копія
Провадження № 11/2290/660/2012
Справа № 2218/2979/2012 Головуючий в 1-й інстанції Вітушинська О.О.
Категорія: ч.1 ст.286 КК України. Доповідач Дуфнік Л. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.09.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого -судді Дуфнік Л.М.,
суддів Болотіна С.М., Козачка С.В.,
з участю прокурора Смакогуза І.А.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
законного представника
потерпілої ОСОБА_3,
представника потерпілої ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями законного представника потерпілої ОСОБА_3 та представника потерпілої -адвоката ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 17 липня 2012 року, -
В с т а н о в и л а:
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 17 липня 2012 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який працює комірником Хмельницького регіонального відділення ТОВ «ЕСО-Автотехнікс», неодруженого, раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст.286 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Цивільний позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5255,08 грн. матеріальної шкоди, 12 000 грн. моральної шкоди та 2300 грн. витрат на правову допомогу, а всього 19555 грн. 08 коп.
ОСОБА_3 зобов'язано передати ОСОБА_1 пошкоджені, але такі, що мають цінність мобільний телефон Т300»та жіночу куртку.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.81 КПК України.
Постановлено стягнути з засудженого судові витрати по справі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишено попередній -підписку про невиїзд.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_1, не маючи права на керування транспортними засобами, 21.10.2011 року, біля 18 год. 10 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ 2105»реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Сковороди, де організовано односторонній рух, та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що в районі перехрестя з вул. Лікарняною, під час зупинки транспортного засобу, що рухався в попутному напрямку в крайній ліві смузі руху, в порушення п.п.18.1,18.4,12.3 Правил дорожнього руху України не вжив вчасно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, не надав переваги в русі пішоходу ОСОБА_6, яка переходила проїжджу частину дороги справа наліво по ходу руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переходу, який позначений дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід»й дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра», та здійснив наїзд на неї, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Представник потерпілої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 в апеляції, як вбачається з її змісту, не погоджуючись з вироком місцевого суду в частині вирішення цивільного позову щодо розміру відшкодування моральної шкоди, просить вирок суду змінити, збільшивши розмір стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 до 150 000 гривень. При цьому представник потерпілої посилається на те, що при визначенні розміру моральної шкоди місцевим судом в достатній мірі не враховано характеру діяння ОСОБА_1, рівня фізичного болю та страждань, яких потерпіла ОСОБА_6 зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я та протиправною поведінкою щодо неї, душевних страждань її рідних, зокрема, судом не враховано, що внаслідок пригоди, що сталась, на тривалий час порушено нормальне життя всієї сім'ї потерпілої.
Законний представник потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_3, змінивши в апеляційному суді свої вимоги, просила вирок місцевого суду скасувати і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України покарання у виді 3 років обмеження волі, а також задовольнити у повному обсязі цивільний позов в частині стягнення із засудженого ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 150 000 грн.
При цьому законний представник вказала на безпідставність призначення покарання із застосуванням ст.75 КК України та визнання обставинами, що його пом'якшують, активне сприяння ОСОБА_1 розкриттю злочину, часткове відшкодування потерпілій заподіяних збитків, оскільки у ході досудового слідства ОСОБА_1 постійно плутався у своїх показаннях щодо місця аварії, обставин ДТП, в судовому засіданні взагалі заявив, що нічого не пам'ятає та не визнав вини у вчиненому, а гроші в сумі 2000 грн., які судом визнано як часткове відшкодування збитків, надав не засуджений, а його матір.
Також законний представник потерпілої зазначила, що судом безпідставно задоволено цивільний позов частково і необґрунтовано зменшено розмір стягнення моральної шкоди до 12000 грн. із заявлених 150000 грн. Обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_3 зазначає, що внаслідок ДТП, що сталося, її дочка ОСОБА_6 тривалий час перебувала в лікарні, не могла самостійно пересуватися, потребувала сторонньої допомоги, постійного догляду, не могла відвідувати школу, займатися танцями, відстала у навчанні, потребувала допомоги психолога, оскільки її переслідували страх, тривога, порушення сну, продовжує лікуватися по даний час.
Законний представник потерпілої також вважає необґрунтованим та принизливим покладення на неї обов'язку передати зіпсовані особисті речі потерпілої засудженому ОСОБА_1
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення законного представника потерпілої ОСОБА_6- ОСОБА_3 та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4, які підтримали подані апеляції частково, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляцій, однак визнали, що розмір відшкодування моральної шкоди може бути збільшений до 30 тис. грн., , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції законного представника потерпілої ОСОБА_6- ОСОБА_3 та представника потерпілої ОСОБА_5 слід задовольнити частково.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, підтверджується сукупністю досліджених місцевим судом доказів .
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують його покарання. Зокрема, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, злочин вчинив з необережності, характеризується позитивно, має постійне місце роботи.
Обставинами, що пом'якшують покарання засудженого , місцевий суд визнав часткове відшкодування потерпілій заподіяних збитків, активне сприяння розкриттю злочину. Доводи апеляції законного представника потерпілої про безпідставність визнання вказаних обставин такими, що пом'якшують покарання засудженого ОСОБА_1, і , відповідно, призначення йому м'якого покарання та ще й із звільненням від його відбування з випробуванням колегія суддів не може визнати обґрунтованими . Як вбачається з матеріалів кримінальної справи , ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в суді не заперечував своєї вини в тому, що керуючи транспортним засобом , порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода - ОСОБА_6 і спричинив потерпілій тілесні ушкодження ( а.с.46-47, 167, 319-320), співпрацював зі слідством. В апеляційному суді він також підтвердив, що вину у вчиненні злочину він визнає повністю, а також вибачився перед представниками потерпілої .
Законний представник потерпілої в апеляційному суді не заперечувала той факт, що на лікування дочки ОСОБА_6 отримала від матері засудженого 2 тис. грн. Як вбачається з показань засудженого ОСОБА_1 в суді першої інстанції і в апеляційному суді, сплатити відшкодування в розмірі 20 тис. доларів США, як того вимагала законний представник потерпілої, він не мав змоги, а отримати меншу суму в рахунок відшкодування шкоди остання відмовилася. Ця обставина підтверджується даними протоколу судового засідання (а.с.321), згідно з якими в рахунок відшкодування шкоди ОСОБА_3 пропонували ще 5 тис. грн., але вона відмовилася, оскільки вважала, що таких коштів на лікування дочки недостатньо.
Обставин, як б обтяжували покарання засудженого ОСОБА_1, ні в ході досудового слідства, ні в суді не встановлено.
З врахуванням конкретних обставин, за яких вчинено злочин ОСОБА_1, суд призначив йому найбільш суворе покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України у виді обмеження волі на строк, ближчий до максимального. Разом з тим місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільнив від відбування призначеного покарання з випробуванням, так як він злочин вчинив з необережності, вперше , позитивно характеризується, що апеляціях не оспорюється. Таким чином, підстав для скасування вироку за м'якістю призначеного засудженому покарання колегія суддів не вбачає.
Апеляційні вимоги про необхідність збільшення розміру відшкодування моральної шкоди з 12 000 грн. до 150 000 грн. слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлено, що моральна шкода ОСОБА_6, яка визнана по даній кримінальній справі потерпілою (а.с.37), заподіяна необережним злочином невеликої тяжкості. Разом з тим місцевим судом не в повній мірі враховано, що потерпіла ОСОБА_6 перенесла страждання, пов'язані з фізичним болем, оскільки внаслідок порушення ОСОБА_1 безпеки дорожнього руху їй були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, закритого перелому лівої лобкової та лівої сідничної кісток тазу зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я (а.с.85-86). Більше шести місяців проводилося складне лікування отриманих травм та реабілітаційні процедури. ОСОБА_6 більше двох місяців не могла самостійно пересуватися, а потім ще місяць пересувалася за допомогою милиць. Внаслідок ДТП було істотно порушено нормальне життя потерпілої -вона не могла відвідувати школу, займатися танцями. Крім того , згідно з матеріалами справи ОСОБА_6 після ДТП перебувала у стані шоку, її переслідували страх, тривога, пригніченість, втрата апетиту, порушення сну, вона стала мовчазною, не йшла на контакт з близькими людьми, в зв'язку з чим з нею працював психолог.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає необхідним розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_6 збільшити до 40 тис. грн.
Доводи апеляцій про те, що отримані під час ДТП травми можуть привести в майбутньому до більш тяжких наслідків, є припущеннями і не можуть бути взяті до уваги при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди на даний час.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, вартість пошкодженого під час ДТП майна потерпілої ( жіночої куртки та мобільного телефону) стягнута із засудженого ОСОБА_1 згідно із заявленим позовом, місцевий суд правильно прийняв рішення про передачу пошкодженого майна особі, відповідальній за заподіяну шкоду .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляції законного представника потерпілої ОСОБА_3 і представника потерпілої адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 17 липня 2012 року відносно ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 до 40000 грн.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області Дуфнік Л.М.