Справа № 2515/1463/12 Провадження № 22-ц/2590/2421/2012 Головуючий у I інстанції - Цибенко І.В.
Категорія - цивільна Доповідач - Горобець Т. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГоробець Т.В.
суддів:Острянського В.І. Шевченка В.М..,
при секретарі:Бивалькевич Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Альфа Банк» на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2012 року у справі за заявою ПАТ «АльфаБанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації „ Всеукраїнський фінансовий союз" від 12 січня 2012 року у справі за позовом ПАТ «АльфаБанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,
в с т а н о в и в:
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2012 року у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „ Всеукраїнський фінансовий союз" від 12.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором відмовлено на підставі п.2 ч.1 ст. 389-10 ЦПК України - так як справа, по якій ухвалене зазначене рішення про стягнення боргу за кредитним договором, не підвідомча третейському суду, оскільки відповідачі являються нерезидентами України.
В апеляційній скарзі ПАТ «АльфаБанк» ставить питання про скасування ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.05.2012 року та задоволення заяви про видачу виконавчого листа, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Висновок суду першої інстанції щодо непідвідомчості даної справи третейському суду апелянт вважає помилковим, ухваленим без належного з'ясування характеру спірних правовідносин, всіх обставин справи та з порушенням нормативно-правових актів, в яких дається офіційне тлумачення поняття „фізична особа - нерезидент". Аналізуючи п.50 ст.4 Митного кодексу України, пп."в" пп.14.1.213 п.14.1 ст. 14 Розділу 1 Податкового кодексу України, на Декрет Кабінету Міністрів України „ Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, апелянт стверджує, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є резидентами України, так як вони мають в Україні постійне місце проживання, що підтверджується наявними у матеріалах справи третейського провадження №3858/11643/11 посвідками на постійне проживання в Україні безстроково.
В судове засідання сторони не з"явились. Відповідно до положень ст. 303-1 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду становить 15 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Ухвала про відкриття апеляційного провадження в даній справи була винесена 06 липня 2012 року, 20 липня 2012 року відповідно до ч. 2 ст. 303-1 ЦПК України був подовжений строк розгляду справи на 15 днів, а 01 серпня 2012 року відкладено розгляд справи на 13 вересня 2012 року у зв"язку з поверненням судових повісток та телеграм не врученими відповідачам за закінченням терміну зберігання та неявкою їх за отриманням кореспонденції. 25 вересня 2012 року в судове засідання сторони не з'явились. Згідно довідки АДБ м. Харкова відповідач ОСОБА_5 змінив місце проживання з 05.07.2012 року, про що суд не повідомив, отже в силу ст. 77 ЦПК України вважається повідомленим належним чином. Відповідач ОСОБА_6 продовжує ухилятись від отримання судових повісток, телефони НОМЕР_2 та НОМЕР_1, особисто зазначені відповідачами в кредитній справі при спробі суду повідомити телефонограмою, недоступні.
Розцінюючи таку поведінку відповідачів, як ухилення від явки у судове засідання, колегія суддів вважає за можливе на підставі ст.77 ЦПК України розглянути справу по суті без участі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також без участі представника Банку, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та справи третейського провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.17 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних правовідносин може бути сторонами переданий на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
З метою забезпечення реалізації зазначених положень ЦПК України та аналогічних положень, що містяться в ГПК України та стосуються сфери господарських правовідносин, Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про третейські суди», яким врегульовані питання про порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні. Функціювання третейських судів в Україні базується на засадах як національного, так і міжнародного права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулась за вільним волевиявленням сторін спору ( Рішення у справі «Девір проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, окрім випадків, що передбачені законом.
Пунктом 12 статті 6 Закону України „ Про третейські суди" встановлено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін є нерезидентом України.
Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 являються громадянами Китаю, отже є нерезидентами України. Проте, такий висновок не ґрунтується на наявних у цивільній справі та справі третейського провадження доказах і суперечить нормам права.
Згідно рамкової угоди № SMERS00293 від 13 листопада 2007 року та Договору про надання траншу № SME0008816 від 28 лютого 2008 року громадянину Китаю ОСОБА_5, було надано кредит у сумі 99 000, 00 доларів США на строк 120 місяців на будівництво нерухомості для її подальшого використання у підприємницькій діяльності ( а.с.8-11). Згідно Договору поруки від 31.03.2010 року ОСОБА_6 зобов"язалась відповідати перед Банком за кредитними зобов"язвннями ОСОБА_5 по Договору про надання траншу від 13.11.2007 року ( а.с.12)
Згідно п.6.2 Договору про надання траншу та п.4.4 Договору поруки сторони досягли згоди про те, що захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні цих договорів, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»( а.с.10-12). З матеріалів справи вбачається, що третейська угода, викладена сторонами в договорі про надання траншу та у Договорі поруки у вигляді третейського застереження, підписана сторонами, за формою та змістом відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про третейські суди».
Проте, умови договору про повернення кредиту відповідачі порушили, у зв"язку з чим третейським судом 12.01.2012 року ухвалене рішення про солідарне стягнення з них суми заборгованості за кредитним договором. ( а.с.8,9). Указане рішення третейського суду не скасоване, Договір та третейське застереження недійсними не визнані.
Згідно ксерокопій посвідок на постійне проживання від 30.03.2006 року ОСОБА_5( а.трет.с.33) та від 15.09.2006 року ОСОБА_6 ( а.трет.с.68) мають право на постійне проживання в Україні безстроково. Також, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 являються подружжям, тривалий час проживають в Україні з сім"єю, де мають у власності нерухомість ( а.трет.с 44,29,32), а кредит взято для будівництва та з метою здійснення підприємницької діяльності в Україні.
За змістом п.50 ст.4 Митного кодексу України, пп."в" пп.14.1.213 п.14.1 ст. 14 Розділу 1 Податкового кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України „ Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93 та п.п.1.2 Інструкції Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженій Постановою НБУ від 12.11.2003 року №492 фізична особа - нерезидент, це іноземці, особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України, а фізична особа - резидент, це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі і ті, що тимчасово перебувають за кордоном, а також особи, які мають місце проживання також в іноземній державі, але постійне місце проживання мають в Україні, або, мають постійне місце проживання також в іноземній державі, проте мають більш тісні особисті чи економічні зв"язки ( центр життєвих інтересів ) в Україні. Отже, наявні підстави для висновку про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є фізичними особами - резидентами, як і було зазначено у позовній заяві Банку до третейського суду ( а.трет. с.4).
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та не мотивував належним чином свої висновки про те, що відповідачі по справі є нерезидентами України.
Враховуючи, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з порушенням норм матеріального і процесуального права, та враховуючи положення ч.8 ст.2, а також ст. 56 ЗУ „ Про третейські суди" за змістом яких виконавчий лист може бути виданий лише компетентним судом, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити, ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2012 року скасувати, вирішення питання передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: