Справа № 11-621     2006 року

Головуючий у першій інстанції Доповідач апеляційного суду

Категорія: ст.122 ч.І КК України

Ітрін М.В. Фаріонова О.М.

^УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючої                Фаріонової О.М.

суддів   Тамбовцева В.О., Тимошевського В.П.

за участю прокурора            Земляного В.М.

захисника                ОСОБА_1

засудженого                ОСОБА_2.

"22" серпня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2. на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 червня 2006 року, яким

ОСОБА_2, громадянин України, уродженець м. Миколаєва, раніше не судимий, засуджений за ч.1 ст. 122 КК України на 1 рік 6 місяців виправних робіт з відрахуванням 10 % його заробітку у доход держави.

Згідно вироку суду, 12 червня 2005 року близько 18 години біля річки Південний Буг в с. Новопетрівське Новоодеського району Миколаївської області ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків вчинив бійку з потерпілим ОСОБА_3 і вдарив останнього по голові веслом, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку другого сткчіеню, субрахнощального крововиливу і рани у волосяній частині голови, які спричинили тривалий розлад здоров'я та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2. просить вирок скасувати та постановити виправдувальний вирок. Посилається на те, що в момент вчинення злочину ОСОБА_2 знаходився в стані сильного душевного хвилювання з приводу того, що потерпілий заподіяв його синові тілесні ушкодження, а дії ОСОБА_3 були неправомірні, оскільки останній відмовився повернути вкрадений човен.

Заслухавши доповідь судці, пояснення захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2. на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колеіія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, при встановлених судом обставинах є обґрунтованими та підтверджуються доказами, дослідженими судом.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 12.06.2005 року близько 18 години на річці Південний Буг біля с. Новопетрівське він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рибалили, а останній рибалив з човна. До них підійшли ОСОБА_2 з синами - ОСОБА_6 та ОСОБА_2., та вчинили бійку, в ході якої використовували пістолет, з якого стріляли, били його веслами по тулубу, а ОСОБА_2 ззаду вдарив його веслом по голові, спричинивши тілесні ушкодження (а.с. 190-193).

Показання потерпшого ОСОБА_3 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5. (а.с. 193 зв.-196) та ОСОБА_4. (а.с.269-274), які в судовому засіданні пояснили, що на березі Південний Буг вони разом ловили рибу, в тому числі з човна. Із-за використання ними човна ОСОБА_2з синами розпочали бійку, в якій ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_3 веслом по голові.

Наведені показання потерпшого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_5. та ОСОБА_4 підтверджуються висновками судово-медичної експертизи №1024 від 15.08.2005 року, згідно яким ОСОБА_3. заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді забою головного мозку другого ступеню, субарахнощального крововиливу, а також тілесні ушкодження у виді саден, крововиливу, рани в області волосяної частини голови, грудної клітини, попереку, лівого передпліччя, які виникли внаслідок застосування весла (а.с.98, 160).

Свідки ОСОБА_2. та ОСОБА_6 (а.с.228 зв.-233) також пояснили, що 12.06.2005 року о 18 годині вони разом з батьком ОСОБА_2. вийшли на річку з'ясувати, хто взяв їх човен, та між ними з потерпілим виникла бійка, в ході якої ОСОБА_6 стріляв зі стартового пістолету в гору, а ОСОБА_2з метою припинити бійку вдарив потерпшого ззаду веслом.

Крім того, в ході досудового та судового слідства ОСОБА_2 також не заперечував, що він веслом вдарив потерпшого ОСОБА_3, однак по спині, та стверджував, що діяв у стані необхідної оборони, захищаючи свого сина ОСОБА_6.

Цим доводам ОСОБА_2. суд дав належну оцінку, обгрунтовано зазначивши у вироку, що в ході бійки, хоча ОСОБА_6. і були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в області чола, вік обох очей та рани в області лівої брові, однак з боку ОСОБА_3 не було небезпечності посягання відносно ОСОБА_6., а ОСОБА_2 мав можливість припинити бійку без застосування фізичного насилля над потерпшим та використання весла, стартового пістолету.

Таким чином, не можна вважати, що ОСОБА_2 діяв в межах необхідної оборони, як стверджує апелянт.

Тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, визнавши ОСОБА_2. винним в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, та правильно кваліфікував його дії за ст.122 ч 1 КК України.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 червня 2006 року у відношенні ОСОБА_2 залишити без зміни.