ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2012 р. Справа № 134313/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківськ на постанову Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківськ про перерахунок пенсії відповідно до ст..50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 21 березня 2011 року звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФУ, в якому просила визнати протиправною відмову відповідача, зобов'язати його здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії як інваліду ІІ-ї групи, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01 січня 2010 року по 01 березня 2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог посилається та те, що позивачка є інвалідом ІІ групи, віднесена до першої категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8-ми мінімальних пенсій за віком. Відповідач нараховує позивачу пенсію за рахунок коштів державного бюджету виходячи з постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, якими встановлено базову величину для обчислення відповідних пенсій, та поступове збільшення її розміру, що на думку позивача суперечить чинному законодавству.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача. Зобов'язано УПФУ в місті Івано-Франківську провести перерахунок та виплатити позивачу, як інваліду другої групи, інвалідність якої пов'язана із ліквідацією наслідків Чорнобильської АЕС, пенсію з 21 вересня 2010 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..ст.49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, УПФУ подало апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права при винесенні судом постанови.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Таким чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивача віднесено до категорії 1, встановлено 2 групу інвалідності на захворювання, що пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківськ.

Статтею 99 КАС України визначаються строки звернення до адміністратив ного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юри дичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вва жатися спірними після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відтак, колегія суддів вважає, що вимоги позивача до УПФУ про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2010 року по20 вересня 2010 року включно слід залишити без розгляду, що не було враховано судом першої інстанції.

Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідачем не оспорюється та доказуванню не підлягає у відповідності до ст.72 ч.3 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що пенсія позивача у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин), як інваліда ІІ групи не може бути нижчою від 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, цією ж нормою передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом про Державний бюджет України та не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІ групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1, постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 року, постанова Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року, постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для визнання неправомірними дій УПФУ щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії згідно з ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Вищенаведене також підтверджується тим, що положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким були внесені зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були визнані неконституційними з 22.05.2008 року тобто з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10 - рп від 22.05.2008 року.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року. Вказані зміни в законодавстві неконституційними не визнавались.

Відтак, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, у справах щодо розміру пенсії слід застосовувати положення ст.50, ст.54, ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії за період з 21 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року включно, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову необхідно скасувати та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.160, ст.ст.195,197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст.205, 207, 212 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківськ задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2а-7174/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківськ про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії як потерпілому від Чорнобильської катастрофи за період з 01 січня 2010 року по 20 вересня 2010 року включно - залишити без розгляду.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківськ в перерахунку ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківськ нарахувати та виплатити державну та додаткову пенсію на користь ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 21 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року включно з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін