15.03.2012

Справа № 22ц-500/2012р. Головуючий у першій

інстанції Гаркуша О.М.

Категорія 37 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Водяхіної Л.М.,

суддів - Клочко В.П., Сундукова В.М.

при секретарі - Зміївської В.С.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 23 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, визнання права власності на спадкове майно-,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 в якому просив усунути відповідача від права на спадкування та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_6 Після її смерті відкрилась спадщина. У зв`язку з чим, у 2010 році із заявою на отримання свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори звернулась відповідачка, яка є дочкою ОСОБА_6 Позивач вважає, що ОСОБА_5 має бути усунена від права на спадщину згідно з вимогами ст.1224 ЦК України, оскільки відповідачка ухилялась від надання допомоги ОСОБА_6, яка перебувала у безпорадному стані у зв`язку з тяжкою хворобою та похилим віком.

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 23 грудня 2011 року в задоволені позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду, та постановлення нового, яким задовольнити його позовні вимоги, вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального, та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 (а.с.9).

Відповідно до довідки характеристики, спадкодавцю - ОСОБА_6 належала квартира АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 липня 1993 року, та договору дарування №424 від 19 лютого 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу (а.с.16).

Згідно відповіді Шостої Севастопольської державної нотаріальної контори м.Севастополя №1236/01-16 від 20 грудня 2011 року після смерті ОСОБА_6 заведена спадкова справа №52/2010 року від 04 березня 2010 року. С заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 до нотаріальної контори звернулася дочка - ОСОБА_5 та чоловік - ОСОБА_4, свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям не видавалося (а.с.91).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є чоловіком ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, НОМЕР_2 від 28 липня 1984 року (а.с.7). Також з матеріалів справи видно, що ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_6 (а.с.8,21).

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.2 ст.1258 ЦК України, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК України.

Таким чином, після смерті ОСОБА_6 право на спадщину за законом мають як позивач так і відповідач.

З медичної довідки КП «Міська лікарня 31» ім.М.І.Пірогова, ОСОБА_6 спостерігалась в лікарні №1 з 1990 року з діагнозом: церебральний атеросклероз, дісциркуляторна енцефалопотія П, з помірно вираженим вестібуло-атактичним, церебрастенічеським синдромом (а.с.5).

За показаннями свідка ОСОБА_8 вбачається, що позивач під час проходження стаціонарного та амбулаторного лікування померлої здійснював її утримання, забезпечував її всім необхідним, придбав для неї харчування, медикаменти, та взяв на себе всі витрати на поховання дружини.

Відповідно до ч.3 ст.1224 ЦК України, не мають право на спадщину за законом батьки (всиновлювачи) т а повнолітні діти (всиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини встановлені судом.

Частиною 5 ст.1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У відповідності до ст.214 ЦПК України, суд при вирішенні даної справи, повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця у допомозі.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім того, необхідно також враховувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб.

Відповідно до п.6. Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що спадкодавець та відповідачка, яка проживає в м.Москва, підтримували відносити, спілкувалися по телефону, про що свідчить квитанції про сплату послуг телефонного зв`язку та договір №624944-1/1999 про надання послуг телефонного зв`язку (а.с.39-50).

Повідомленням Московського міжрайонного поштампа №3 від 22 липня 2011 року №К-2913 в період з 01 грудня 2008 року по 31 травня 2009 року за адресою: Україна, АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 був відправлений електронний перевід в розмірі 1500 руб.(а.с.51).

На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду, про те, що доводи позивача про відсутність взаємостосунків та взаєморозуміння між померлою ОСОБА_6 та відповідачкою, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки відповідачка цікавилась станом здоров`я матері. Жодних доказів того, що ОСОБА_6 зверталась за допомогою до своєї дочки та вона відомо ухилялася від її надання, позивачем у порядку ст.57,59,60 ЦПК України не надано. Крім того, відсутнє відповідно рішення суду про зобов`язання відповідача утримувати свою матір, згідно нормам Сімейного Законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про недоведеність тверджень позивача про знаходження ОСОБА_6 у безпорадному стані у зв`язку з тяжкою хворобою, оскільки Комунальним закладом «Міської лікарні №1» ім..М.І.Пірогова» м.Севастополя, а саме лікарсько - консультативною комісією КЗ «Міська лікарня №1» висновок щодо необхідності ОСОБА_6 у сторонній допомоги не видавався. Крім того, позивачем не надано доказів понесення ним витрат на утримання дружини, у зв`язку з тим, що вона перебувала у безпорадному стані.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо показань свідків з боку позивача, що вони лише підтверджують доводи позивача про надання їм допомоги своїй жінці, але не свідчать про факт ухилення відповідача від надання допомоги матері.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні вимог позивача про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки спадкоємця ОСОБА_5 не усунено від права на спадкування, та спадщину необхідно оформляти у передбаченому законом порядку, тобто шляхом отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що рішення суду скасуванню чи зміні не підлягає, а апеляційна скарга, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, - підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Водяхіна Л.М.

Судді: Клочко В.П.

Сундуков В.М.