ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25.09.2012Справа №5002-34/2919-2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана форевер"
про стягнення 36464,53 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача - Отрошко Т.В. за довіреністю від 10.01.2012;
від відповідача - не з'явився
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана форевер" 36 464,53грн., у т.ч. 30 900 грн. основної заборгованості, 2 401,31 грн. пені, 1 761,30 грн. збитків від інфляції, 1 401,92 грн. процентів.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань, взятих на себе за умовами договору поставки №16/081010 від 08.10.2010, в частині оплати товару у строк, встановлений таким договором (а.с.2-4).
Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана форевер" письмового відзиву на позов суду не надав; повноважний представник відповідача в жодне з судових засідань не з'явився; про причини неявки суд не повідомив.
З матеріалів справи вбачається, що копії ухвал про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи направлені відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14559844 від 29.08.2012 (а. с. 38-41).
Отримання відповідачем копії ухвали про порушення провадження у справі підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 42); факт відправлення копії ухвали про відкладення розгляду справи - копією списку згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (а.с. 47)
Зважаючи на вказані обставини, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву, за наявними у ній матеріалами, а також за відсутності представника відповідача, враховуючи, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та відмовився від клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке включено до тексту позовної заяви (а.с. 49).
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
08.10.2010 між сторонами у справі укладено договір поставки (дилерський) №16/081010-ДР/184, у який у подальшому вносилися зміни додатковими угодами (а.с. 9-11, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання виготовити та передати міжкімнатні дверні блоки та інші вироби (товар) у кількості та строки, передбачені договором, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити товар у розмірі та у порядку, визначених договором (п. 1.1 договору).
Договором встановлено, що він діє з моменту підписання до 01.01.2011 (п. 2.1 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна сума договору складає 1 000 000грн., у тому числі ПДВ 166666,67 грн.
На кожну партію товару виписується окремий рахунок-фактура для оплати (п. 3.3 договору).
Роздрібна ціна на товар, як встановлено п.4.1 договору, зазначається у специфікації на товар (додаток № 1 до договору, а. с. 12-14).
Відповідним договором визначено, що покупець передає постачальнику заповнену форму заявки на поставку товару (додаток № 2 до договору, а.с. 15) із зазначенням моделей, розмірів, кольорів та інших параметрів товару (п.7.3 договору); після отримання замовлення від покупця, постачальник виставляє покупцю рахунок-фактуру на оплату (п. 7.2 договору).
При цьому, умовами договору визначено, що замовлення покупця запускається у виробництво після оплати покупцем передплати у розмірі 0% від суми замовлення, зазначеної у рахунку-фактурі, протягом 2 (двох) робочих днів; решта 100% від суми замовлення оплачуються покупцем в момент отримання товару (п. 7.3 договору).
Відповідно до п. 7.4 договору термін виготовлення замовлення від моменту запуску замовлення у виробництво до повного виготовлення замовлення не повинен перевищувати 14 календарних днів, а згідно п. 7.7 договору товар не відпускається покупцю без повної (100%) оплати замовлення, на підставі виставленого рахунку.
Отримання товару здійснюється зі складу постачальника, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терешкина, 9 (п. 8.1. договору).
Додатковою угодою № 2 від 08.10.2010 до вказаного договору, п. 7.7 договору викладено у новій редакції, згідно якої товар не відпускається покупцю без повної (100%) оплати раніше поданого замовлення на підставі виставленого рахунку (а.с. 17).
Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар відповідно до умов вказаного договору на суму 34 317,28 грн. відповідно до видаткової накладною № 3836 від 24.12.2010, на оплату якого виставив рахунок-фактуру № 2982 від 08.12.2010, копії яких долучено до матеріалів справи (а. с. 19, 21)
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар згідно вказаної видаткової накладної, а також застосування до нього відповідальності, встановленої умовами договору та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням внесених змін до договору додатковою угодою №2, 100% від суми замовлення оплачуються покупцем протягом 3 робочих днів з моменту відвантаження товару від постачальника (п.7.3 договору).
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати переданого товару виконані лише частково; заборгованість за товар, переданий відповідно до вищевказаної видаткової накладної, на момент розгляду справи складає 30 900,00 грн.
Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про наявність заборгованості за поставлений товар у вказаній сумі.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати переданого товару, хоча строк виконання відповідного зобов'язання, встановлений умовами додаткової угоди до договору, на момент звернення до суду з відповідним позовом вже пройшов, допустив порушення зобов'язання.
Враховуючи зазначене, вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 30900,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги в частині стягнення процентів та збитків від інфляції є обґрунтованими. Проте, суд не погоджується з обґрунтованістю розрахунку таких вимог, здійсненого позивачем.
Так, згідно розрахунку доданого до позовної заяви (а.с. 8) нарахування процентів та збитків від інфляції здійснювалося позивачем за період з 27.12.2010 по 30.06.2012. Однак, беручі до уваги, що товар, згідно видаткової накладної № 3836, передано відповідачу 24.12.2010, а на оплату товару відведено 3 робочі, а не календарні дні, то відповідач мав оплатити товар до 29.12.2012 включно. Таким чином, нарахування процентів та збитків від інфляції, враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, повинно здійснюватися з 30.12.2010.
Так, за розрахунком суду, розмір процентів та збитків від інфляції, за період з 30.12.2010 по 30.06.2012, складає, відповідно: 1394,31 грн. та 1452,30 грн. Таким чином, відповідні вимоги про стягнення процентів та збитків від інфляції підлягають задоволенню у зазначених розмірах, а в частині стягнення 7,61 грн. процентів та 309,00 грн. збитків від інфляції слід відмовити.
В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
В силу п. 15.2 договору, сторонами встановлена відповідальність за порушення строків оплати у вигляді 1 відсотка від вартості простроченого платежу за кожен день такого прострочення.
Втім, позивач правильно, керуючись ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розраховував розмір пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.
Крім того, розрахунок пені здійснювався позивачем з урахуванням обмеження, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якого, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, згідно розрахунку, доданого до позовної заяви (а.с. 8), нарахування пені здійснювалося позивачем за період з 27.12.2010 по 27.06.2011. Однак, беручі до уваги, що товар, згідно видаткової накладної № 3836, передано відповідачу 24.12.2010, а на оплату товару відведено 3 робочі дні, відповідач мав оплатити товар до 29.12.2012 включно. Таким чином, нарахування пені, враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, повинно здійснюватися з 30.12.2010.
За розрахунком суду, розмір пені за період з 30.12.2010 по 27.06.2011 (дати закінчення періоду, за який заявлені позовні вимоги) складає 2361,95 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 2361,95 грн., а в частині стягнення 39,36 грн. пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 1593,73 грн.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення; повне рішення складено 27.09.2012.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Діана форевер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» 30 900грн. основної заборгованості, 1 452,30грн. збитків від інфляції, 1 394,31грн. процентів, 2 361,95гн. пені, а також 1593,73грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. В частині стягнення 309грн. збитків від інфляції, 7,61грн. процентів, 39,36грн. пені у задоволенні позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Р. Ейвазова