15.03.2012
Справа № 22ц-511/2012р. Головуючий у першій
інстанції Завгородня Л.М.
Категорія 45 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Клочко В.П., Сундукова В.М.
при секретарі - Зміївської В.С.,
за участю прокурора - Рибкіна О.Ю.,
представника позивача - Дудар В.М.,
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Військово - Морських Сил України на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 22 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України, Міністерства Оборони України, військової частини А-1656 до ОСОБА_5 про визнання будівництва самочинним, поновлення порушених границь землекористування військової частини А-1656 та відшкодування шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 в якому просили зобов`язати відповідача поновити межі земельної ділянки військової частини А-1656 і відшкодувати заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки шкоду у розмірі 1850 грн. 97 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач самовільно вирів траншею - протиоползневу споруду - галерею відкритого типу з пандусом та порталом зі своєї земельної ділянки, яка проходить по території військової частини А-1656 через обрив та спускається до моря. Своїми діями відповідач порушив права позивачів, оскільки ця незавершена будівництвом споруда є самочинним будівництвом, виконаним без будь-яких дозволів на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні військової частини А-1656.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 22 листопада 2011 року в задоволені позову заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України, Міністерства Оборони України, військової частини А-1656 до ОСОБА_5 про визнання будівництва самочинним, поновлення порушених границь землекористування військової частини А-1656 та відшкодування шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Заступник військового прокурора Військово - Морських Сил України подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду, та постановлення нового, яким задовольнити позовні вимоги позивачів, вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального, та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є власником земельних ділянок №66 (держаний акт КМ №155609) реєстраційний номер №2486/1-И-03 від 08 листопада 2004 року площею 0,0951 га та №64/65 (державний акт КМ №156062), реєстраційний номер №2561/1-М-03 від 16 листопада 2004 року, площею 0,1 га в межах колишнього СТ «Кальмар», та розташовані на м.Фіолент, у районі Крепостного шосе). Вказані ділянки межують з земельною ділянкою, яка знаходиться у постійному користуванні військової частини А01656.
З матеріалів справи також вбачається, що споруда, яку просять визнати позивачі самочинною є берегоукріплюючую інженерною спорудою для захисту території від осипів та зсувів, та існує у вигляді галереї відкритого типу (пандус та портал), площею 0,78 га. Вказана берегоукріплююча споруда виконана на підставі проектної пропозиції «Інженерний захист території прибережної зони від осипів і обвалів ", розробленого Відкритого акціонерного товраіства" Квітіс "з урахуванням і на підставі "Довідки про інженерно - геологічних умовах майданчика", виконаної геологічної партією СКМО 23 ГМ.
На підставі договору підряду №1/09-08 від 01 вересня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Міркор», ТОВ «Міркор» виконало роботи по інженерному захисту території прибережної зони від обвалів шляхом устрою галереї відкритого типу (пандус, портал)та граасируванню відкосів узбережжя. Вказана споруда, на місцевості розташована таким чином, що частина пандусу (розмірами 7мх8м) та портал (розмірами 31,5х20м) розташовані не на земельних ділянках, власником яких є ОСОБА_5 Від порталу до урізу води має місце необладнаний спуск та незакінчений будівництвом об`єкт - підпірна стіна (загальна орієнтована площа - 0,0793 га).
Відповідно до висновку фахівця, (а.с.21,22), незавершене будівництвом протизсувна споруда відповідає будівельним нормам і правилам.
Крім того, відповідно до рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 12 березня 2009 року по цивільній справі №2-2589/09 за ОСОБА_5 визнано право власності на вказану споруду , яке зареєстровано у БТІ та ДРОНІМ м.Севастополя під реєстровим номером №219 від 13 травня 2009 року. (а.с.184).
Згідно рішенню Гагарінського районного суду м.Севастополя від 12 березня 2009 року протизсувна споруда відповідає будівельним нормам та правилам. Вказане рішення суду не скасоване та дотеперішнього часу не оскаржено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що доводи позивачів по справі щодо самочинності будівництва вказаної споруди спростовуються матеріалами справи.
Висновками Севастопольської геологічної партії та Постановою Окружного Адміністративного суду м.Севастополя від 02 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління по контролю за використанням та охороною земель, про визнання дій протиправними, підтверджується той факт, що на вказаній території відбувалися постійні зсуви та обвали скального грунту, що призвело до порушення земельної ділянки, яка знаходилась у власності ОСОБА_5 На цій території були відмічені обвали скального грунту глибиною до 8 метрів, які щорічно до 1-го метру просувались вглиб земельних ділянок ОСОБА_5, руйнуючи та кардинально зменшуючи їх площу, тому у ОСОБА_5 виникла необхідність у будівництві інженерного захисту.
Статтею 47 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані здійснювати грунтоохоронні заходи з метою запобігання погіршенню їх якісного стану та якісного стану суміжних земельних ділянок і довкілля в цілому.
Відповідно до Постанов Окружного Адміністративного суду м.Севастополя від 02 червня 2010 року, та від 29 серпня 2011 року дії ОСОБА_5 по будівництву споруди - інженерного захисту повністю узгоджуються з вимогами ст.ст.46,47 Закону України «Про охорону земель».
Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Допитаний у відкритому судовому засіданні 17 листопада 2011 року фахівець ОСОБА_6, пояснив, що територія на якій розташована споруда є зсувонебезпечною. Крім того, враховуючи виконані роботи по будівництву неможливо поновити геологічний рельєф земельних ділянок, на яких розташована споруда - інженерний захист території від обвалів та зсувів.(а.с.206-207).
Вимоги позивачів у частині зобов'язання відповідача відновити межі землекористування військової частини А-1656 у відповідності до державного акту на право постійного користування землею, суд першої інстанції також обґрунтовано залишив без задоволення.
Як видно з матеріалів справи, у позивачів відсутній державний акт на право постійного користування земельною ділянкою відповідний Інструкції про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів, затвердженої наказом ДержКомЗема від 04 травня 1999 року, а також постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 з встановленням меж земельної ділянки в натурі і з зазначенням рішення Севастопольської міської Ради, на підставі якого виданий державний акт.
З плану зовнішніх меж користування (а.с.32) не вбачається кордону земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні військової частини А-1656.
Як вбачається з відповіді Начальника Державної земельної інспекції в м.Севастополі (а.с.28), під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, за вимогою прокуратури м.Севастополя , було встановлене наступне: в Гагарінському районі м.Севастополя, Фіолентовське шосе, СТ «Кальмар» розташовано дві земельних ділянки які належать на праві власності громадянину ОСОБА_5 ділянка №66(державний акт на право власності реєстр №2486/1-М-03 від 08 листопада 2004 року площею 0,0951 га) та ділянка №64/65 (державний акт на право власності КМ №156062, реєстровий номер №2771/1-М-03 від 16 листопада 2004 року, площею 0,1 га). Зазначені ділянки межують проміж собою ,ділянка №66 по лінії т.-В-т.Г з ділянкою №64/65 та ділянка №64/65 по лінії т.В-т.Б з ділянкою №66. Земельна ділянка №66 по лінії т.Б-т.А, у відповідності до державного акту КМ 155609 межує із землями не переданими у власність чи користування, однак на місцевості зазначена ділянка межує із військовою частиною А-1656.
Крім того, як видно з листа командира військової частини А-1656 роботи по виносу в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки містечка №301 військової частини А-1656 на сьогоднішній день не виконані через відсутність фінансування.
Таким чином, вимоги ст.125 Земельного Кодексу, про те що право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, не дотримані позивачами.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.
Також, суд прийшов до вірного висновку, щодо відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача заподіяної шкоди у розмірі 1850,97 грн., оскільки позивачами при розгляді справи не було надано доказів, якими би підтверджувались позовні вимоги стосовно розміру заподіяної шкоди, а у відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що рішення суду скасуванню чи зміні не підлягає, а апеляційна скарга, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, - підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Військово - Морських Сил України відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Л.М. Водяхіна
Судді: В.П. Клочко
В.М. Сундуков