.03.2009р. не виконали, просив стягнути з останніх в солідарному порядку борг у сумі 2204, 76 грн. та 30 грн. - витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.
В подальшому, уточнивши свої позовні вимоги, позивач просив стягнути борг та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та замість ОСОБА_6 - ОСОБА_3
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 солідарно на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» 2204 грн. 76 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання. Розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення вимог матеріального та процесуального права судом першої інстанції, оскільки суд не звернув уваги на те, що сторони договір на постачання теплової енергії не укладали, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» відмовити.
В запереченнях на апеляційну скаргу, позивач просив відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_4, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 (а.с.4).
Згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26 травня 2006 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» визначений з 1 жовтня 2006 року виконавцем та постачальником послуг з централізованого опалення для жителів м Миколаєва.
До того ж, за договором доручення від 1 жовтня 2006 року, укладеному між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та КП «Теплоенергосервіс» позивач взяв на себе обов'язок по стягненню заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання за період з 1 жовтня 2001 року по 30 вересня 2006 року (а.с. 8).
Указані послуги протягом опалювальних сезонів з 2003 року по 2008 рік відповідачі отримували, але розраховувались за них несвоєчасно та не в повному обсязі. У зв'язку з чим станом на 1 березня 2009 року виникла заборгованість у розмірі 2 204,76 грн., яка в добровільному порядку відповідачами не погашена. (а.с.3).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 11, ст. 526 ЦК України цивільно-правові зобов'язання виникають як з договорів, так із вчинків і дій учасників відповідних правовідносин та мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Отримання відповідачами послуг з централізованого опалення та часткової сплати за ці послуги слід вважати фактичним укладанням договору на умовах, передбачених Законом та Правилами.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги», послуги щодо централізованого теплопостачання є комунальними послугами і споживачі зобов'язані укладати договір, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
В силу ст. 24 Закону України від 2 червня 2005 року «Про теплопостачання» споживач послуги несе відповідальність за недодержання вимог договору та нормативно-правових актів в сфері постачання теплової енергії.
Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630 визначено, що споживачі послуг зобов'язані регулярно вносити плату за спожиту теплову енергію у відповідності до діючих норм та тарифів, в тому числі за опалення - відповідно до опалювальної площі квартири, незалежно від факту та кількості проживаючих за встановленими тарифами.
За відсутності приладу обліку розмір заборгованості визначається з врахуванням опалювальної площі квартири та у відповідності до норм і тарифів, встановлених уповноваженими на це органами.
З урахуванням викладеного та вищевказаних норм суд дійшов вірного висновку про покладення обов'язку на відповідачів щодо сплати за отриманні послуги з теплопостачання та обґрунтовано стягнув заборгованість.
Разом з цим, стягуючи заборгованість з відповідачки ОСОБА_6 на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» суд вийшов за межі позовних вимог в порядку ст. 11 ЦПК України, оскільки не звернув належної уваги, на те, що позивач уточнюючи позовні вимоги не просив про стягнення заборгованості з останньої.
З копії свідоцтва про народження, на момент розгляду справи відповідачка ОСОБА_6 була неповнолітньою та не мала повної цивільної дієздатності відповідно до ст. 34 ЦК України (а.с.49).
У зв'язку з чим рішення суду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_6 на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих вимог.
Доводів щодо порядку та розрахунку нарахованої заборгованості, а також щодо відповідальності апеляційна скарга не містить, а тому не були предметом апеляційного розгляду.
Крім того, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, які повинні бути стягнуті з відповідачів в рівних частках, тобто з кожного по 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь позивача та по 17 грн. судового збору на користь держави.
Посилання ОСОБА_4 апеляційній скарзі на відсутність укладеного між позивачем та відповідачами письмового договору не спростовують висновків суду.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2010 року в частині позовних вимог Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_6 скасувати та ухвали в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_6 про стягнення боргу за спожиті послуги теплопостачання - відмовити.
Рішення в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» в рівних частках витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. по 10 грн. з кожного та на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. по 17 грн. з кожного.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча:
Судді:
< Текст >