№ 2/504/152/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі: головуючого судді Реброва С.О. при секретарі Боровик С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача банківських послуг та визнання умови договору №500044739 від 27.11.2007 року недійсною, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсними пунктів договору.

Зазначив, що 27.11.2007р. між ним та відповідачем було укладено договір кредиту №500044739.

Пунктом 8 цього договору передбачено, що судовий захист прав та законих інтересів,які мають сторони у зв'язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнський громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його регламенту. Але, вказаний в договорі порядок розгляду спору суперечить принципу рівності всіх перед законом і судом, а також принципу змагальності, оскільки фактично позбавляє її права брати участь в судових засіданнях, подавати докази, надавати усні і письмові пояснення, заявляти відводи складу суду тощо, тобто тих прав, які б гарантувались їй за умов розгляду спору районним в місті судом загальної юрисдикції. Тому, вважає, що даний пункт договору підлягає визнанню недійсним в порядку ст. 215, 217 Цивільного Кодексу України, оскільки він суперечить нормам Конституції, та суттєво обмежує гарантовані Основним Законом права.

Просить суд визнати недійсним пункт 8 договору, відповідно до якого у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнський громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його регламенту, недійсним.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суду позов задовольнити з підстав викладених у позові

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що договір укладено за вільним волевиявленням сторін, підписавши його сторони підтвердили свої права та обов'язки за договором, тому повинні виконувати їх належним чином. Статтею 12 Закону України «Про третейські суди»передбачено умови щодо дійсності третейської угоди. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. В даному випадку обрано третейське застереження у договорі, яким визначено конкретний третейський суд. Відповідно до ст. 17 ЦПК України договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права звернення до суду за захистом. Зміст п. 8 договору не містить відмови від звернення сторони договору до суду загальної юрисдикції, тому не може суперечити законодавству та моральним засадам суспільства. Позивач не був позбавлений права в будь-який час звернутися за юридичною допомогою до підписання договору кредиту, а також позивачем не доведено, що працівники банку відмовили йому в наданні будь-якої додаткової інформації щодо положень договору кредиту та третейської угоди. Вважає, що позивачем не доведено, яким чином наявність третейського застереження у кредитному договорі порушує його права.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009р. № 9, який детально регламентує порядок визнання правочинів недійсними, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. В задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 22 вересня 2011 року між сторонами було укладено кредитний договір № 500044739.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

При укладенні договору позивач ознайомлений з його умовами, не заперечував проти них, отримавши кредит в обумовленій договором сумі.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, при підписанні кредитного договору сторони ознайомились з його змістом та погодились з його умовами.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а як вбачається з матеріалів справи позивачем не було надано доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним третейського застереження, передбаченого п. 8 договору, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, не грунтуються на Законі, тому не підлягають задоволенню.

Доводи позивача не підтверджують, що зазначений пункт договору суперечить вимогам Конституції України та діючого цивільного та цивільно-процесуального законодавства, а ґрунтуються на припущеннях, тому вони не заслуговують на увагу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 203, 207, 215, 216, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 81, 88, 212-215, 218 ч. 1 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача банківських послуг та визнання умови договору №500044739 від 27.11.2007 року недійсною - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя: