Справа № 22-1992/2006р. Головуючий в 1 інстанції
Категорія 40 Крапівіна О.П.
Доповідач Кутурланова О.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Капітан І.А.
Суддів Кутурланової О.В. Кузнецової О.А.
при секретарі Дибі Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 17 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генічеської дослідної станції інституту зернового господарства Української академії аграрних наук про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення розрахункових сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Генічеської дослідної станції інституту зернового господарства Української академії аграрних наук (далі Генічеська дослідна станція) про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем, наказом по Генічеській дослідній станції НОМЕР_1 була звільнена з роботи на підставі ст.41 п.2 КЗпП України, у зв"язку з втратою довіри до неї. Вважає звільнення незаконним, так як не була доведена винність її дій, як особи, що безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, не було згоди профспілкового органу на її звільнення, в день звільнення вона перебувала на лікарняному. Незаконним звільненням їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у 20 000 грн.
07.03.2006 року позивачка доповнила позов вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення розрахункових сум, посилаючись на те, що їй не виплатили всіх сум належних при звільненні (заборгованості по заробітній платі, допомоги у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю, компенсації за невикористану відпустку) - 6797,61 грн., за затримку розрахунку при звільненні просила стягнути 1288,32 грн., а всього 8085,93 грн. (а.с.100,165).
19 квітня 2006 року позивачка змінила позовні вимоги, просила суд визнати наказ про звільнення незаконним, поновити її на роботі, відшкодувати моральну шкоду у сумі 20000 грн., стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1888,69 грн., та розрахункові суми, а всього 3522,37 грн. (ах. 134) посилаючись на те, що 9 березня 2006 року з нею було проведено частковий розрахунок у сумі 1890,80 грн.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 17 травня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просила рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, при ухваленні рішення суд допустив порушення та неправильне застосування норм матеріального права.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 20.04.1984 року, наказом НОМЕР_2 з 01.05.1984 року працювала в Генічеській дослідній станції касиром (а.с.9-11), 12.01.2005 року з нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.56).
Наказом НОМЕР_3 ОСОБА_1 у зв"язку з допущеними порушеннями в роботі була відсторонена від виконання обов'язків касира Генічеської дослідної станції (а.с.8).
Контрольно-ревізійним відділом у Генічеському районі КРУ в Херсонській області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Генічеської дослідної станції за період з 01.05.2005 року по 01.09.2005 року, зокрема обсяги та напрямки використання готівки, що надійшла до каси Генічеської дослідної станції від оздоровчого комплексу „Колос", та встановлено, що у видаткові касові ордери НОМЕР_4 про видачу 10590 грн., НОМЕР_5 про видачу 5500 грн. вносилася інформація про видачу готівки, яку фактично зазначені в ордерах особи не отримували, при цьому були порушені п.3.10, 3.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 687, ст.9 ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 року, не визначено підстави видачі готівки, паспортні дані отримувача готівки, відсутні дозвільні підписи керівника та головного бухгалтера на видачу готівки, встановлено, що по касі Генічеської дослідної станції (матеріально-відповідальна особа касир ОСОБА_1) безпідставно списано грошових коштів в загальній сумі 17 972,71 грн.(а.с.49-52).
12 грудня 2005 року на повторному засіданні профкому Генічеської дослідної станції було розглянуто подання адміністрації Генічеської дослідної станції про звільнення позивачки з роботи на підставі ст.41 п.2 КЗпП України, у зв"язку з втратою довіри до неї, надано згоду на її звільнення з цих підстав (а.с.7).
З пояснень сторін у справі встановлено, що позивачка запрошувалась на засідання профкому 12.12.2005 року, однак участі у ньому не приймала з власної ініціативи (а.с.173).
Наказом НОМЕР_1 по Генічеській дослідній станції позивачка була звільнена з роботи на підставі ст.41 п.2 КЗпП України, у зв"язку з втратою довіри до неї (а.с.6).
Згідно з ст.41 п.2 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Згідно з роз'ясненнями, данними у п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" звільнення з підстав втрати довір'я (п.З ст.41 КЗпП) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди у зв"язку з незаконним звільненням, оскільки позивачка, працюючи касиром і будучи матеріально-відповідальною особою допустила порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями, що призвело до безпідставного списання грошових коштів по касі відповідача в загальній сумі 17 972,71 грн. і цей факт було встановлено актом ревізії КРВ у Генічеському районі КРУ в Херсонській області від 28.10.2005 року, ці порушення дають підстави для втрати довір'я до позивачки, як до особи, що безпосередньо обслуговувала матеріальні цінності, на звільнення ОСОБА_1 за ст.41 п.2 КЗпП України, згідно з ст.43 КЗпП України була дана згода профспілкового комітету підприємства.
Посилання апелянта про звільнення її в день перебування на лікарняному не було підтверджено при апеляційному розгляді справи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивачці у зв"язку з хворобою був виданий листок непрацездатності з 23.09.2005 року по 08.12.2005 року (а.с.19) та з 16.12.2005 по 30.12.2005 року (а.с.31), а 14.12.2005 року ОСОБА_1 була лише на консультативному прийомі лікаря-невропатолога (а.с.22), що згідно з гі.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" не може свідчити про її тимчасову непрацездатність в цей день.
В порушення ч.З ст. 10 ЦПК України, ОСОБА_1 не надала суду першої та апеляційної інстанції доказів наявності перед нею заборгованості по виплаті сум, належних при звільненні - 1501 грн.(а.с.199), а як вбачається з матеріалів справи відповідач провів остаточний розрахунок з позивачкою 09.03.2006 року (а.с.92,129,138).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність вини відповідача в затримці розрахунку при звільненні позивачки до 09.01.2006 року, оскільки як видно з матеріалів справи, зокрема з пояснень позивачки в суді першої та апеляційної інстанції, платіжних відомостей за грудень 2005 року та січень 2006 року (а.с. 130,131), позивачка за отриманням розрахункових сум до каси Генічеської дослідної станції не зверталася, хоча була внесена у відповідні платіжні відомості для отримання розрахункових сум.
Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно з ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що після написання 09.01.2006 року ОСОБА_1 заяви про перерахування їй сум належних при звільненні поштовим переводом за місцем її проживання (а.с. 77,78) та прийняття рішення профкому з цього приводу за її заявами, у тому числі від 09.01.2006 року (а.с.60), відповідач остаточно розрахувався з позивачкою лише 09.03.2006 року, тобто через 2 місяці.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що з 09.01.2006 року по 09.03.2006 року з вини відповідача позивачка не отримала всіх сум, належних їй при звільненні, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 940,80 грн. ( середній заробіток - 470,4 грн., виходячи з заробітної плати позивачки за 2 останніх місяці роботи (а.с.93) х 2 місяці).
В іншій частині доводи апеляційної скарги, як не обґрунтовані законом, доказами та такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 17 травня 2006 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково, стягнути з Генічеської дослідної станції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 940,80 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Капітан І.А.
Судді Кутурланова О.В., Кузнєцова О.А.
Копія вірна.
Суддя О.В.Кутурланова